Економічні ідеї пізніх соціалістів-утопістів

Все життя Т. Кампанелла мріяв утілити мрії про щасливе і справедливе суспільство у Калабрії після звільнення її від гніту іспанців. Але після провалу зговору він все більше покладав надії на європейських монархів (іспансько­го, французького) і папу римського, прагнучи до духовної єдності суспіль­ства, його реформування відповідно до ідеалів католицизму.

У 1626 р. завдяки заступництву папи Урбана VIII, якій зацікавився творчі­стю Кампанелли, особливо його астрологічними прогнозами, в'язень був переведений у розпорядження римської інквізиції, а у 1629 р. — звільнений і виправданий. Однак у 1635 р. у зв'язку з вимогами іспанської влади про його видачу Т. Кампанелла втік у Францію, де продовжував працювати над своїми творами і політичними трактатами.

Епоха XV—XVI ст., пов'язана з виникненням раннього утопічного соціалізму, ввійшла в історію Європи як похмурий та жорстокий період. На сході відбувалося повторне закріпачення селян, яке супроводжувалося кривавими придушеннями селянських повстань. На Заході розпочався про­цес первісного нагромадження капіталу, одним із джерел якого була нещад­на експлуатація пауперів — злиденних верств населення, позбавлених землі та засобів існування.

Відбулося значне розшарування усіх соціальних верств суспільства. При цьому "верхні" соціальні верстви (дворянство, купці, заможні ремісники, мануфактурники, заможні селяни) суттєво покращили якість життя. Водночас значна маса "нижчих" соціальних прошарків (наймані робітники, збіднілі ре­місники, безземельні селяни, слуги) опинились у значно гірших умовах. їхній робочий день становив від 10 до 14 годин на добу, середня тривалість життя ледве досягала 35 років.

· Строга регламентація та обов'язковість праці для всіх, поєднання занять фізичною та розумовою працею. Утопійці працюють 6 годин на добу відповідно до певних доручень, виконання яких перевіряється спеціальними виборними посадовими особами — сіфогрантами, "головна і майже єдина спра­ва" яких полягає у тому, щоб "турбуватися і стежити, щоб ніхто не сидів без діла". Решту часу жителі Утопії присвячують заняттям наукою та мистецтвом, оскільки "держава ця так влаштована, що найважливішою є одна мета: наскільки дозволяють суспільні потреби, позбавити всіх громадян від тілесного рабства і дарувати їм якомога більше часу для духовної свободи і просвітництва". Важку роботу на острові виконують раби і найманці з сусідніх країн. При цьому утопійці "роблять рабами тих, хто допустив ганебний вчинок, або ж тих, хто в чужих містах засуджений до страти за злочини".

· Сімейно-ремісничий уклад господарського шиття; землеробство як основа господарської діяльності; організація сільськогосподарських робіт за принципом трудової повинності. На Утопії у всіх чоловіків і жінок без винятку є єдина спільна справа — сільське господарство. При цьому кожен утопієць обов'язково повинен провести на сільськогосподарських роботах два роки, а потім повернутись до того виду ремесла, яким зайнята його сім'я.

· Наближена до республіки форма державного устрою, всезагальні вибори посадових осіб, рівність жінок з чоловіками у всіх правах, свобода совісті тощо. "На Утопії є п'ятдесят чотири міста; усі вони великі і розкішні, — писав Т. Мор. — За мовою, звичаями, законами вони однакові; розміщен­ня теж у всіх однакове, однаковий у них, наскільки це дає змогу місцевість, і зовнішній вигляд...".

До представників раннього утопічного соціалізму належить також італій­ський монах-бунтівник, філософ Томазо Кампанелла (1568—1639), автор зна­менитої утопії "Місто Сонця" (1602). Твір написаний у формі діалогу між завідувачем монастирського притулку і заїжджим моряком, який під час од­нієї з мандрівок на невідомий острів побачив "місто Сонця".

Томазо Кампанелла (1568—1639) — італій­ський гуманіст, філософ, богослов, політичний діяч, який прожив нелегке життя, сповнене тяжких ви­пробувань. Син бідного чоботаря Джованні Домен* іко у 14 років постригся у монахи і став Томазо Кампанеллою (кампанелла італійською —дзвін). Незадоволений схоластичністю релігійного учення, він став прихильником натурфілософії і у 23 роки на­писав свій перший твір "Філософія, заснована на відчуттях", за що зазнав переслідувань інквізиції.

У 1598 р. Т. Кампанелла очолив зговір італій­ських повстанців у Калабрії проти іспанської тиранії. Через рік його схопили, жорстоко катували і засу­дили як злочинця та єретика до довічного ув'яз­нення. В неаполітанських тюрмах Т. Кампанелла провів 27 років, протягом яких він написав десятки творів з філософії, астрології, астрономії, медици­ни, фізики, математики, політики, Серед них: "Місто Сонця" (1602), "Монар­хія Месії" (1622), "Метафізика" (1638) та ін. Ці твори поширювались у спис­ках і навіть були частково опубліковані в Німеччині. Свою знамениту утопію "Місто Сонця" Т. Кампанелла почав писати влітку 1601 р. Згодом він пере­клав цей твір на латинь, щоб видати за кордоном. Уперше латинський пере­клад "Міста Сонця" побачив світ у 1623 р. у Франкфурті.

Характерні риси утопічної моделі ідеального суспільного устрою Т. Кампанелли:

• Відсутність приватної власності, майнової нерівності, злиднів та експлуатації. Засуджуючи приватну власність як основу експлуатації, Т. Кампанелла вважав її головною причиною крайніх злиднів і багатства, які "роблять людей негідниками, хитрими, лукавими, злодіями, підступними, знедоленими, брехливими, лжесвідками,...пихатими, гордовитими, невігласа­ми, зрадниками, які розмірковують про те, чого не знають, дурисвітами, хвастунами, бездушними, кривдниками і т.д.".

Завдяки общинному устрою у місті Сонця немає майнової нерівності, ос-1 кільки усі спільно володіють речами і не відчужують їх у власність. При цьому спільними у соляріїв (жителів міста Сонця) € не лише майно та житло, але жінки і діти також.

• Відсутність грошей, натуральний обмін. Надлишкова продукція, яка виробляється соляріями, продається іноземцям за гроші, але всі угоди купівлі-продажу здійснюються біля воріт міста. У самому місті немає грошей, іноземці допускаються сюди лише як гості.

· Зрівняльний розподіл. Все потрібне для життя населення міста Сонця "отримує від общини, і посадові особи ретельно стежать за тим, щоб ніхто не отримував більше, ніж йому належить, нікому однак не відмовляючи у необхідному". При цьому "знання, почесті і насолоди є спільним надбанням".

· Примусова обов'язкова праця, розподіл обов'язків відповідно до здібностей кожного. "В місті Сонця, — писав Т. Кампанелла, — де обов'язки і праця розподіляються серед усіх, коленому доводиться працювати не більш ніж чотири години на добу; решта часу проводиться в приємних заняттях науками, співбесідах, читанні, розмовах, прогулянках, розвитку розумових і фізичних здібностей, і все це робиться з радістю".

· Державний устрій, заснований на поєднанні духовної і світської влади. "Священик, ім'я якому... "Сонце", — зазначається у трактаті, —...є головою всіх і в світському, і в духовному, і з усіх питань та суперечок він виносить кінцеве рішення. При ньому перебувають три співправителі: Нон, Сін і Мор, або по-нашому: Сила, Мудрість і Любов".

В ідеальному суспільстві італійського автора жінки зрівняні в правах з чоловіками, навіть військова служба є для них обов'язковою. При цьому "чоловіки і жінки... носять майже однаковий одяг", діти "до трьох років навчаються говорити і вчать абетку", а до десяти років засвоюють всі науки за єдиним підручником "Мудрість", що є кінцевою істиною на всі часи. Зго­дом вони "...отримують посади в сфері тих наук ремесла, в яких вони досягли найбільших успіхів — за вказівкою свого вождя чи керівника".

Представником раннього утопічного соціалізму був також Томас Мюнцер (біля 1490—1525) — німецький мислитель-бунтівник, який закликав до заколоту з метою встановлення "тисячоліття царства Христа".

Пропагуючи необхідність переходу суду і влади до братства бідняків, передачі землі селянам, німецький соціаліст-утопіст стверджував, що простий народ є носієм божественної справедливості, здатним побудувати безкласове суспільство, засноване на засадах рівності й справедливості. Розмах революційних подій у Німеччині та успіхи Реформації переконували його в реаль­ності та неминучості світових соціально-політичних переворотів та утвер­дження "царства Божого" на Землі.

Виступаючи за насильницьке знищення феодального устрою, Т. Мюнцер вважав, що окремі індивіди не можуть мати інтересів, відмінних від інте­ресів суспільства в цілому. Реформація та усунення безвірників, на його дум­ку, покликані були перебудувати світ на основі пріоритетності суспільних інтересів

Німецький утопіст був переконаний, що у майбутньому "царстві Божо­му" не існуватимуть державна влада, класові відмінності, приватна власність та нерівність. Загальний добробут буде невпинно зростати на основі спільності майна. Відтак Т. Мюнцер закликав селян до революції, знищення феодаліз­му, переходу всіх матеріальних благ до рук трудівників, зрівняльного перерозподілу землі та майна тощо. Його заклики до знищення ворогів Христа мали характер проповідей, спрямованих проти розкоші, золота, "ідолів у будинках і скринях".

Дата добавления: 2014-01-11