Історія медицини поділяється на загальну та спеціальну.

Загальна історія медицини вивчає розвиток медичних знань у людському суспільстві в цілому. Загальні питання, основні закономірності історичного розвитку медицини складають предмет історії медицини як окремої науки, самостійної дисципліни.

Спеціальна історія медицини висвітлює розвиток окремих галузей медицини. Вона є складовою частиною усіх медичних дисциплін і її викладання здійснюється відповідними профільними кафедрами.

Загальна історія медицини та спеціальні історико-медичні відомості складають систему історико-медичної освіти лікаря. Курс історії медицини є спрямовуючою та об’єднуючою ланкою у вивченні розвитку всіх галузей медицини. Історичний розвиток подається цілісною системою, а не у вигляді механічної суми окремих розрізнених даних з історії різних дисциплін.

Отже, історія медицини не тільки долає вузьку спеціалізацію, але й дає можливість лікарю бачити зв’язок окремих дисциплін, зв’язок медицини з іншими спеціальностями, бачити сам процес формування цих зв’язків. Вона є об’єднуючим ланцюгом у вивченні усіх медичних дисциплін.

Вивчення історії медицини дуже важливе ще й тому, що це один з перших предметів інтеграції медичних знань, який дає комплексне уявлення про розвиток медицини в цілому.

Історичний метод передбачає розгляд кожного явища у його виникненні, розвитку, сучасному стані. Тільки на цій основі можливе припущення подальшого розвитку будь-якого явища, його прогноз. Саме історичний метод лежить в основі повсякденної практичної діяльності лікаря. Перед ним щоденно виникає загадка природи і загадка соціальна у вигляді хворої людини.

Цікаво, що головний документ, що відображає клінічну діяльність лікаря, а, значить, увесь його досвід, знання, уміння, має назву «історія хвороби».

Очевидно, що повсякденна практична лікарська діяльність неможлива без історичного методу мислення. І саме цьому вчить історіямедицини. Вивчення історії медицини передбачає засвоєння ряду кардинальних факторів, без знання яких неможливі ніякі висновки. Однак факти важливі лише у співвідношенні з навколишніми явищами. Наприклад, визначити, зрозуміти суть наукового внеску того чи іншого вченого у розвиток медицини можна лише тоді, коли є уявлення про стан питання до нього, про те, що саме зроблено ним нового, який вплив це нове справило на розвиток проблеми.

Дані в науці накопичуються поступово працями багатьох і багатьох вчених. Ці дані, в сукупності, визначають рівень розвитку науки і приводять, в кінцевому підсумку, до нового розуміння. Таке нове розуміння цілої галузі знання часто виражається в роботах одного видатного вченого, який уважно слідкує за ходом розвитку науки, і знає її проблеми. Історія дозволяє визначити важливість і значимість окремих вчених, відібрати найбільш важливих з них.

Історія медицини збагачує загальнокультурний та медичний світогляд майбутнього лікаря, допомагає «вжитися» у свою професію, зберегти традиції відданості хворому та відповідальності перед суспільством, розширює розуміння різних культур, соціальних, етичних та економічних передумов, об’єднує різні галузі науки.

Водночас історія медицини допомагає набути і розвинути якості, що є компонентами мистецтва медицини: гуманізм, альтруїзм, ретельність, високі морально-етичні якості. Окрім того, лікар повинен володіти ще однією якістю, яку можна назвати «особливим відчуттям».

Професія лікаря потребує вміння логічно мислити, знаходити взаємозв’язок між явищами, аналізувати їх, приймати правильне рішення із врахуванням досвіду минулого і досягнень сучасної науки.

Отже, історія медицини – це наука про виникнення і розвиток медичної діяльності та медичних знань у різні історичні періоди в тісному зв’язку із загальною історією, філософією, природознавством, культурою. Стан медицини завжди визначався рівнем розвитку суспільства, соціально-економічними умовами, досягненнями науки, техніки, культури.

Вкажемо на зв’язок, наприклад, з філософією. Відомо, що різні медичні системи і доктрини формувались під впливом панівних у відповідні епохи філософських поглядів та теорій. Вплив цей завжди був обопільним і поперемінним.

Медицина є частиною природознавства, в своєму розвитку тісно пов’язана з досягненнями загальної біології, генетики, анатомії, фізіології, а також фізики та хімії. Медицина багато чим зобов’язана відомостям, добутими природничими науками і прогрес медицини тісно пов’язаний з прогресом цих наук.

Як особлива ланка науки та діяльності людини, медицина є складовою частиною культури людства. Тому історія медицини інтегрує в собі й аспекти культурницькі.

Дата добавления: 2014-01-15