Структура трудових правовідносин

Трудові правовідносини, як і будь-які інші, мають свою структуру (будову, внутрішню організацію). Ця структура включає в себе три елементи:

1) Суб’єктів трудових правовідносин;

2) Об’єкти;

3) Зміст трудових правовідносин.

Суб’єктами, учасниками трудових правовідносин є працівники – лише фізичні особи, і роботодавці – юридичні та фізичні особи.

Головним суб’єктом трудових правовідносин є працівник за умови наявності в нього трудової правосуб’єктності. Працівником може бути тільки фізична особа: громадянин України, іноземний громадянин чи особа без громадянства.

Специфікою роботодавця як другого суб’єкта трудового правовідношення є такі складові, як реєстрація підприємства та виникнення трудової правосуб’єктності з цього часу, наявність фонду оплати праці. Роботодавцем можуть бути як юридичні так і фізичні особи.

Об’єктом трудових правовідносин є створення матеріальних чи духовних благ та надання послуг в процесі здійснення найманої праці. При цьому слід пам’ятати, що між суб’єктами можуть виникати відносини, об’єктом яких є виконання певної роботи, але така праця не завжди являє собою трудові відносини, і регулюватися вони можуть не трудовим, а цивільним правом. Отже, тільки ті блага чи послуги, що вироблені (надані) в процесі найманої, несамостійної, підлеглої праці, праці в колективі, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку становлять об’єкт трудового права.

Зміст трудових правовідносин становить сукупність трудових прав і обов’язків їх суб’єктів, які, як правило, відображені в його правовому статусі. До основних трудових прав працівника відносяться:

- право на працю;

- право на відпочинок;

- право на безпечні і здорові умови праці;

- право на винагороду за працю.

Основними обов’язками працівників є:

- виконання обумовленої, при укладенні трудового договору, трудової функції (означає, що працівник у трудових правовідносинах зобов’язаний не до виконання певного трудового завдання, по закінченню якого трудові правовідносини припиняються, а до періодичного систематичного виконання певної роботи, що визначається спеціальністю, кваліфікацією або посадою переважно без визначення строку);

- додержання встановлених норм праці (відпрацювання відповідної кількості годин, або виготовлення встановленої кількості продукції за певний час);

- належна якість роботи;

- додержання режиму робочого дня;

- додержання правил техніки безпеки;

- додержання технологічного режиму;

- дбайливе ставлення до майна роботодавця використовувати його економно та ефективно.

Обсяг і характер трудових обов’язків залежить від багатьох факторів і конкретизуються вони відповідно до роду роботи (спеціальності, кваліфікації, посади) та особи працівника.

До основних прав роботодавця належать:

- право вимагати від працівника виконання його трудової функції;

- право вимагати від працівника належної якості роботи;

- право вимагати від працівника додержання правил техніки безпеки та правил внутрішнього трудового розпорядку.

Основними трудовими обов’язками роботодавця є:

- роз’яснити працівникові його права і обов’язки;

- поінформувати працівника під розписку про умови праці (наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів);

- роз’яснити працівникові його права на пільги і компенсації за роботу з тяжкими і шкідливими умовами праці;

- ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку;

- ознайомити працівника з колективним договором;

- визначити працівникові робоче місце та забезпечити необхідними для роботи засобами;

- проінструктувати працівника з техніки безпеки;

- своєчасно виплачувати винагороду за працю.

Суб’єктивні права і обов’язки учасників трудових правовідносин реалізуються в трудовому процесі. Вони тісно пов’язані між собою. Більшість цих прав і обов’язків кореспондуються, тобто праву працівника відповідає певний обов’язок роботодавця, і навпаки.

Кіровоградський кооперативний коледж

економіки і права ім. М.П. Сая

Циклова комісія правознавчих дисциплін

Дата добавления: 2014-01-20