Стадії та закономірності розвитку систем автоматизованого оброблення інформації, сучасні тенденції їх подальшого вдосконалення

ТЕМА 1. Концепція створення інформаційних систем у РЕГІОНАЛЬНОМУ управлінні

Сучасне суспільство характеризується надзвичайним збільшенням інформаційних потоків, що безпосередньо стосується й державного управління. Тому в державному управлінні завжди і передусім застосовувалась обчислювальна техніка, зокрема для автоматизації функцій управління, створення інформаційно-пошукових систем, контролю за виконавською дисципліною, нагромадження інформаційних баз, створення систем підтримки і прийняття рішень. Розвиток комп’ютерних інформаційних технологій має свої закономірності та особливості для кожного історичного періоду.

До 1965 р. застосовувалися різні види обчислювальної техніки — настільні клавішні, перфораційні та електронно-обчислювальні машини. З їх допомогою механізувалися процеси групування і підрахунків зведених показників для розв’язування окремих задач. Під задачею розуміється виокремлений технологічний процес оброблення інформації. Для кожної задачі формувались інформаційні масиви. Досвід запровадження таких технологій було узагальнено у 1965 р. на конференції у Києві, яка проводилася з ініціативи академіка В. М. Глушкова за участю провідних учених у галузі обчислювальної техніки. На конференції було визначено напрями та послідовність створення загальнодержавної автоматизованої системи, а також послідовність запровадження автоматизованих систем на промислових підприємствах, у галузевих міністерствах і в загальнодержавних органах управління.

Період з 1965 до 1980 р. характеризується використанням великих електронно-обчислювальних машин, автоматизованим обробленням інформації, як правило, в пакетному режимі, коли спеціалісти беруть участь тільки на етапі запуску технологічного процесу і при отриманні його результатів. Характерною методологічною ознакою цього етапу є те, що запроваджується системний підхід організації оброблення інформації, створюються єдині інформаційні бази для різних комплексів задач, результати розв’язування одних задач використовуються як вхідна інформація для інших. Основною ознакою цього періоду є централізоване оброблення даних в спеціально організованих структурах — обчислювальних центрах, відділах автоматизованих систем управління (АСУ). В цей час створено потужні центри оброблення інформації в Держкомстаті, Мінфіні, Держбанку, Держплані, Міністерстві внутрішніх справ України, в ряді галузевих і територіальних органів державного управління.

З 1980 р. відбувається перехід до розподіленого оброблення інформації, оскільки централізоване оброблення інформації вже не спроможне задовольнити вимоги управлінських систем. Розподілене оброблення інформації здійснюється на основі застосування персональних ЕОМ. З часом персональні ЕОМ були об’єднані в локальні, а потім у глобальні обчислювальні мережі. При цьому організатором і виконавцем оброблення даних є користувач-спеціаліст, керівник. Користувач відповідає за інформаційне забезпечення і підтримку інформаційних баз. Розподілене оброблення інформації прискорює процес оброблення даних і надає можливість оперативного обміну інформацією між спеціалістами і різними структурними підрозділами органів державного управління. Розвиток розподіленого оброблення інформації привів до безпаперової технології. Вперше в Україні безпаперову технологію було запроваджено Національним банком України в міжбанківських і міждержавних розрахунках.

З переходом України від адміністративно-планової системи управління до ринкової економіки і демократичних форм у державному управлінні змінюються вимоги до інформатизації органів державного управління. Одним із найважливіших чинників, що впливають на суть цих вимог, є підготовка та вступ України до міжнародних організацій. Це спричинило запровадження в країні низки вимог і стандартів. Так, було введено нову систему бухгалтерського обліку, запроваджено статистичні класифікації за міжнародними стандартами, зокрема класифікація видів економічної діяльності. Відповідно до нових вимог у Держкомстаті України створюються БД, до яких мають доступ міжнародні організації, такі як Євростат.

З метою прискорення інформатизації органів державного управління та запровадження в них прогресивних комп’ютерних технологій центральними органами державної влади видано низку нормативно-правових актів з питань інформатизації, а саме:

1. Закон України «Про інформцію» (1992 р.);

2. Закон України «Про Національну програму інформатизації» (1998 р.);

3. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Національну програму інформатизації» (2002 р.);

4. Указ Президента України «Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади» (2000 р.);

5. Постанова Верховної Ради України «Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 2000-2002 роки» (2000 р.);

6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування та виконання галузевої програми і проекту інформатизації» (2001 р.).

Згідно із цими законодавчими актами ряд відомств розробили свої програми інформатизації (комп’ютеризації) або програми створення корпоративних систем. Такі документи вони розміщують на своїх сайтах. Успішно виконуються програми інформатизації в Держкомстаті, Державній податковій адміністрації, Мінфіні, НБУ, Держказначействі України, в правоохоронних установах, органах соціальної сфери, в деяких міністерствах галузей промисловості, а також на рівні територіальних органів державного управління, в тому числі в містах Києві та Севастополі.

Загальна тенденція запровадження інформатизації органів державного управління на сучасному етапі полягає у створенні багаторівневих інформаційних систем в органах державної влади та їх інтеграція в загальнодержавну систему, створення єдиного інформаційного простору для всіх гілок влади на державному, обласному, районному рівнях. Для цього, як визначено в завданнях Національної програми інформатизації, необхідно:

· розробити організаційно-правове забезпечення інформатизації, тобто нормативно-правові акти з питань інформатизації щодо інформаційного простору України, національних інформаційних ресурсів, програми стандартизації інформації, системи державної сертифікації засобів інформатизації, методичних матеріалів з інтеграції комп’ютерних інформаційно-аналітичних систем різного рівня та призначення в органах державного управління та місцевого самоврядування;

· створення конкурентоспроможних засобів інформаційних технологій, таких як серійного виробництва вітчизняних комп’ютерів, програмного забезпечення інформаційно-аналітичного оброблення текстових, фактографічних і статистичних даних тощо;

· формування національної інфраструктури інформатизації, розроблення сучасних телекомунікацій для центральних і місцевих органів влади;

· створення національної системи інформаційних ресурсів, передусім системи інформаційних ресурсів органів державної влади, в тому числі електронного кадастру населених пунктів, земельних кадастрів, геоінформаційної системи, реєстрів нормативно-правових актів, банку даних державних стандартів, БД науково-дослідних і конструкторських робіт, систем БД з різних галузей виробництва, науки, освіти, культури, інтегрованих в національні та міжнародні мережі;

· інформатизація стратегічних напрямів розвитку державності, створення інформаційних систем органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інформаційно-аналітичних систем правоохоронних органів державної влади та органів державної безпеки;

· створення інформаційно-аналітичних систем для управління фінансово-економічною сферою;

· інформатизація соціальної сфери, в тому числі соціального захисту населення, охорони здоров’я, науки, освіти, культури;

· інформатизація в галузі екології та використання природних ресурсів.

Для запровадження в державних органах наведених завдань Національної програми інформатизації необхідно розробити стандартні підходи до апаратного, програмного, інформаційного та організаційного (технологічного) забезпечення інформаційних систем і принципи їх інтеграції в єдиний інформаційний простір України. Принципову схему апаратного забезпечення наведено на рис. 2.1. Вона, як показали дослідження, може бути типовою для всіх видів інформаційних систем державного управління.

Незважаючи на певний досвід використання державними органами електронної пошти як засобу передавання інформації, для багатьох установ проблемними залишаються питання збирання, нагромадження первинних даних, а також розповсюдження інформації як для державних установ, так і для громадян, забезпеченню прозорості управління, демократизації державного устрою має сприяти чітке визначення переліку мереж для державного управління, засобів комунікації і способи передавання інформатизації.

На теперішній час більшість центральних державних органів у своїх концепціях інформатизації зорієнтувалися на створення БД і сховищ даних в середовищі Orakle, що мають загальну назву Orakle Express. Їхнє функціонування у Windows- та UNIX-версіях створює середовище інтеграції реляційних і багатовимірних даних, дає змогу прогнозувати, моделювати, планувати і контролювати виконання всіх функцій, покладених на інформаційні системи державного управління.

Дата добавления: 2014-01-15