Види трудових правовідносин

Поняття трудових правовідносин, їх ознаки

План

Тема 1.4. Трудові правовідносини

Лекційне заняття № 4

з дисципліни: «Трудове право»

тема дисципліни: 1.4. Трудові правовідносини

для спеціальності 5.03040101

«Правознавство»

Викладач: Т.А. Барбанова

1. Поняття трудових правовідносин, їх ознаки.

2. Види трудових правовідносин.

3. Структура трудових правовідносин.

В теорії права під правовими відносинами розуміють врегульовані нормами права вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв’язку між правомочними і зобов’язаними суб’єктами – носіями суб’єктивних юридичних прав і обов’язків – і забезпечуються державою. Виходячи з цього трудові правовідносини можна визначити як врегульовані трудовим законодавством трудові та тісно пов’язані з ними відносини працівників у галузі праці.

Трудові правовідносини – це двосторонні відносини працівника з роботодавцем по виконанню за винагороду роботи за обумовленою спеціальністю, кваліфікацією або посадою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, що виступають формою закріплення суб’єктивних трудових прав і обов’язків учасників цих відносин.

Трудові правовідносини характеризуються такими ознаками:

- єрізновидом суспільних відносин, які виникають виключно між людьми і пов’язані безпосередньо з їх діяльністю та поведінкою;

- є вольовими відносинами;

- виникають, змінюються чи припиняються, як правило, відповідно до правових норм, у разі настання передбачених правовою нормою фактів;

- суб’єкти трудових правовідносин пов’язані між собою суб’єктивними правами і юридичними обов’язками;

- взаємна поведінка учасників правовідносин є індивідуалізована і чітко визначена, а права і обов’язки персоніфіковані;

- належать до категорії відносних правовідносин;

- мають двосторонній характер;

- охороняються державою і можуть забезпечуватися заходами державного впливу.

З огляду на специфіку предмета трудового права, основою якого є трудові правовідносини у поєднанні їх із суспільними відносинами, виділяють такі види правовідносин у сфері трудового права:

1) Залежно від суб’єктивного складу:

а) індивідуальні трудові відносини;

б) колективні трудові відносини;

2) Залежно від їх місця в правовому регулюванні:

а) безпосередньо трудові правовідносини;

б) правовідносини, що тісно пов’язані з трудовими. Вони в свою чергу поділяються на такі підвиди:

- ті, що передують трудовим;

- ті, що супроводять трудові правовідносини;

- ті, що випливають з трудових;

3) Залежно від їх специфіки:

а) правовідносини із забезпечення зайнятості та працевлаштування;

б) правовідносини в сфері підготовки працівників безпосередньо на виробництві;

в) правовідносини з нагляду за дотриманням норм трудового законодавства;

г) правоохоронні правовідносини (щодо матеріальної відповідальності сторін трудового договору за заподіяну шкоду, розгляду трудових спорів) та ін.

На особливу увагу заслуговують індивідуальні та колективні трудові відносини, оскільки саме вони становлять предмет трудового права.

Індивідуальні трудові відносини характеризуються безпосереднім зв’язком між працівником і роботодавцем. Головна їх мета – виконання працівником певної трудової функції. Елементами цих відносин виступають усі ланки суспільних зв’язків, без яких індивідуальні трудові відносини не можуть нормально функціонувати. Особливе місце в цій системі займають відносини, що опосередковують трудовий договір між працівником і роботодавцем. Ці відносини можна розглядати як у вузькому, так і в широкому значенні. У широкому значенні трудовий договір є базою, основою всіх інших індивідуальних трудових відносин – щодо оплати праці, робочого часу, дисципліни праці тощо. Всі названі відносини виникають і протікають тільки в рамках дії трудового договору, з його припиненням припиняються і всі елементи, що його становлять. Навіть випадки невчасного розрахунку з працівником, трудові спори про незаконне звільнення пов’язані з минулими трудовими відносинами в рамках трудового договору. Розглядаючи відносини, що опосередковують трудовий договір у вузькому значенні, потрібно обмежитися відносинами щодо його:

а) укладення,

б) зміни,

в) припинення.

Це – ядро всіх індивідуальних відносин трудового найму.

Крім того, до індивідуальних трудових відносин належать:

а) професійна орієнтація і підбір кадрів, здійснювані роботодавцем;

б) відсторонення працівників від роботи роботодавцем;

в) нормування праці у рамках трудового договору;

г) оплата праці;

ґ) робочий час;

д) час відпочинку;

е) охорона здоров’я працівників у процесі праці;

є) дисципліна праці;

ж) оцінка результатів праці та атестація працівників;

з) професійне навчання працівників та підвищення їхньої кваліфікації;

и) дисциплінарна відповідальність працівників;

і) матеріальна відповідальність сторін трудового договору.

Колективні трудові відносини мають складну внутрішню структуру. Всередині колективних трудових відносин можна виділити три групи відносин:

1) відносини, що передують індивідуальним трудовим. До них належать:

а) відносини на ринку праці щодо забезпечення зайнятості і працевлаштування. Ці відносини є комплексними за своєю юридичною природою і входять у предмет адміністративного, трудового права і права соціального забезпечення. Відносини між підприємствами і державною службою зайнятості є адміністративно-правовими, оскільки служба зайнятості наділена владними повноваженнями по відношенню до підприємства. Підприємство зобов’язане виділяти певну кількість робочих місць у рахунок броні, працевлаштовувати на ці місця працівників за направленням служби зайнятості; обладнати спеціальні робочі місця для інвалідів і забезпечити їх реальне введення в дію шляхом працевлаштування інваліда. За недотримання таких обов’язків на підприємство накладаються штрафні санкції: у разі відмови в прийнятті на роботу раніше заявлених фахівців – відшкодувати службі зайнятості всі витрати по працевлаштуванню, профпідготовці, перепідготовці, виплаті допомоги по безробіттю такому фахівцю. Також підприємство зобов’язане надавати службі зайнятості всю інформацію про наявність вакантних місць, вивільнення працівників, простої підприємства, використання працівників з неповним робочим часом. Відносини між підприємством і Державним фондом сприяння зайнятості щодо страхування від безробіття працівників підприємства, а також відносини між службою зайнятості й громадянами щодо надання послуг з працевлаштування, профорієнтації, підшукування відповідної роботи, професійного навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації, надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, а також матеріальної допомоги в період профпідготовки за рахунок коштів Державного фонду сприяння зайнятості є соціально-забезпечувальними. Ще одна група відносин у сфері зайнятості і працевлаштування складається між працівником і роботодавцем щодо укладення трудового договору на основі направлення служби зайнятості. Ось саме ці відносини складають предмет трудового права;

б) правовідносини з професійної підготовки працівників безпосередньо на виробництві. Існує три види таких правовідносин:

- за учнівським договором з метою освоєння певної спеціальності. Їх головна функція – допомогти учням набути теоретичних і практичних навичок;

- з перенавчання. У цьому разі працівник поряд з основною роботою за фахом опановує іншу спеціальність з метою суміщення цих професій;

- з керівництва виробничим навчанням, виникають між стороною, яка навчається, і роботодавцем.

2) відносини, що функціонують одночасно з індивідуальними трудовими. До них належать:

а) організаційно-управлінські відносини в сфері праці. Вони виникають з приводу встановлення умов праці і застосування трудового законодавства;

б) соціально-партнерські відносини. До таких відносин можна віднести: участь трудящих в управлінні виробництвом, відносини щодо колективних переговорів та укладення і виконання колективного договору і колективних угод на галузевому, регіональному і національному рівнях, щодо діяльності професійних спілок та інших органів представництва трудових колективів у соціально-трудових відносинах;

в) відносини з охорони праці та щодо нагляду і контролю за охороною праці й дотримання трудового законодавства

г) відносини по вирішенню індивідуальних і колективних трудових спорів.

3) відносини, які слідують за індивідуальними трудовими. До них належать:

а) відносини щодо вирішення трудових спорів у питаннях здійснення тих чи інших виплат (наприклад, виплати вивільненому працівникові вихідної допомоги).

Дата добавления: 2014-01-20