Фактори, що детермінують кризи професійного розвитку

Поняття «кризи» можна визначити як різкі зміни вектора професійного розвитку особистості. Нетривалі за часом, вони найбільш яскраво проявляються при переході від однієї стадії професійного становлення до іншої. Кризи протікають, як правило, без яскраво виражених змін професійної поведінки. Однак відбувається перебудова смислових структур професійної свідомості, переорієнтація на нові цілі, корекція і ревізія соціально-професійної позиції готують зміну способів виконання діяльності, ведуть до зміни взаємин з оточуючими людьми, а в окремих випадках - до зміни професії.

Докладніше розглянемо чинники, щодетермінують кризи професійного розвитку. В якості детермінант можуть виступати поступові якісні зміни способів виконання діяльності. На стадії первинної професіоналізації настає момент, коли подальший еволюційний розвиток діяльності, формування її індивідуального стилю неможливі без корінної ломки нормативно схвалюваної діяльності. Особистість повинна зробити професійний вчинок, проявити наднормативну активність або змиритися. Наднормативна професійна активність може виразитися в переході на новий освітньо-кваліфікаційний або творчий рівень виконання діяльності.

Іншим фактором, що ініціює кризи професійного становлення, може стати зросла соціально-професійна активність особистості внаслідок її незадоволеності своїм соціальним та професійно-освітнім статусом. Соціально-психологічна спрямованість, професійна ініціатива, інтелектуально-емоційна напруженість нерідко призводять до пошуку нових способів виконання професійної діяльності, шляхів її вдосконалення, а також до зміни професії чи місця роботи.

В якості чинників, які породжують професійні кризи, можуть виступати соціально-економічні умови життєдіяльності людини: ліквідація підприємства, скорочення робочих місць, незадовільна зарплата, переїзд на нове місце проживання та ін.

Факторами, що обумовлюють кризу професійного розвитку, стають вікові психофізіологічні зміни: погіршення здоров'я, зниження працездатності, ослаблення психічних процесів, професійна втома, інтелектуальна безпорадність, синдром «емоційного вигоряння» і т.д.

Професійні кризи нерідко виникають при вступі в нову посаду, участі в конкурсах на заміщення вакантної посади, атестації і тарифікації фахівців.

Нарешті, фактором тривалого кризового явища може стати повне занурення у професійну діяльність. Канадський психолог Барбара Кіллінджер в книзі «Трудоголіки, респектабельні наркомани» відзначає, що фахівці, одержимі роботою як засобом досягнення визнання і успіху, іноді серйозно порушують професійну етику, стають конфліктними, виявляють жорсткість у взаєминах.

Кризи професійного розвитку можуть ініціюватися змінами життєдіяльності (зміна місця проживання; перерву в роботі, пов'язаний з доглядом за малолітніми дітьми; «службовий роман» і т.п.).

Кризові явища нерідко супроводжуються нечітким усвідомленням недостатнього рівня своєї компетентності та професійної безпорадністю. Іноді спостерігаються кризові явища при рівні професійної компетентності, більш високому, ніж потрібно для виконання нормативної роботи. Як наслідок виникає стан професійної апатії і пасивності.

Л. С. Виготський при аналізі вікових криз виділив три фази: передкритичну, власне критичну і посткритичну.

Передкритична фаза	загострення протистояння між суб'єктивною та об'єктивною складовими соціальної ситуації розвитку
Критична фаза	це протиріччя починає проявлятися в поведінці і діяльності
Посткритична фаза	протиріччя вирішується шляхом утворення нової соціальної ситуації развитку

Грунтуючись на цих положеннях, можна аналізувати кризи професійного розвитку особистості.

1. Передкритична фаза виявляється в незадоволеності існуючим професійним статусом, змістом діяльності, способами її реалізації, міжособистісними відносинами. Ця невдоволення не завжди чітко усвідомлюється, але проявляється в психологічному дискомфорті на роботі, дратівливості, невдоволенні організацією, оплатою праці, керівниками і т.п.

2. Критична фаза відрізняється усвідомленою незадоволеністю реальної професійної ситуації. Намічаються варіанти її зміни, програються сценарії подальшого професійного життя, посилюється психічна напруженість. Суперечності поглиблюються, і виникає конфлікт, який стає ядром кризових явищ.

3. Вирішення конфлікту призводить криза в посткритичну фазу. Способи вирішення конфліктів можуть мати конструктивний, професійно-нейтральний і деструктивний характер. (див.питання 3 лекції)

До ефективних психотехнологій подолання криз професійного становлення відносяться

- психопрофілактика криз,

- діагностика соціально-професійних якостей особистості як інформаційна основа корекції професійно-психологічного профілю особистості,

- тренінги особистісного та професійного зростання,

- рефлексія професійного розвитку та складання альтернативних сценаріїв професійного життя,

- індивідуальне консультування,

- прогноз бажаних професійних досягнень

Дата добавления: 2014-01-11