Методологія й методи роботи в співтоваристві

Методологія й методи співучасті користувачів у соціальній роботі

Теорія і практика співучасті передбачає такі її чотири параметри:

1. Метою даної методології і її методів є наділення людей великими повноваженнями й можливість більшого впливу. Людині необхідно навчитися протистояти утиску й дискримінації, а не боротися з ними, брати на себе відповідальність за своє власне життя.

2. Контроль людей у їхніх особистих справах з агентами, який дозволяє їм брати участь у тому, що відбувається з ними, замість того, щоб залишити їх у пасивній позиції.

3. Дана методологія й метод озброює людей можливістю “брати на себе й під свій контроль” усі моменти соціальної роботи.

4. Агентство, яке здійснює практику соціальної роботи, відкритої для вільного залучення людей, відповідно до цього принципу.

Наведемо як приклад методу співучасті ряд відповідних йому постулатів:

· не робити ніяких попередніх припущень;

· визнавати різноманітні, іноді конфліктуючі інтереси;

· ураховувати необхідність переговорів;

· підтримувати людей у набутті ними контролю знову;

· ураховувати велике значення представництва інтересів клієнтів;

· цінувати і брати до уваги здатності й досвід людей;

· бути правдивим і давати адекватну інформацію;

· давати людям можливість вибору.

Робота в співтоваристві виникла й продовжує розвиватися в більш широких межах різноманітних і конкуруючих політичних сценаріїв. Незважаючи на різноманітні теоретичні точки зору, усі соціальні працівники повинні володіти загальним набором знань, умінь і методів роботи в товаристві, які визначають три головних рівні роботи:

· базова, або робота за місцем проживання (робота з окремими людьми, сім'ями і групами у співтоваристві за місцем проживання); робота місцевих агентств або між агентствами;

· регіональна або національна робота з планування співтовариства (наприклад, розробка проблем економічного розвитку, планування і навколишнього середовища, які виходять за край місцевих меж).

Завдання (знання) працівника співтовариства полягають у:

· здійсненні контактів з індивідами, групами й організаціями;

· розвитку профілю співтовариства, оцінці ресурсів і потреб співтовариства;

· розробці стратегічного аналізу й плануванні цілей, завдань і пріоритетів;

· підтримці заснування груп;

· підтримці роботи й ефективного розвитку груп;

· продуктивній роботі з конфліктом усередині й між групами й організаціями;

· співробітництві й проведенні переговорів з іншими агентствами й професіями;

· ефективному втручанні у вироблення й проведення політики, у тому числі налагодження контактів з місцевими політиками;

· усному й письмовому зв'язку з індивідами, групами й організаціями;

· роботі з конкретними людьми, включаючи консультування;

· керуванні ресурсами, включаючи штатний розклад і бюджет;

· підтримці груп і організацій, в отриманні ресурсів;

· контролі й оцінці прогресу, а також найбільш ефективного використання ресурсів;

· відрахуванні з груп або забезпеченні ефективного припинення діяльності груп;

· розробці, контролі й оцінці стратегій рівних можливостей.

До ключових умінь (навичок) працівника співтовариства відносять:

· зайнятість;

· оцінку, включаючи оцінку потреб;

· дослідження;

· групову роботу;

· ведення переговорів;

· спілкування;

· консультування;

· менеджмент, включаючи менеджмент часу й фінансів;

· вишукування ресурсів;

· ведення записів і звітностей;

· контроль і оцінку результатів.

Дата добавления: 2014-01-11