Прокурорське представництво

Прокурорське представництво інтересів громадянина або держави в суді – це процесуальна діяльність, відповідно до якої прокурор, який реалізує повноваження, визначені Конституцією та законами України, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави і громадянина.

Участь прокурора в цивільному процесі – це самостійний інститут цивільного процесуального права, який має свій предмет регулювання, свій суб’єктивний склад, зміст, об’єкт, а також свою мету, відмінні від таких в інституті представництва.

Прокурорське представництво, як і представництво, передбачене ст. 38 ЦПК, за своєю природою є цивільним процесуальним представництвом, так як в суді прокурор вчиняє процесуальні дії на захист порушених чи оспорюваних прав, свобод та інтересів громадян і держави, однак воно суттєво відрізняється від закріпленого чинним законодавством інституту представництва в суді наступним:

1. прокурорське представництво є самостійною формою діяльності, що здійснюється особливим органом. Воно є публічним представництвом, що є самостійною функцією прокуратури.

2. прокурор здійснює представництво інтересів громадян або держави в суді від свого імені без довіреності чи інших підтверджень.

3. прокурор не перебуває в матеріально-правовому зв’язку з особою, яку він захищає.

4. прокурор може представляти в суді інтереси громадянина чи держави лише за наявності підстав, указаних в законі (законне представництво).

5. особа, яку захищає прокурор, не може обмежити процесуальні права прокурора, на відміну від звичайного представника.

6. прокурор хоча й має вступити у справу на будь-якій стадії, проте на відміну від звичайного представника прокурор повинен цей вступ обґрунтувати нормами закону (наприклад, неможливістю подання скарги самою заінтересованою особою).

Точки зору на прокурорське представництво:

1. Прокурорське представництво – це один з видів представництва в суді (Фурса С., Головченко В).

2. Прокурорське представництво – це офіційне представництво (Руденко Н.В., Штефан М.Й.).

3. Прокурорське представництво є цивільним процесуальним представництвом, проте з певними особливостями, закріпленими у законі (Червоний Ю.С.).

5. Мета і підстави участі в цивільному процесі державних органів, органів місцевого самоврядування та фізичних осіб, які захищають права інших осіб.

Органи та особи, яким надано право захищати прав інших осіб та мета такої діяльності:

1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини з метою захисту прав та охоронюваних інтересів інших осіб,

2. прокурор з метою захисту прав та охоронюваних інтересів осіб та інтересів держави,

3. органи державної влади з метою здійснення покладених на них повноважень і для захисту прав, свобод громадян, інтересів держави та суспільства,

4. органи місцевого самоврядування з метою здійснення ними компетенції у галузі виконавчо-розпорядчої і правоохоронної діяльності,

5. фізичні та юридичні особи (профспілки, підприємства, уста­нови, організації та громадяни) з метою виконання ними своєї соціальної ролі по захисту трудових, інших соціально-економічних прав та інтересів працівників, фізичних осіб.

Підставами участі у процесі зазначених суб’єктів, на відміну від прокурора, який самостійно визначає підстави для судового представництва і форму його здійснення, є норми цивільного процесуального права й інших галузей права, які, надають їм повноваження захищати права та інтереси інших осіб. Наприклад: органи опіки і піклування управомочені подавати позови: про визнання шлюбу недійсним (ст. 42 СК); про позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК); про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав (ст.170 СК); органи опіки та піклування чи наркологічного чи психіатричного диспансеру – про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (ст.237 ЦПК); органи місцевого самоврядування – про визнання спадщини відумерлою (ст.274 ЦПК).

6. Форми участі цих осіб у цивільному процесі.

Процесуальні форми захисту прав інших осіб у цивільному процесі:

1. звернення до суду із заявою (відкриття провадження у ци­вільній справі). Пра­во на порушення процесу у справі надано органам державної влади, органам місцевого самоврядування, профспілкам, під­приємствам, установам, організаціям та громадянам (ч. 1 ст. 45 ЦПК України);

2. вступ у процес розгляду справи для подан­ня висновку за власною ініціативою чи ініціативою суду. Право на подання висновку надано лише органам державної влади і органам місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 45 ЦПК України).

Умови надання органам державної влади і місцевого самоврядування, профспілкам, підприємствам, установам, організаціям і окремим гро­мадянам статусу суб’єктами захисту прав і охоронюваних інтересів інших осіб:

1. наявність закону, який дає їм повноваження здійснювати захист прав та інтересів інших осіб у конкретних справах;

2. для подання заяви – наявність у осіб, захист прав і інте­ресів яких вони можуть здійснювати, цивільної процесуаль­ної правосуб’єктності (права бути позивачем, заявником у справі);

3. для подання висновку органами державної влади і органами місцевого самоврядування - на­явність справи у провадженні суду;

4. наявність у них цивільної процесуальної правосуб’єктності (права бути суб’єктом захис­ту прав інших осіб, набувати цивільні процесуальні права і мати обов’язки).

Суб’єкти захисту прав інших осіб (відповідно до ст. 26 ЦПК) є особами, які беруть участь у справі, то­му вони мають права і обов’язки, визначені ст. 27 ЦПК, незалежно від процесуальної форми участі.

У випадку, коли орга­ни державної влади, органи місцевого самоврядування, профспілки, підприємства, установи, організації відкривають провадження у справі в інтересах інших осіб, вони мають пра­ва і процесуальні обов’язки сторони, за винятком права укладати мирову угоду.

[1] Цивільний процес України / За ред. Ю.С. Червоного – К. 2007. – С. 117.

[2] Цивільне процесуальне право України. Навчальний посібник / О.О. Штефан – К. 2009. – С. 29.

Дата добавления: 2014-01-11