Методологічні основи безпеки життєдільності

КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЗАГАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ, ЩО РЕАЛІЗУЄ ЗАХИСНУ ФУНКЦІЮ.

Проте, на побутовому рівні наша безпека залежить від нас самих – в широкому розумінні від культури безпеки громадян, у вужчому – від слідування нормам безпеки.

Масштаби смертності від нещасних випадків невиробничого характеру в Україні втричі вищі ніж у країнах Європейського Союзу, інших розвинених країнах, у 60 разів більше ніж на виробництві, майже у 200 разів перевищують кількість загиблих у надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру. Ігнорування безпеки часто спричиняє пожежі та ДТП. За перші три місяця 2012 р. кількість пожеж в Україні становила 16696 (на 34,2 % більше ніж за відповідний період 2011 р.), в них загинуло 1217 осіб (1091 особа в 2011 р.), прямі збитки становили 380170 тис. грн, а непрямі – 977159 тис. грн. За той самий період на автодорогах України сталося 45310 ДТП, в яких загинуло 860 та травмовано 6334 особи. Таким чином стан безпеки життєдіяльності громадян становить загрозу для національної безпеки в соціальній і економічній сферах і призводить до поглиблення демографічної кризи.

Така статистика є наслідком двох факторів: необережного поводження та ігонрування техніки безпеки громадянами (1), а також недостатнє розуміння на політичному рівні необхідності впровадження культури безпеки у різних сферах життєдіяльності (2). Спостерігається недостатня активність державних органів з регулювання безпеки щодо упровадження у практику концепції культури безпеки як ефективного інструмента створення і безперервного підтримання безпечних умов праці і життя, і, відповідно, відсутність нормативних документів з упровадження концепції культури безпеки у практику на підприємствах, у закладах та установах, що використовують техногенно-небезпечні технології.

Для того, аби виявити причини, що впливають на появу небажаних подій (аварій, катастроф, пожеж, травм тощо) та розробити попереджувальні заходи, що зменшують імовірність їх появи, науковці використовують різні методологічні підходи. Одним з них є системний аналіз небезпек (САН) ⎯ це сукупність методологічних засобів, що використовуються для підготовки та обґрунтування рішень із складних проблем, у даному випадку безпеки.

Першим етапом САНу є попередній аналіз небезпек (ПАН) — це аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю. ПАН є першою спробою в процесі безпеки систем визначити та класифікувати небезпеки, які мають місце в системі. Проте в багатьох випадках цьому аналізу може передувати підготовка попереднього переліку небезпек.

Наприклад, таке системне явище, як горіння (пожежа) можливе за наявності наступних компонентів (попередніх небезпек): горюча речовина, окисник, джерело запалювання. Вилучаючи хоча б один із названих компонентів, ми руйнуємо систему. Зазначимо, що при дослідженні проблем безпеки життя однієї людини чи будь-якої групи людей їх необхідно вивчати без відриву від екологічних, економічних, технологічних, соціальних, організаційних та інших компонентів системи, до якої вони входять. Кожен із цих елементів здійснює вплив на інший, і всі вони перебувають у складній взаємозалежності.

Аналіз дерева помилок (АДП) вважається одним з найбільш корисних аналітичних інструментів у процесі системної безпеки, особливо при оцінці надзвичайно складних або деталізованих систем. Побудова «дерев» є виключно ефективною процедурою виявлення причин різних небажаних подій (аварій, травм, пожеж, дорожньо-транспортних подій тощо). Інструмент застосовується здебільшого для аналізу явища постфактум та недопущення схожих помилок у майбутньому.

Дата добавления: 2014-01-11