Використання методу тестування в юридичній практиці

У процесі досудового слідства, судового розгляду, профілактичної діяльності обізнаними особами в психо­логії можуть бути використані тестові методики. Тести застосовує психолог чи експерт-психолог у процесі діа­гностичних або експертних досліджень (участь у слідчих діях, проведення судово-психологічної експертизи) у ме­жах кримінально-процесуальної діяльності.

Термін «тест» походить від англійського іезі, що озна­чає випробування. Тест — це певне завдання (система за­вдань), що дає змогу визначати рівень розвитку тієї чи іншої психологічної властивості (якості) особистості. У психології використовується також термін «тестуван­ня», що означає проведення перевірки або випробувань із використанням стандартизованих завдань (тестів), які відрізняються відповідною шкалою значень. Тестування застосовується з метою вимірювання індивідуальних відмінностей.

У психологи розрізняють тести інтелекту (для вияв­лення розумового потенціалу індивіда), тести особистісні (вимірюються різні сторони особистості: настанови, цінності, відносини, емоційні властивості й ін.), тести креативні (для вивчення творчих здібностей особисто­сті), тести досягнень (визначають ступінь володіння кон­кретними знаннями, вміннями, навичками), тести про­ективні (для цілісного вивчення особистості, заснованого на психологічній інтерпретації результатів проекції (пе­ренесення суб’єктом власних властивостей чи станів на зовнішні об’єкти)) тощо.

З метою дослідження пізнавальної сфери, наприклад сприйняття, може використовуватися, зокрема, метод пояснення сюжетних картин, що полягає в пред’явлен­ні випробовуваному тих чи інших малюнків: веселих, сумних, зі складним сюжетом. При цьому враховується активність і бажання випробовуваного розглядати малю­нок, витрачений час. Внаслідок тестування можуть бути отримані Дані про кмітливість особи, вміння виділити істотне, емоційне відображення (відгук).

Для дослідження сприйняття випробовуваного ре­зультативним є метод відшукування чисел за допомогою таблиць Шульте. Суть тесту полягає в такому: на п’яти планшетах написані в різному порядку цифри від 1 до 25. На кожному планшеті вони написані по-різному. Ви­пробовуваному пропонується відшукати, показати і на­звати вголос всі цифри підряд і зробити це якомога швид­ше. При оцінці результатів враховується різниця в кіль­кості часу, витраченого на кожний планшет. Збільшення його на останніх планшетах свідчить про стомлюваність, прискорення — про повільне входження в роботу. У нор­мі на кожний планшет має витрачатися однаковий час (від ЗО до 50 с).

Для дослідження пізнавальної сфери може бути за­стосований метод заучування десяти слів. Випробовува­ному зачитують десять слів і пропонують повторити в будь-якому порядку. Дослід повторюється п’ять разів, через годину — ще раз. Крива запам’ятовування може вказувати на послаблення активної уваги, стомлюва­ність, «застрявання» на помилці. Деяка модифікація розглянутого тесту у вигляді методу заучування десяти чисел застосовувалася у військах спеціального призна­чення для визначення особливостей запам’ятовування випробовуваними в екстремальних умовах (пропонувало­ся десять різних двозначних чисел).

Зорово-моторний тест «форм Бендера» спрямований на виявлення мозкових поразок, визначення емоційних розладів. Дев’ять простих фігур подаються одразу на од­ній картці. Усього карток вісім. Випробовуваного про­сять скопіювати кожне зображення зі зразка перед ним. При оцінці підраховується час і аналізується характер виконання кожного завдання.

Використання тестових методик не припускає спро­щеного підходу. Історія юридичної психології знає пе­ріоди, коли з метою визначення причетності до вчиненого злочину пропонувалося використовувати тестування. Зо­крема, мала місце рекомендація про використання тесту «плями» (у психології — тест Роршаха) для «діагности­ки» причетності. Якщо випробовуваний у чорнильних плямах Роршаха бачив схожість зі слідами крові, робився висновок про причетність до вчинення злочину {рис. 1).

Рис. 1. Фрагменти зображень плям за тестом Роршаха.

Водночас введення в психологічну практику тесту Роршаха стало одним із великих досягнень психології XX ст. Даний тест призначений для діагностики прихо­ваних настанов, спонукань, властивостей характеру. Ос­новні теоретичні настанови Роршаха полягали в такому. Якщо людина оперує всією плямою, то означає, що вона здатна сприймати основні взаємозв’язки і схильна до си­стематизованого мислення. Якщо увага зосереджується на дрібних деталях, то означає, що вона уїдлива і дріб’яз­кова, якщо на рідкісних — схильна до «надзвичайного» і здатна до загостреної спостережливості. Відповіді на білий фон, на думку Роршаха, свідчать про наявність опозиційної настанови: у здорових людей — про схиль­ність до дискусій, упертість і свавілля, а у психічно хво­рих — про негативізм і відхилення у поведінці[ii].

Тест руки (Напй Тезі) — проективна методика до­слідження особи, що призначена для діагностування від­критої агресивної поведінки.

Стимульний матеріал тесту руки — стандартні 9 зоб­ражень кистей рук (рис. 2) і одна порожня таблиця, при

показі якої просять представити кисть руки й описати її уявлювані дії. Зо­браження подають­ся у певній послідов­ності й положенні. Обстежуваний має відповісти на запи­тання про те, яку, на його думку, дію виконує нарисована рука (або сказати, що здатна викону­вати людина з та­кою рукою). Крім запису відповідей Рис. 2. Зображення кистей рук для реєструється поло- тесту руки. ження, у якому об­

стежуваний тримає таблицю, а також час із моменту пред’явлення стимулу до початку відповіді.

Оцінка отриманих даних здійснюється за 11 катего­ріями: 1) агресія - рука сприймається як домінуюча, яка наносить ушкодження, активно захоплює який-небудь предмет; 2) вказівки - рука ведуча, направляюча, пере­шкоджаюча, пануюча над іншими людьми; 3) страх - рука виступає у відповідях як жертва агресивних проявів іншої особи або прагне відгородити кого-небудь від фізич­них впливів, а також сприймається як така, що завдає ушкоджень сама собі; 4) прихильність — рука виражає любов, позитивні емоційні настанови до інших людей; 5) комунікація - відповіді, у яких рука «спілкується» або прагне встановити контакти; 6) залежність - рука виражає підпорядкування іншим особам; 7) ексгібіціо­нізм - рука різними способами виставляє себе напоказ; 8) покаліченість - рука деформована, хвора, нездатна до яких-небудь дій; 9) активна безособовість - відпо­віді, у яких рука виявляє тенденцію до дії, завершення якої не вимагає присутності іншої людини чи людей, од­нак рука повинна змінити своє фізичне місце розташуван­ня, докласти зусиль; 10) пасивна безособовість - прояв тенденції до дії, завершення якої не вимагає присутності іншої людини, але при цьому рука не змінює свого фізич­ного положення; 11) опис -- відповіді, в яких рука тільки описується, тенденція до дії відсутня.

Відповіді, які належать до перших двох категорій, розглядаються авторами як пов’язані з готовністю об­стежуваного до зовнішнього прояву агресивності, неба­жанням пристосуватися до оточення. Чотири наступні категорії відповідей відображають тенденцію до дій, спрямованих на пристосування до соціального середови­ща, ймовірність агресивної поведінки незначна. Кіль­кісний показник відкритої агресивної поведінки розра­ховується шляхом віднімання суми «адаптивних» відпо­відей від суми відповідей за першими двома категоріями, тобто Е («агресія» + «вказівки») - Е («страх» + + «прихильність» + «комунікація» + «залежність»). Від­повіді, які підпадають під категорії «ексгібіціонізм» і «покаліченість», при оцінці ймовірності агресивних про­явів не враховуються, тому що їхня роль у даній галузі поведінки непостійна. Ці відповіді можуть лише уточни­ти мотиви агресивної поведінки.

У практиці визначення професійної придатності і при провадженні судово-психологічних експертиз ефектив­ними є стандартизовані особистісні опитувальники. За своєю сутністю опитувальник є певним набором запи­тань, кожне з яких логічно пов’язане з основною пробле­мою дослідження і призначене для вивчення й оцінки певних властивостей і проявів особистості.

Так, опитувальник РЕИ містить 101 запитання, на які випробовувані мали відповісти «так», або «ні» (у бланку для відповідей проставити відповідно знаки «+» чи «-»). Опитувальник визначає такі психічні вла­стивості, як нейропсихічна лабільність, екстраверсія і психотизм. Вторинно можна вивести наявність таких рис особистості, як емоційно-вольова стабільність і відне­сення темпераментів до класичних типів: холерик, сан­гвінік, флегматик, меланхолік. Опитувальник показує зв’язок між цими чотирма типами темпераментів і ре­зультатами факторно-аналітичного описування особис­тості. Час відповідей не обмежується, хоча не рекомен­дується затягувати процедуру опитування. Перед обсте­женням випробовуваному видається бланк для відпо­відей і зачитується інструкція.

Інструкція: «Вам будуть запропоновані твердження, що стосуються Вашого характеру і здоров’я. Якщо Ви згодні з твердженням, поруч із його номером поставте «+» («так»), якщо ні — знак «-» («ні»), довго не замис­люйтесь, тут правильних і неправильних відповідей не­має».

Дата добавления: 2014-01-15