Методи вибіркового спостереження

Вибіркове спостереження дає змогу досліднику, не вдаючись до суцільного обстеження, отримати узагальнюючі дані, які правильно (достовірно, адек­ватно) відображають характеристики всієї сукуп­ності предметів або явищ.

Всі сукупності, які вивчаються наукою, можна розподілити на генеральні, тобто повні, які охоплю­ють абсолютно всі наявні одиниці предметів чи явищ, та вибіркові, які стосуються лише частини генераль­ної сукупності, що підлягає вибірковому дослідженню.

Працюючи з вибірковими спостереженнями, до­слідники обмежуються використанням двох базових показників — відносних та середніх.

Відносні величини (частка, питома вага) дозво­ляють дати зведену характеристику сукупності за альтернативними ознаками, показують частку еле­ментів, які складають певну частину сукупності.

Середні величини необхідні для визначення серед­нього значення варіюючої ознаки всієї сукупності, яка досліджується, — генеральної чи вибіркової.

Завданням вибіркового спостереження є, таким чином, на підставі питомих та середніх характерис­тик сформувати правильне уявлення про предмет або явище. Досліднику необхідно обов'язково вра­ховувати, що під час формування та подальшого ви­вчення вибіркової сукупності можуть мати місце по­хибки реєстрації та похибки вибірки (або репрезен­тативності). Перші пов'язані з неточністю вимірю­вання та документування даних, отриманих у про­цесі спостереження. їх причини — так званий люд­ський фактор, неправильно вибраний критичний мо­мент, недосконалі методика або технічні засоби ви­значення кількісних чи якісних ознак тощо. Рівень похибок репрезентативності, як видно з назви, за­лежить від належного представництва у вибірковій сукупності елементів, які несуть на собі характерні риси генеральної сукупності. Цей тип похибок роз­раховується за допомогою показників середньої по­хибки вибірки, похибки частки альтернативної озна­ки, похибки без повторної вибірки, граничної похиб­ки вибірки, коефіцієнтів довіри. За їх допомогою, а також з урахуванням попередніх обстежень та проб­них вибіркових обстежень можна розрахувати не­обхідну кількість елементів вибірки.

Вибіркові сукупності можуть формуватись за допомогою методів відбору:

— нерайонованого (відбір здійснюється із гене­ральної сукупності, яка не поділена на частини) та районованого відбору (генеральна сукупність спочат­ку розподіляється на декілька груп, які повністю її охоплюють, з яких у подальшому обираються оди­ниці вибіркової сукупності);

— випадкового (без попереднього групування, визначення умов відбору, спеціальної послідовності тощо, як, наприклад, лотерея або жеребкування);

— механічного (здійснюють сортування всієї су­купності за будь-якою, навіть несуттєвою, ознакою або погоджуються з природною послідовністю еле­ментів, визначають інтервал методом співвідношен­ня чисельності генеральної та вибіркової сукупностей та формують нову сукупність необхідної кількості);

— типового (є синтезом районованого та механіч­ного відборів з тією різницею, що групування обо­в'язково проводиться за суттєвою ознакою);

— багатоетапного (типовий відбір, в якому по­слідовно відбувається групування за різними суттє­вими ознаками на різних рівнях; на першому етапі — за однією, на другому — у визначених раніше сукуп­ностях формуються групи за іншою ознакою і т. і.);

— багатофазного (типовий відбір, в якому по­слідовно відбувається групування за єдиним кри­терієм на всіх рівнях);

— комбінованого (вибірково-суцільного), згідно з яким зазвичай на перших стадіях досліджують повну нечисленну сукупність, а в подальшому, у міру її розвитку та зростання, застосовують вибірку за будь-яким доцільним методом або, навпаки, переходять від вибіркового дослідження до суцільно­го. Логіка застосування цього методу є продовжен­ням природної логіки розвитку економічних явищ;

— серійного (до складу досліджуваної вибірки включають не окремі елементи, а цілі серії);

— моментного (абсолютно всі елементи процесу, фіксуються та відбираються у певний момент часу);

— малого (сукупність елементів вибраної групи не перевищує 20, але дає змогу судити навіть про чис­ленну генеральну сукупність).

Припустимість та достовірність результатів такої вибірки підтверджена розподілом Стьюдента.

Ті розділи математики і загальної теорії статис­тики, що займаються проблемами вибіркових спо­стережень, мають спеціальний науковий інструмен­тарій для перевірки типовості вибіркових даних та способів їх поширення.

Спостереження та експеримент є елементами до­сліду — наукового вивчення явищ за допомогою до­цільно обраних або штучно створених умов, що за­безпечують "чисте" протікання тих процесів, дослі­дження яких необхідне для встановлення законо­мірних зв'язків між явищами та їхньою сутністю.

Вони готують емпіричний матеріал для теоретич­них узагальнень і, водночас, є формою емпіричної перевірки теоретичних положень.

Дата добавления: 2014-01-11