Системний підхід як методологія і метод соціальної роботи

Лекція 7 - 8. Методологія й методи соціальної роботи

1. Системний підхід як методологія і метод соціальної роботи

2. Методи роботи, зосередженої на завданні

3. Методологія й методи групової роботи

4. Методологія й методи співучасті користувачів у соціальній роботі

5. Методологія й методи роботи в співтоваристві

6. Методологія й методи кризового втручання

7. Методологія й методи кризового втручання

8. Методологія й методи роботи з конкретними випадками

Література

1. Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства XIV – XVII вв. – М., 1985.

2. Попович Г.М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: Навч.-метод. посібник. – Ужгород, 2000.

3. Соціальна робота в Україні: Навч. посібние / І.Д.Звєрєва, О.В.Безпалько, С.Я.Харченко та ін.; За заг. ред. І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової. – К., 2004.

4. Соціальна робота / соціальна педагогіка (понятійно-термінологічний словник) / Під заг. ред. І.Д.Звєрєвої. – К., 2004.

5. Теория и методология социальной работы: учебное пособие / С.И.Григорьев и др. – М., 2007.

Стосовно до соціальної роботи методологія – це система принципів і засобів організації соціальної роботи на індивідуально-особистісному, груповому й общинному рівнях, основи наукової побудови практики соціальної допомоги тим, хто її потребує.

Системний підхід не дає відповідей на всі питання, які виникають у практиці соціальної роботи, але його перевага полягає в тому, що він пропонує спосіб, як аналізувати й обмірковувати ці питання, а потім визначати належну стратегію дії. Він також “працює” як концептуальна система, що протистоїть теоретичному роз'єднанню в парадигмах соціальної роботи.

Основа системного підходу і його розуміння в галузі соціальної роботи закладена в соціальній теорії систем.

Посилкою для опису соціальної організації як “системи” є те, що соціальні явища можуть бути цілком зрозумілі тільки у стосунках один з одним, але не в ізоляції. Так, наприклад, уже прості соціальні взаємини, що існують у рамках сімейних пар (“симбіозні стосунки”), є одними з тих, що можуть бути пояснені тільки системно: поведінка члена пари А стосовно іншого члена пари Б визначається поведінкою Б стосовно А, через їх постійну взаємодію. Поведінку одного не можна пояснити без посилання на іншого – не як окремих індивідів, а як узятих разом як єдину сутність.

Багато чинників впливають на життя людей, такі, як економічні й політичні, сховані або опосередковані, але коли вони аналізуються в системі, то можуть бути правильно визначені й зважені.

Таким чином, методологія системного підходу – акцент у системній теорії соціальної роботи на інтерактивності, взаємодії, контексті, взаємопов’язаності, а також на ідеї, що сума є щось більше, ніж окремі частини.

Сама теорія соціальних систем випливає із загальної теорії систем, яка підтверджує, що всі явища або події – фізичні, хімічні, біологічні або соціальні – варто категоризувати як організовані сутності, де компоненти функціонально взаємопов’язані як підсистеми.

Кожна система, таким чином, взаємопов’язана з іншими, що знаходяться в усьому її середовищі.

Основним методом (засобом) системного підходу є метод системного мислення. Мислити системно позначає мислити творчо, широко, комплексно й шукати альтернативні засоби досягнення загальних цілей.

Системний підхід у соціальній роботі і його основоположний метод-засіб відбиваються у відповідних ключових поняттях.

Існує певна кількість ключових понять, не засвоївши які, неможливо застосувати практичні моделі, засновані на теорії систем.

Вхідні дані – це те, що необхідно ввести в систему, щоб вона діяла. Наприклад, для досягнення необхідних результатів у соціальній роботі необхідно використовувати правильно, і в потрібній кількості, і за призначенням людські, фізичні, матеріальні, фінансові ресурси.

Пропускна спроможність (коефіцієнт використання) – показник того, як усі ресурси використовуються для досягнення необхідних результатів. Проблема із соціальними системами полягає в тому, що ми реально достатньо добре не знаємо, як і чому все відбувається саме так, як відбувається. Тільки за допомогою оцінки інформації і співвіднесення її з великою кількістю можливих взаємопов’язаних причин можливо отримати більш або менш задовільне пояснення.

Вхідні дані (продукт) – досягнуті результати, успішність яких може бути співвіднесена з вихідними завданнями (соціально-педагогічна діагностика). Оцінка в системних термінах позначає визначення головних внесків, необхідних для досягнення встановлених цілей, оцінки того, як вони перетворилися в практичні дії-процеси, й аналогічної оцінки досягнутих результатів, з урахуванням усіх чинників як взаємозалежних змінних.

Зворотний зв'язок – інформація й повідомлення, отримані зворотно на різних стадіях процесу функціонування системи.

Вищезазначені поняття стосуються операціональної бази понять теорії систем. Нижчезазначені – її процесуальної бази.

Стабільний стан – тенденція систем підтримувати рівновагу, рухаючись одночасно в напрямку до своїх цілей.

Реверберація – позначає ефект “доміно” (наприклад, утрата роботи – падіння моралі – депресія).

Еквіфінальність. Ті самі результати можуть бути досягнуті різними засобами й шляхами.

Мультифінальність позначає, що різні результати можуть бути отримані за подібних обставин, оскільки були відмінності в самому процесі (Наприклад, частини системи провзаємодіяли різними способами).

Диференціація – засоби, за допомогою яких системи зберігають свою “ідентичність” завдяки регулюванню й функціонуванню своїх меж.

Наведемо приклад “роботи” системного підходу в конкретній практиці.

Проблема.

Школа інформує соціальну службу, що одна з п’ятнадцятилітніх дівчат постійно пропускає заняття. У школі вона завжди виглядає втомленою, середніх інтелектуальних спроможностей, але при цьому значно відстає в навчанні. Висновок класного керівника: сексуально стурбована й сексуально активна.

Вивчення проблеми.

Дівчинка повинна допомагати матері в догляді за батьком, який тяжко хворий (прикутий до інвалідної коляски) і схильний до вибухів гніву. Мати в цій ситуації надзвичайно втомлюється (виховує ще двох дітей і працює, щоб нагодувати сім’ю). Крім того, є ще й пристаркувата бабуся, за якою також необхідний відповідний догляд. У дівчинки мало друзів, і вона підтверджує, що велику частину свого вільного часу проводить із 17-літнім другом, вступаючи з ним у регулярний статевий зв'язок, “уживаючи застережні заходи”.

Подальша оцінка базується на отриманні достовірної інформації від кожного з причетних до цієї ситуації людей (розгляд її з максимально можливих точок зору).

Дівчинка (її занепокоєння):

· ” заганяють у будинок і поводяться з нею, як із Попелюшкою”;

· “брат і сестра не допомагають їй доглядати за хворим батьком потрібною мірою”;

· “дружок змушує її займатися сексом в обмін на те, що він приділяє їй час і увагу, яких ніхто інший не приділяє”.

Мати (її занепокоєння):

· почуває себе “перевантаженою, втомленою й на межі”;

· “розчарована через відсутність особистого життя”;

· “виннна, оскільки я занадто багато хочу від своєї дочки”.

Занепокоєння батька:

· “депресія, оскільки я не в змозі бути гарним батьком”;

· “марний і незайнятий”;

· “самотній і відчуваю нудьгу”.

Брат і сестра:

· збентеження і страх перед тим, що відбувається з їхнім батьком;

· “злість на свою сестру через те, що вона постійно нападає на нас”;

· відсутність достатньої кількості кишенькових грошей.

Соціальний працівник стурбований:

· відвертістю дівчинки, що вона займається сексом передчасно;

· негативною й неконструктивною установкою школи стосовно дівчинки;

· “обсягом своєї роботи”, дуже великим через брак персоналу.

Оцінка й планування дій.

У системних термінах усі вищенаведені твердження становлять собою вхідні дані в ситуацію й будуть впливати на процес і можливі результати. Завдяки взаємопов’язаності систем ми можемо розділяти будь-яку точку зору як вихідну, яка визначить стратегію нашого соціального втручання.

Потреби в розвитку дівчинки й у засобах їх задоволення:

· її саморозвиток і самооцінка, на які може вплинути те, яким чином у неї відбувається біологічний і фізичний розвиток, а також соціальні чинники (система особистості); тут її відчуття себе як індивіда, як молодої жінки, як відповідального члена сім'ї тощо;

· вплив сім'ї на її розвиток, поведінку, зовнішність тощо. Тут сім'я як система потребує повного вивчення;

· її соціальні зв'язки, що визначають її стосунки з дорослими й однолітками;

· системи її оточення, що підтримують або заважають формуванню адекватних соціальних зв'язків і розвитку в цілому.

Системний підхід потребує відповідного аналізу і стосовно школи, окремих учителів тощо.

Вивчення ефектів взаємодії дівчинки всередині цілого ряду встановлених систем і між ними передбачає, що можливими цілями втручання могли б бути:

· послаблення тиску, що діє на сім’ю, це знімає деякою мірою тиск на дівчинку й у такий спосіб дозволить їй вирішити більш конструктивно її особисті труднощі;

· заохочення більш позитивної взаємодії між членами сім'ї й надання їм допомоги в усвідомленні себе цінними й більш спроможними підтримувати один одного;

· послаблення деякої об'єктивної й суб'єктивної пригніченості матері.

Досягнення будь-якої або всіх цих цілей могло б обґрунтовано сприяти подоланню труднощів дівчинки. Тут системний підхід передбачає й вивчення таких можливостей:

· домогтися більш істотної допомоги для бабусі, зменшуючи таким чином тиск на матір і, отже, на дівчинку й інших членів сім'ї;

· яка роль команди соціальних працівників у цьому процесі (допомога батькові, додаткова фінансова підтримка тощо).

Дата добавления: 2014-01-11