Сингулярне (одиничне) правонаступництво (successio singularis)

Спадкування універсальне та сингулярне. Етапи розвитку римського спадкового права.

Основні поняття спадкового права.

Тема. Загальні положення про спадкове право.

1. Основні поняття спадкового права.

2. Спадкування універсальне та сингулярне. Етапи розвитку римського спадкового права.

3. Види спадкування.

4. Поняття обов’язкової частки у спадщині.

5. Прийняття спадщини.

6. Заповідальний відказ (легат). Фідеїкоміси.

Спадкове право – це сукупність правових норм, що регулюють порядок переходу майна померлої особи до інших осіб.

Спадкування — це перехід майна померлої фізичної особи до одного чи декількох інших осіб. Майно, яке переходить у порядку спадкування називається спадщиною (спадковим майном, спадковою масою). При цьому термін «майно» визначається у широкому розумінні цього слова. Майно – це сукупність прав та обов’язків, які належали особі за життя і не припинилися у разі її смерті. Відкриття спадщини (delatio) здійснювалося в момент смерті спадкодавця. З цього часу у спадкоємців виникало право на прийняття спадщини.

Спадкодавець – фізична особа, після смерті якої залишалось майно.

Спадкоємець (heres) – це особа, до якої у встановленому законом порядку переходить майно померлої особи.

Правонаступництво (succession) – це перехід майна прав та обов’язків однієї особи до однієї чи кількох інших осіб.

Розрізняють такі види правонаступництва:

1) універсальне правонаступництво (successio per universitatem);

Універсальне правонаступництво має місце при комплексному переході за одним актом всього майна, прав та обов’язків однієї особи (попередника) до іншої особи (наступника). Універсальний характер спадкування проявляється в тому, що до спадкоємця одночасно переходять й права, й обов’язки, що входять у склад спадщини, навіть ті, про які він не знав. Не переходять до спадкоємця тільки так звані «непередавані права та обов’язки», зокрема, узуфрукт. Отже, під спадковим правонаступництвом (mortis causa) розуміють те явище, в силу якого після смерті особи, який був суб’єктом прав, один чи кілька суб’єктів (спадкоємці) вступають, з невеликими обмеженнями, в володіння усіма тими майновими правами та обов’язками, носієм яких була померла особа.

Умови, за яких наступає спадкове правонаступництво:

- смерть особи;

- наявність у померлої особи здатності мати спадкоємців;

- існування суб’єкта, який закликається до спадкування;

- здатність цього суб’єкта бути спадкоємцем.

Сингулярне правонаступництво має місце у разі надання особі лише певних прав, що не обтяжуються обов’язками. Сингулярне наступництво має місце при заповідальному відказі (легаті).

Універсальне та сингулярне наступництво мало місце при будь-якому виді спадкування, тобто при спадкуванні за законом і за заповітом.

Основні етапи розвитку римського спадкового права:

1) спадкове право древнього цивільного права (hereditas); Джерелом були Закони ХІІ таблиць. Визначалося два види спадкування: за законом і за заповітом. Пріоритет ще надавався спадкуванню за законом, що обумовлювалося необхідністю залишити майно у сім’ї після смерті домовладики. У спадщину входили не тільки майно, майнові права та обов’язки, але й титул paterfamilias. Спадкування за законом здійснювалося на підставі агнатського споріднення.

2) спадкування за преторським едиктом (bonorum possessio); Від республіканського періоду до епохи принципату. Претор видавав особливий інтердикт для введення у володіння спадщиною. Спочатку тим самим захищалися інтереси цивільних спадкоємців. Згодом претор став видавати інтердикти, за якими емансиповані діти спадкодавця мали право на спадкування. Тим самим закріплювалося когнатське споріднення як підстава спадкування за законом.

3) спадкування за імператорським законодавством доюстініанівського періоду; У імператорських конституціях були узагальнені та закріплені начала преторської системи спадкування. У цей період відбувається зближення цивільного та преторського спадкування.

4) спадкування за імператорським законодавством епохи Юстиніана. Остаточно закріплені основні інститути спадкового права. Визначений порядок спадкування за законом на підставі когнатського споріднення. Надання пріоритету спадкуванню за заповітом. Закріплення свободи заповіту, а також встановлення її меж при необхідному спадкуванню.

Дата добавления: 2014-01-11