Спостереження

Правильнiсть об’єктивного вивчення психiки людини пiдтверджується практикою життя. На практиці ми завжди судимо про людей, їх розум, почуття, характер, здiбностi не за їхніми висловлюваннями про себе, а за їх поведiнкою - вчинками, справами. Понад дві тисячі рокiв у психологiї не iснувало об’єктивних методів дослiдження. Вважалося, що єдиним методом пiзнання психiчних явищ є суб’єктивний метод - iнтроспекцiя - безпосереднє споглядання людиною своїх власних психiчних процесiв. Однак сучасний розвиток психологiчної науки показав неспроможнiсть суб’єктивного методу дослiдження психiки, неможливiсть за його допомогою вiдкрити дiйснi закономiрностi психiчних явищ. За допомогою самоспостереження не можна вiдкрити справжнi матерiальнi основи переживань, механiзми психiчних явищ, зовнiшнi впливи, що їх спричинюють. Спостерiгати свої переживання дуже важко: вони або змiнюються пiд впливом спостереження, або припиняються. Данi самоспостереження стають особливо непевними, коли об’єктом дослiдження є дiти, психiчно хворi люди. З огляду на наведене доходимо висновку, що самоспостереження не може бути основним методом вивчення психiки. Це не означає, що при вивченнi психiчних процесiв зовсiм не потрiбно враховувати висловлювання людини про те, що вона переживає і як саме. Цi висловлювання є важливим предметом вивчення i порiвняно з об’єктивними даними становлять науковий iнтерес. Метод самоспостереження можна розглядати як допомiжний при вивченнi управлiнської дiяльностi, особистостi керiвника. У комплексi з iншими методами вiн може бути ефективним додатковим джерелом одержання цiнного матерiалу. Самоспостереження є проявом здатностi особистостi усвiдомлювати себе, свої якостi, дiї, вчинки, ставлення до суспiльства, до iнших людей, до себе. На основi самоспостереження, самоаналiзу складається самооцiнка керiвника, яка може бути завищеною, заниженою або адекватною. Наприклад, самооцiнка керiвником своїх

професiйно значущих якостей з метою пiдвищення професiйної майстерностi. Працівники можуть оцiнювати себе за допомогою тих самих критерiїв, що й керiвники. Отже, самоспостереження є не головним, а допомiжним методом. Намагаючись iнтроспективно “зазирнути” в себе, побачити внутрішні психiчнi процеси, їх зв’язки, залежностi, людина все одно дивиться “зовнi” i бачить об’єктивний свiт, вiдображений у мозку, а не сам мозок з його психiчними властивостями.

Професiйний статус керiвника вивчається на основi синтезу оцiнкових суджень про його особистiсть, професiйну культуру, дiяльнiсть та її окремi компоненти. Для вивчення особистостi керiвника та його дiяльностi використовується цiлiсна система методiв та методик.

Найпоширенішим об’єктивним методом вивчення психiки людей взагалi, у тому числi й керiвника, є метод спостереження. Це найдавнiший метод пiзнання психiки людей, який широко використовується в щоденнiй життєвiй практицi. Цiннiсть його полягає в тому, що матерiал для спостереження береться безпосередньо з життя. Ми спостерiгаємо за психiчною дiяльнiстю людей, що виявляється в їхніх рухах, дiях, вчинках, висловлюваннях. За об’єктивними, зовнi вираженими показниками, вчинками й iншими видами дiяльностi, мовою судять про психiчний стан людини, її поведiнку, риси характеру. Метод спостереження можна охарактеризувати як один з емпiричних методiв соцiально-психологiчного дослiдження, який виявляється в чуттєвому пiзнаннi явища чи предмета дослiдження. Важливо розрiзняти спостереження як науковий метод i життєве постереження. Наукове спостереження завжди цiлеспрямоване, сплановане та систематизоване. Воно стає методом психологiчного вивчення людей тодi, коли вiд опису переходить до пояснення психологiчної природи явищ. Отже, суть методу спостереження полягає не у простій реєстрацiї психічних фактiв, а в науковому поясненні їх причин. Дiї людини не можна зрозумiти, iгноруючи при їх вивченнi те, якою метою i мотивами вона керується, що при цьому уявляє, думає, переживає.

Метод спостереження - це метод цiлеспрямованої вiдповідно до ранiше розробленого плану фiксацiї психiчних явищ з метою їх подальшого аналiзу i використання для потреб практичної дiяльностi. Мета спостереження в управлінні - з’ясувати професiйно значущi особливостi рiзних психiчних процесiв шляхом вивчення i порівняння зовнiшнiх проявiв дiяльностi людини, її мiмiки, мови, результатів працi. Отже, наукове спостереження пiдпорядковується ряду правил i вимог. Будь-яке дослiдження, що прагне до об’єктивностi, полягає у визначеннi кола дослiджуваних фактiв, а також подальшогоїх спостереження. Вiд того, наскiльки вдало добрано одиницi спостереження, залежить обґрунтованiсть зроблених висновкiв. Одиницеюспостереження в соцiально-психологiчному дослiдженнi завжди є певний акт поведiнки iндивiда у групi (наприклад, кількість звернень по допомогу при виконаннi виробничого завдання; смiх та оплески, реплiки, вихiд із залу пiд час публiчного виступу). Однією з вимог є добiр способу спостереження. Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та iнструментальним, при якому бачене i почуте в поведiнцi працівника фiксується за допомогою кiно-, фото-, вiдеозйомки, магнiтофону та iн. При проведеннi наукового спостереження необхiдно складати план i програму дослiдження. Це дає змогу дослiднику спрямувати свої спостереження, звернути увагу на факти, що характеризують тi чи iншi явища керiвника, вiдокремити в них iстотне вiд неiстотного, головне вiд другорядного, об’єктивно i точно цi факти зареєструвати i зробити з них певнi висновки. З’ясування психiчних властивостей необхiдне для розумiння самих дiй, вчинкiв. Не можна цi дiї зрозумiти, iгноруючи при їх вивченнi те, якою метою i мотивами вони скеровуються, що саме дослiджуванi при цьому уявляють, думають, переживають, до чого прагнуть. Спостереження потребує ведення журналу спостережень i реєстрацiй подiй, стенографiчних записiв, протоколiв i т. iн., в яких слiд фiксувати не тiльки факти, що характеризують дiї, вчинки, поведiнку, а й умови, в яких вони вiдбувалися. Без цього неможливо

правильно оцiнити причини спостережуваних фактiв. Спостереження слiд проводити в природних умовах i не втручатись у хiд подiй. Перевiряючи обґрунтованiсть i надiйнiсть одержаних результатiв, слiд виконати повторнi аналогiчнi спостереження (на тому ж об’єктi i за тих же умов). Спостереження необхiдно при можливостi повторювати в рiзний час, у рiзних умовах і ситуацiях.

При вивченні психiки людини методом спостереження зустрічаються певні труднощi:

· iснує небезпека одержання необ’єктивної, викривленої iнформацiї про дослiджуваний об’єкт. Адже зв’язок мiж зовнiшнiм проявом i суттю психiчних властивостей суперечливий. Наприклад, iнодi люди по-рiзному проявляють себе наодинцi із собою i на людях;

· спостереження не завжди дає змогу вiдокремлювати випадковi факти вiд закономiрних;

· тлумачення одержаних даних можуть мати суб’єктивний характер, тобто на результати спостереження впливають особистi якостi дослiдника, його життєвий досвiд, установки, емоцiйнi стани та iн.

У зв’язку з цим при науковому спостереженнi висувається низка вимог i до самого дослiдника-спостерiгача. Вiн повинен бути об’єктивним при фiксацiї, словесному описi та класифiкацiї спостережень; здатний панувати над собою, щоб його настрiй, характер та якостi не впливали на спостереження i висновки; не пiддаватися першим враженням вiд дослiджуваного; не приписувати дослiджуваним власних якостей i не пояснювати їх поведiнку з позицiй власної особистостi;

· спостерiгач, дослiдник перебуває в пасивному станi, тобто не може змiнити хiд психiчного явища i змушений чекати, поки з’являться тi чи iншi процеси, не має можливостi повтору;

· спостереження потребує значних витрат часу;

· цей метод не дає змоги кiлькiсно проаналiзувати зiбраний матерiал.

Перевага методу спостереження порівняно з іншими полягає в тому, що психiка проявляється в природних умовах, тобто спостереження дає iнформацiю про дiї iндивiдiв незалежно вiд їх установок на “бажану”, “схвалювану” поведiнку. Спостереження дає можливiсть фiксувати подiї в момент їх протiкання.

Спостерiгаючи за особистiстю в рiзних видах дiяльностi, можна одержати бiльш глибоке уявлення про неї. Наприклад, у громадськiй роботi найяскравіше проявляється не тiльки рiвень розвитку колективiзму, а й органiзацiйнi здiбностi. У спортивних iграх яскраво проявляються вольовi якостi. Спостерігаючи за дiяльнiстю вiдповiдних спецiалiстiв, можна одержати данi про iнформацiйнi канали, завантаження аналiзаторiв, емоцiйне напруження працi, процеси спiлкування з iншими працiвниками, умови зовнiшнього середовища.

Розрiзняють певнi види соцiально-психологiчних спостережень.

Включене спостереження передбачає, що дослiдник сам на певний час стає членом групи - об’єкта дослiдження i є рiвноправним її членом. Мiж спостерiгачем i об’єктом спостереження iснує взаємодiя.

Блискучим майстром включеного спостереження був нiмецький письменник-антифашист Г. Грасс. Працюючи репортером правої газети, вiн під виглядом турецького робiтника зiбрав унiкальний матерiал про методи обробки громадської свiдомостi, взаємовiдносини рiзних груп населення в Нiмеччинi. Набагато частiше дослiдники вдаються до методу невключеного спостереження. Невключене спостереження - це спостереження “з боку”: спостерiгач не є учасником групи - об’єкта спостереження. У результаті можна виявити дiї i операцiї чи окремi характеристики процесу праці i в подальшому сформулювати відповідні вимоги до спецiалiстiв.

Залежно вiд позицiй спостерiгача щодо об’єктiв спостереження розрiзняють вiдкрите i приховане (iнкогнiто) спостереження. При вiдкритому спостереженнi дослiджуванi знають, що вони є об’єктом спостереження (наприклад, виступаючий на дiловiй нарадi). При прихованому спостереженнi дослiджуванi не пiдозрюють, що ведеться спостереження за їх поведiнкою i дiяльнiстю. Приховане спостереження потребує суворого дотримання дослiдником етичних норм i принципiв. При цьому використовують спецiальнi записуючі прилади чи пристрої: схованi теле- i вiдеокамери, спецiальнi кiмнати однобічного бачення (стiнка Гезелла). Цей вид спостереження має великi переваги порівняно з відкритим і дає змогу одержати достовiрнi данi.

За принципом регулярностi спостереження подiляють на систематичне i епiзодичне. При систематичному спостереженнi дослiдник вiдвiдує дослiджуваний об’єкт протягом певного часу. Наприклад, серед книг, присвячених проблемi злочинностi в США, особливе мiсце посідає праця американського соцiального психолога У. Уайта “Суспільство на розі вулиці”. Вiн дослiджував цiннiснi орiєнтацiї пiдлiткiв i молодi, якi збираються вечорами на вулицях i перехрестях. У. Уайт

тривалий час жив у цьому середовищi i проводив систематичні спостереження. Це дозволило йому побачити такi закономiрностi, якi не були помiченi жодним з дослiдникiв того часу. Спостереження може бути суцiльним, коли фiксуються всi прояви психологiчної дiяльностi протягом певного часу, і вибiрковим, коли реєструються тiльки тi факти, якi безпосередньо стосуються питання, що вивчається (наприклад, стиль вiдносин працівникiв i керiвника;

iндивiдуальний пiдхiд керiвника до пiдлеглих та iн.). Спостереження досить часто використовується на виробництвi. Спостерiгаючи за пiдлеглим, тобто за тим, як вiн починає роботу, як ставиться до свого робочого мiсця, iнструменту, верстата, машини, як органiзує свою роботу, якi використовує прийоми i т. ін., керiвник може розкрити конкретнi прояви таких рис характеру, як дисциплiнованiсть, охайнiсть, сумліннiсть, витримка та ін. Праця, у широкому розумiннi цього слова, не тiльки найкраще демонструє основні здiбності iндивiда, а й розкриває тому, хто вмiє “читати людей”, найглибшi структури особистостi, її переваги i вади.

Рiзновидом спостереження є метод узагальнення незалежних характеристик, коли аналiзуються, узагальнюються данi спостережень управлiнського складу вищої i середньої ланок, колег, пiдлеглих, проведених незалежно один вiд одного в рiзний час, у рiзних умовах i в рiзних видах дiяльностi. Одержанi незалежнi характеристики узагальнюються в певнiй системi, пiд певним кутом зору. Наприклад, ставлення керiвникiв до пiдлеглих, їх стиль керiвництва, взаємовiдносини.

Такi характеристики дають можливiсть всебiчно вивчати особистiсть керiвника (складати об’єктивну характеристику), визначати шляхи її подальшого формування i розвитку, удосконалювати управлiнську дiяльність. Користуючись методом узагальнення незалежних характе-

ристик, менеджер повинен мати власну думку про працівника. Данi iнших експертiв слiд використовувати не механiчно, а вдумливо, перевiряючи їх вiрогiднiсть. Такi характеристики дадуть можливiсть всебiчно вивчити особистiсть працівника, скласти його об’єктивну характеристику i визначити шляхи подальшого розвитку. До спостереження належить також психологiчний аналiз продуктiв дiяльностi. Тут вивчається не сама дiяльнiсть, а її продукт. Але по сутi об’єктом вивчення є психiчнi процеси. Психiчнi властивостi виявляються не тiльки в самому процесi їх виробничої, наукової, мистецької та iншої дiяльностi, а й у їх результатах. Особливо важливо застосовувати цей метод при з’ясуваннi рiзних питань iсторичного становлення людської психiки. Про цiлий ряд станiв цього процесу, передусiм давно минулих, можна дійти висновку тiльки за результатами дiяльностi минулих поколiнь людей, рiзними пам’ятками iсторiї матерiальної культури. Результати дiяльностi широко вивчаються при з’ясуваннi рiзних питань психологiї творчого процесу. Зазначений метод доцільно використовувати також при психологiчному вивченнi працівникiв, продукти дiяльностi яких рiзноманiтнi. Цей метод допомагає розкрити такi психологiчнi особливостi людей, як умiння, навички, ставлення до працi, iнодi здiбностi, обсяг знань. При вивченнi управлiнської дiяльностi аналiзуються звiти роботи, нововведення, новобудови та iн.

Одним із варiантiв спостереження може бути метод опису значущих ситуацiй, розроблений Є. Кузьмiним. Цей метод передбачає спостереження за найважливішими для трудового колективу подiями (наприклад, встановлення КТУ для розподiлу загальноколективного заробiтку на засiданнi ради бригади). Використання цього методу (особливо при вiдвiдуваннi зборiв, диспутiв, дискусiй) може багато дати для розумiння особливостей розвитку колективу i взаємовiдносин його членiв.

У керiвника, який постiйно користується методом наукового спостереження, поступово формується дуже важлива для управлiнської дiяльностi риса характеру - спостережливiсть. Психологiчна спостережливiсть властива кожнiй людинi, але не однаковою мірою розвинена. Особливо потрiбна психологiчна спостережливiсть менеджеру, вона професiйно необхiдна i є показником його органiзацiйних здiбностей. Вмiння спостерiгати людей i використовувати данi цих

спостережень в управлiнськiй роботi - складовий елемент професiйної майстерностi керiвника. Потрiбно вмiти все помiчати, виокремлювати для себе в кожнiй людинi головне, що становить основу особистостi: хто похмурий, а хто веселий, хто запальний, а хто млявий, хто образливий, а хто енергiйний; кому допоможе покарання, а кому заохочення, кого треба пiдтримати, а кого пiдганяти. Вмiння бачити iндивiдуальнi особливостi людей становить основу психологiчної культури менеджера.

Дата добавления: 2014-01-11