Питання 3. Методи прогнозування

Прогнозування — це дослідження, що базуєть­ся на всебічному аналізі ретроспективного розвит­ку та глибокому знанні об'єктивних законів і має на меті наукове обґрунтування можливого стану об'єк­тів у майбутньому, а також визначення альтерна­тивних шляхів строків та умов досягнення такого стану. Отже, воно є процесом розробки наукового передбачення у формі прогнозу.

Прогнози, що розробляються на науковій основі, можуть бути розподілені на 9 груп залежно від:

1) відношення до об'єкта прогнозу:

— активні (призначені для справляння ціле­спрямованого впливу на об'єкт прогнозування);

— пасивні (призначені лише правильно оцінити ситуацію, яка може скластись у майбутньому);

2) мети прогнозу:

— конформативні (спрямовані на підтверджен­ня або спростування певного уявлення про об'єкт);

— планіфікаційні (розробляються для того, щоб слугувати основою для побудови плану директивно­го документа);

3) характеру використовуваних обґрунту­вань (у тому числі методів):

— інтуїтивні (базою для них є знання про поперед­ній розвиток об'єкта та невстановлені у науковій фор­мі закономірності);

— логічні, або науково-теоретичні (базуються на знанні закономірностей та теоретичному обґрунту­ванні зв'язків і сили їх впливу);

4) форми результату прогнозування:

— кількісні (які описують у формалізованому, кіль­кісному вимірі параметри майбутнього стану об'єкта);

— якісні (засвідчують зміну якісних характери­стик або перехід предметів чи явищ у нову форму);

5) кількості досліджуваних факторів, врахова­них при розробці прогнозу:

— індивідуального фактора;

— емпіричних залежностей;

— детермінованих (функціональних) залежно­стей;

— стохастичних (факторних) залежностей;

6) характеру застосовуваних методів:

— за характером застосовуваної інформації:

а) евристичні (логічні прийоми та накопичені наукові знання з різних галузей), які у свою чергу поділяються на:

- інтуїтивні (метод експертних оцінок);

- аналітичні (методи морфологічного аналізу, ана­логій, історико-логічний, побудови дерева цілей, мат­ричний, сітьовий, ігрового моделювання, оптимізації);

б) фактографічні (виходять з аналізу накопиче­ної інформації про об'єкт прогнозування), що поді­ляються на:

- статистичні (ґрунтуються на побудові та ана­лізі емпіричних рядів динаміки: методи екстраполя­ції / інтерполяції, функцій, кореляційний, регре-сійний);

- випереджувальні (пов'язані з обробкою інформа­ції, що має безпосереднє відношення до часу попере­дження: методи експертизи, скасування наукового започаткування);

7) кількості методів, що використовуються для прогнозування:

— симплексний (один метод);

— дуплексний (два методи застосовуються і взаєм­но доповнюють один одного);

— комплексний (більше двох методів);

8) терміну, на який цей прогноз поширюється:

— довгостроковий (в економіці — понад 5 років);

— середньостроковий (до 5 років);

— короткостроковий (на 1 рік);

9) поставлених завдань:

— нормативний (визначаються шляхи досягнен­ня поставлених цілей у послідовності від бажаного майбутнього до сучасного);

— дослідницькі, або пошукові (визначаються можливості досягнення цілей, виходячи із законо­мірностей розвитку та наявних тенденцій).

Прогнозування застосовується лише до об'єктів або явищ, які змінюються, але цей процес науково­го передбачення потребує також системи незмінних величин (констант), за допомогою яких безпосеред­ньо визначають сформовані раніше закономірності, типові зміни тощо.

Об'єктом прогнозування, незалежно від того, про явище чи предмет іде мова, є система, тобто цілісна структурована сукупність взаємопов'язаних елементів, а предметом прогнозування в галузі економіки — розвиток продуктивних сил.

До основних принципів прогнозування нале­жать:

— цілеспрямованість (вся методологія, зміст та результат прогнозу будуються та безпосередньо за­лежать від його цілі);

— системність (об'єктом прогнозування завж­ди є система, а сам прогноз складається з окремих елементів або блоків, які взаємопов'язані та взає­мозалежні);

— наукова обґрунтованість (всебічне врахуван­ня науково обґрунтованих законів розвитку, зако­номірностей тощо);

— багаторівневе описання (прогноз описує еле­менти системи, систему як структуровану та взає­мопов'язану структуру елементів та як цілісне яви­ще, тобто несе на собі ознаки цілісності, ієрархічності та безкінечності);

— інформаційної єдності (кожне поняття в ієрар­хії описання є результатом узагальнення понять нижчого рівня);

— адекватність об'єктивним закономірностям розвитку (передбачає виявлення та оцінку стійких тенденцій і взаємозв'язків);

— альтернативність (повинні розглядатись різні ймовірні варіанти розвитку при різних взає­мозв'язках та структурних співвідношеннях);

— послідовне вирішення невизначеності (відбу­вається ітеративний рух від цілей та умов розвитку до факторів, варіантів розвитку підсистем).

Основні функції економічного прогнозування:

— науковий аналіз процесів і тенденцій;

— дослідження об'єктивних зв'язків;

— визначення факторів та рівнів їх впливу;

— оцінка об'єкта прогнозування;

— виявлення альтернатив розвитку економіки;

— нагромадження наукового матеріалу для плану­вання, проектування та вибору управлінських рішень.

Для того щоб прогноз був достовірним та макси­мально наближеним до фактичного розвитку подій, необхідно:

— точно й однозначно сформулювати проблему (мету, завдання);

— визначити предмет та об'єкт;

— зібрати повну (за структурою, обсягом, зміс­том) та достовірну інформацію про об'єкт, привести її у зіставний вигляд;

— провести повноцінний системний аналіз вихід­ної інформації;

— чітко структурувати основні й побічні ефекти;

— ранжувати параметри впливу за значущістю;

— чітко визначити прогнозний період (інтервал або проміжок часу, протягом якого необхідно перед­бачити процеси, що відбуваються з об'єктом);

— визначити методологію проведення прогнозу — від збору та обробки даних до розрахунку кінцевих параметрів;

— визначити процедуру перевірки правильності отриманих у результаті прогнозу результатів.

Найбільш уживаними методами прогнозування є:

— методи екстраполяції та інтерполяції;

— метод автокореляційних функцій;

— метод регресивних та кореляційних моделей;

— з використанням функцій із гнучкою струк­турою;

— метод нормативного прогнозування;

— метод експертних оцінок.

Методи екстраполяції та інтерполяції, засто­совують для того, щоб встановити, який характер мав розвиток предмета або явища у попередній про­міжок часу або які тенденції будуть превалюючими у майбутньому. Обидва методи потребують наявності

певного ряду динаміки, побудованого на фактичних даних розвитку об'єкта за певний період. Обидва методи фактично являють собою науково обґрунто­вані способи знаходження значень невідомих членів ряду динаміки.

Для користування ними необхідно:

— зібрати об'єктивні відомості про об'єкт дослі­дження;

— розташувати їх у хронологічній послідовності, попередньо звівши їх до зіставного формату;

— детально проаналізувати наявний масив да­них;

— визначити закономірності отриманого ряду динаміки, залежність показників, встановити мате­матичну залежність їх зміни, тобто формулу або рівняння;

— визначити загальну тенденцію розвитку пред­мета або явища;

— розрахувати невідомі показники, користую­чись даними про відомий відрізок ряду динаміки, використовуючи стандартний набір показників. При цьому всі моделі обов'язково повинні базуватись на достатньому теоретичному обґрунту­ванні, враховувати фактори впливу зовнішнього та внутрішнього середовища, ступінь точності (припу­стимі відхилення), сезонні коливання тощо.

Принциповою відмінністю між екстраполяцією та інтерполяцією є те, що перший метод застосо­вується для прогнозування майбутнього вірогідно­го розвитку, а другий — для визначення (або оціню­вання) значень показників попередніх періодів.

Метод автокореляційних функцій. Автокореляція — це вираження взаємного зв'язку між сусід­німи членами стаціонарного ряду. Для переходу від нестаціонарної тенденції застосовують утворення різниць відповідного порядку та визначається сис­тема різниць.

Метод регресивних та кореляційних моделей використовує прогнозування на основі одиничних рівнянь регресії (фактори-ознаки) та системи рів­нянь рядів динаміки.

Метод використання функцій з гнучкою струк­турою застосовує відомі математичні функції Тейлора, Фур'є, Ейлера та ін.

Метод нормативного прогнозування спрямо­ваний на визначення шляхів (способів) досягнення певного значення цільової функції або результатив­ного показника, який має назву нормативу.

Метод експертних оцінок, як відомо, має важ­ливе значення під час дослідження і прогнозування складних економічних систем з великою кількістю факторів, повний перелік яких невідомий або недо­статньо вивчений характер взаємодії з результую­чим показником та іншими факторами.

Крім того, досить часто використовують комп­лексні методи, що є поєднанням трьох і більше ме­тодів прогнозування.

Дата добавления: 2014-01-11