Самопізнання

Методологія й методи кризового втручання

Саме поняття “криза” неоднозначне й дотепер не визначене.

В аспектах методології соціальної роботи доцільно під цим розуміти й мати на увазі такі тлумачення:

· ризикована подія (стрес) і наступна реакція на цю подію;

· період дисбалансу, що пересилює гомеостатичні механізми людини;

· час для прийняття рішення в небезпечній ситуації і її можливість.

Кризове втручання є одним з найбільш необхідних методів соціальної роботи, які застосовуються скрізь.

Базою сучасної служби кризового втручання є чотири її важливі складові: здорові етичні основи, відповідні концептуальні і (або) теоретичні побудови, достатній рівень самопізнання серед професіоналів, набір умінь і навичок.

Здорові етичні основи. Етичні основи кризового втручання потребують дії, у якій чітко виражені етично здорові установки, і передбачають таке:

· систему цінностей, яка рішуче протистоїть дискримінації у всіх її видах і проявах (за ознакою раси, релігії, статі, віку, сексуальної орієнтації, інвалідності тощо);

· знань і досвіду. Наприклад, украй неетично доручати тільки що підготовленому, неперевіреному соціальному працівникові одному розбиратися зі складним випадком соціального здоров'я;

· обґрунтованого використання влади й контролю від імені клієнтів: це може бути необхідним як для відстоювання прав клієнтів, так і навпаки – для примусу учасників кризи поступитися в тому, що вони сприймають як свої права;

· адекватних ресурсів, а також постійної переоцінки тими, хто працює з кризами, існуючих ресурсів з метою переконатися, що вони продовжують залишатися адекватними (наприклад, неетично в обов'язковому порядку віддаляти дитину від сім'ї через ті або інші причини, якщо органи влади не мають задовільного альтернативного відходу й захисту, які вони можуть запропонувати дитині, щоб гарантувати можливість успіху втручання).

Концептуальні і (або) теоретичні побудови.

Життєво важливо для професіоналів у галузі кризового втручання мати значну ефективну теоретичну базу, що лежить в основі їхнього методу. Концептуальні теоретичні побудови повинні бути надзвичайно гнучкими, альтернативними, які полегшують розуміння чинників, що впливають на кризу й підтримують її. Теорія кризи повинна дозволяти працівнику передбачати напрямок і кінець процесу кризи, а також результат спроби втручання працівника.

Для соціального працівника дуже важливо бути інформованим про головні джерела кризових ситуацій. Такими можуть бути найрізноманітніші й несподівані джерела. Необхідно також знати, чому виникають ті або інші стресові ситуації і що головне – у можливості їх уникнути. Існують концептуальні системи й методи, що дозволяють працівнику не тільки розуміти й бути інформованим у головних джерелах кризової ситуації, але й самим уникати можливостей впливу на них останніх. Тому соціальний працівник постійно повинен досліджувати себе щодо власної уразливості під впливом певних рис кризових ситуацій. Більш серйозні, стресові ситуації можуть виникати через певні установки самого працівника.

Уміння й навички

Усі фази кризового втручання містять певні труднощі й потребують вирішення конкретних серйозних завдань. Подолання цих труднощів і завдань робить необхідним набір умінь і навичок, більшість яких є стандартними засобами оцінки, консультування, сімейної терапії й роботи з конкретними випадками.

Дата добавления: 2014-01-11