Зв’язок медицини і культури

З давніх-давен вважали, що медицину і культуру зближують інтерес до людини, прагнення пробудити в ній кращі ознаки гідності. Ані лікар, ані письменник чи художник неспроможні зупинити невблаганний плин часу, запобігти лиху й журбі. Проте вони можуть своїми творіннями втішити, полегшити тягар життя, подарувати радість світосприймання.

Письменники, художники, скульптори не облишали своєю увагою медицину. Археологи, історики підтверджують це унікальними знахідками творів скульптури, живопису й літератури, а відтак відновлюють оцими «свідками» матеріальної культури забуті або маловідомі сторінки нашої історії.

За тематикою сюжетів багатьох творів літератури і мистецтва минулого можна скласти уявлення про значні події в історії медицини у різні періоди розвитку людства.

Чимало лікарів виявили себе у художній творчості. Один з визначних художників в історії світового живопису Рембрандт залишив чудові картини медичної тематики. Добре відома картина Рембрандта «Портрет лікаря Бонуса», але особливо слід відзначити картину «Лекція з анатомії доктора Тюльпа» (1632). Ніколас Тюльп – відомий голландський анатом і хірург з Амстердама. З іменем Тюльпа пов’язано виникнення одного з символів медичної діяльності – свічка, що горить, і девізу «Світячи іншим, згораю» (лат. – «Aliis inserviendo ipse consumor» – «cлужачи іншим, знищую себе»). Важко уявити більш виразний символ самовідданої лікарської праці, головний стрижень якої – гуманність і милосердя.

Один з найвеличніших художників в історії мистецтва епохи Відродження Леонардо да Вінчі, окрім того, що був також механіком, інженером, відзначився й як анатом. Його 13 альбомів анатомічних малюнків склали цінну спадщину медичної науки минулого. Художник Альбрехт Дюрер, один з іменитих фізиків свого часу, лишив не тільки цінні анатомічні замальовки, але й великий трактат з пластичної анатомії. Данину анатомії віддав і Мікеланджело Буонарроті, геніальний скульптор і живописець. Художники створили велику кількість портретів і жанрових творів, присвячених медикам і медицині. Лише серед картин І. Рєпіна налічується більше 60 таких робіт. Цій тематиці приділяли увагу І. Крамський, В. Васнєцов, М. Ярошенко, В. Петров, В. Полєнов та чимало інших.

Прикладом персоніфікованого зв’язку медицини й літератури є діяльність багатьох лікарів і літераторів.

Часто, не пориваючи зі своїм фахом, лікарі писали твори, що мали не тільки медичну, а й літературну цінність. Насамперед це справедливо для визначних лікарів давнини – Гіппократа та Галена. Їхній приклад наслідували і лікарі Середньовіччя, які широко використовували витончені літературні форми. Ібн Сіна не тільки написав свій «Канон» чудовою літературною мовою, але й створив ряд трактатів з філософії та природознавства у вигляді поем. Продовжуючи цю традицію, славнозвісний Дж. Фракасторо саме у формі поеми подав перший опис сифілісу.

Мішель Нострадамус – лікар, астролог, письменник. Його прославив твір «Центурії» (XVI ст.), що містить закамуфльовані провіщення багатьох подій французької та світової історії. Дослідники вважають, що пророкування багатьох історичних фактів збулися.

Франсуа Рабле – французький письменник, лікар. Пропагував анатомо-фізіологічні знання, боровся із схоластикою, запровадив у медицину низку нових понять і термінів (ангіна, терапія, епідерміс тощо). Енциклопедією життя тогочасної Франції є його роман «Гаргантюа і Пантагрюель».

Артур Конан Дойл – відомий англійський лікар-письменник, автор творів «Записки про Шерлока Холмса» (з персонажем доктора Ватсона), «Втрачений світ», інших захоплюючих романів.

Сомерсет Моем – теж лікар і автор багатьох романів. Йому належать слова: «Я не знаю кращого тренінгу для письменника, ніж лікарська професія». Цікаво, що перед Другою світовою війною С. Моем – керівник британської розвідувальної мережі на Тихому океані.

Арчибальд Джозеф Кронін – співвітчизник названих письменників, автор відомих романів «Замок Броуді», «Зірки дивляться вниз», «Цитадель», саме в останньому найяскравіше виявився лікарський досвід автора.

Природознавча і медична освіта вплинули на творчість німецьких письменників Й. В. Гете (вершина творчості – «Фауст», запровадив саме поняття «морфологія»)та Й. Ф. Шіллера («Розбійники», «Підступність і кохання», історична драматична трилогія «Валленштейн», трагедії «Марія Стюарт», «Орлеанська діва»).

Олександр Гантер (Канада) – поет і перекладач; переклав англійською твори Тараса Шевченка.

Людвік Заменгоф (Польща у складі Австрійської імперії) – поет і перекладач, творець відомої штучної мови есперанто.

Януш Корчак (Генрік Гольдшмідт) – польський письменник, педагог, лікар. Написав книгу «Як любити детей». У Польщі керував єврейським будинком сиріт, видав чимало педагогічних та дитячих художніх творів. У 1940 р. разом з будинком сиріт опинився у варшавському гетто; у 1942 р. загинув у концтаборі «Треблінка».

Георгій (Юрій) Дрогобич-Котермак (XV ст.) – народився в Дрогобичі. Закінчив Краківський університет, у якому здобув ступінь бакалавра, потім магістра. Далі продовжував освіту в Болонському університеті (Італія), де одержав ступені доктора філософії та медицини. В цьому ж університеті читав курси астрономії і медицини, обирався ректором на 1481-1482 рр. В 1483 р. опублікував у Римі книгу «Iudicium prognosticon», присвячену переважно астрономії і частково медицині. Це була перша в історії друкована праця нашого співвітчизника.

Максим Парпура – письменник і лікар. Вчився в Києво-Могилянській академії, потім закінчив Петербурзьку медико-хірургічну школу. В історію української культури увійшов як перший видавець «Енеїди» Котляревського власним коштом. Заповів свій маєток на лікарні, школи та Харківський університет.

Степан Руданський – класик української літератури. Його пісню «Повій, вітре, на Вкраїну» вважать народною. Закінчив Петербурзьку медико-хірургічну академію. Важкі умови його студентського життя описані ним у вірші «Студент». В Ялті Руданський віддав лікарській діяльності 12 років. Зажив широкої слави лікаря-благодійника, гуманіста.

Володимир Даль – письменник, лікар, лексикограф, етнограф. Народився в Луганську в сім’ї лікаря-датчанина, одного з перших фабричних лікарів у Донбасі. Був військовим лікарем, займав різні державні посади. Основна праця – «Толковый словарь живого великорусского языка» посідає особливе місце в історії культури.

Антон Чехов – такі твори, як «Палата № 6», «Припадок», «Скучная история» могли бути створені лише лікарем-письменником.

Вікентій Вересаєв (Смідович) – автор відомих творів «Записки врача», «Безысходность», першокласних перекладів античних авторів.

Михайло Булгаков – випускник медичного факультету Київського університету. Автор романів «Белая гвардия», «Мастер и Маргарита», повістей «Собачье сердце», «Зойкина квартира», «Театральный роман», п’єс «Дни Турбиных», «Бег», «Последние дни». Твір Булгакова «Записки юного врача» – енциклопедія знань для медика-початківця.

Єфрем Ліхтенштейн – київський професор-клініцист. У його книжці «Помнить о больном» розглядається проблема медичної деонтології на матеріалі творів Л. Толстого, І. Тургенева, Г. Флобера, А. Чехова, описуються історії хвороби М. Коцюбинського, І. Тургенева, В. Моцарта. Обкладинку книжки прикрашає медична емблема – свічка, що горить і надпис: «Allis inserviendo, ipse consumor» («Служачи іншим, згораю сам»).

Павло Бейлін – відомий хірург і письменник. Закінчив Київський медичний інститут, твори переважно медичної тематики.

Юрій Щербак – доктор медичних наук і відомий письменник. Закінчив Київський медичний інститут. Набув заслуженого авторитету на дипломатичній ниві як посол України в Ізраїлі, США, Мексиці, Канаді.

Віталій Коротич – випускник Київського медичного інституту, поет, прозаїк, публіцист. Завдяки В. Коротичу журнал «Огонек» був одним з найпопулярніших.

Поширеним серед лікарів-письменників були розповіді про власні дослідження, пошуки та відкриття. Серед них – славетний анатом і хірург М. І. Пирогов, автор автобіографічної книги «Щоденник старого лікаря», М. М. Амосов, автор творів «ППГ-2266. Записки польового хірурга», «Книга про щастя і нещастя» та ін.

До кращих досягнень жанру фантастики належать твори американця Айзека Азімова та поляка Станіслава Лема.

Серед діячів музичного мистецтва, пов’язаних з медициною, назвемо Порфирія Демуцького – українського фольклориста, хорового диригента і композитора. Закінчив медичний факультет Київського університету (1889), працював лікарем на Київщині.

В історію музики увійшов професор Петербурзької медико-хірургічної академії О. П. Бородін.

Перелік яскравих імен можна продовжувати й далі. Все це підтверджує те, що хто розуміє лише медицину, розуміє її не повністю. Жоден навчальний заклад не в змозі дати своїм студентам усі необхідні знання, уміння, навички на весь період їх практичної діяльності. В лікарському мистецтві немає лікарів, які б скінчили свою науку. У зв’язку з цим найбільш раціональним є формування потреби у постійному поповненні знань. У цих умовах особливу цінність набуває виховання високої загальної культури, швидкості та гнучкості мислення, здатності орієнтуватися в новій інформації. Саме цьому сприяє вивчення гуманітарних дисциплін, в тому числі й історії медицини – важливої складової освіти лікаря.

Насамкінець зазначимо, що не знаючи історії медицини, майбутнім лікарям багато що на все життя залишиться незрозумілим.

Дата добавления: 2014-01-15