Поняття, мета укладення і сторони колективного договору

Укладення колективних договорів і колективних угод є одним з напрямів соціально-партнерських відносин. А соціальне партнерство, в свою чергу, є одним з найважливіших принципів трудового права.

На даний час в Україні питання пов’язані з колективним договором регулюються Конвенцією МОП № 98 «Про застосування принципів права та організацію і ведення колективних переговорів», ЗУ «Про колективні договори і угоди» та КЗпП України – главою ІІ «Колективні договори» (ст.ст.10-20).

Колективний договір – це локальний нормативно-правовий договір, який є угодою між роботодавцем і трудовим колективом про локальне регулювання трудових, виробничих і соціально-економічних відносин на підприємстві.

Згідно з Конвенцією МОП № 98, колективний договір – це будь-яка письмова угода про умови праці та найму, яка укладається, з одного боку, підприємцем, групою підприємців або однією чи декількома організаціями підприємців і, з іншого боку однією або декількома представницькими організаціями трудящих або, при відсутності таких організацій, представниками самих трудящих, які належним чином обрані й уповноважені відповідно до законодавства країни.

Відповідно ж до ст. 3 ЗУ «Про колективні договори і угоди», колективний договір – це угода, що укладається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів – представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

Укладення колективних договорів і угод свідчить про децентралізацію правового регулювання трудових відносин. Держава на рівні централізованих норм встановлює загальну процедуру укладення колективних договорів. Зміст же договорів визначається сторонами. Багато норм законів про оплату праці, про відпустки не можуть бути реалізованими інакше, ніж шляхом укладення колективного договору.

Колективний договір служить стабілізатором прав роботодавця і працівників протягом строку дії колективного договору. Колективний договір покликаний конкретизувати відносини між роботодавцем і трудовим колективом з питань економічного і соціального розвитку з урахуванням специфічних умов підприємства. Будучи закріпленими у колективному договорі, колективні інтереси сторін набувають форми взаємних зобов’язань, виконання яких забезпечується не тільки взаємною відповідальністю сторін, але, при необхідності, і примусовою силою держави.

Колективний договір об’єднує в собі риси договору і нормативно-правового акта. На сьогоднішній день це найважливіший локальний правовий акт, що визначає умови праці, умови оплати праці, соціальні гарантії для працівників на підприємстві, в установі, організації. Разом з тим це не тільки правовий акт, але й акт соціального партнерства на рівні підприємства між працівниками і роботодавцем, результат узгодження їх інтересів.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про колективні договори і угоди» сторонами колективного договору є власник або уповноважений ним орган, з одного боку, і один або декілька профспілкових або інших, уповноважених на представництво трудовим колективом, органів, у разі відсутності таких органів – представники трудящих, обрані й уповноважені трудовим колективом, з іншого боку.

Як бачимо, визначення першої сторони питань не викликає нею є власник або уповноважений ним орган, тобто роботодавець. За загальним правилом, у зв’язку з практикою, що склалася, власником при укладенні колективного договору виступає керівник підприємства. Так, у сфері державної власності виключно керівник має право виступати власником при укладенні колективного договору, оскільки таке право за органами управління майном не визначається. У сфері комунальної власності право визначення органу, який уповноважений виступати при укладенні колективного договору як власник (у розумінні трудового права), належить керівнику підприємства, установи, організації, якщо тільки орган, уповноважений управляти комунальним майном, не взяв ці функції на себе. На підприємствах недержавної форми власності право тієї чи іншої посадової особи виступати при укладенні колективного договору у ролі власника чи уповноваженого ним органу має визначатися статутом. На стороні власника при укладенні і підписанні колективного договору може виступати і декілька осіб.

Що ж стосується іншої сторони, то її визначення потребує уточнення. Фактично другою стороною колективного договору виступає трудовий колектив, оскільки саме він буде виконувати взяті за договором зобов’язання. Профспілкові органи виступають представниками трудового колективу для проведення підготовчої роботи щодо укладення колективного договору. Трудові колективи на загальних зборах уповноважують профком або інший орган представляти свої інтереси в процесі підготовки колективного договору. За наявності на підприємстві кількох профспілкових організацій вони повинні сформувати загальний представницький орган для ведення переговорів. Не допускається ведення переговорів і укладення колективних договорів від імені працівників організаціями або органами, які фінансуються власником, політичними партіями. У випадку, якщо інтереси трудового колективу представляє профспілковий орган, інтереси власника не можуть представляти особи, які є членами виборного органу цієї профспілки.

Сторони колективного договору мають право:

- вносити пропозицію про укладення, переукладення колективного договору, внесення до нього змін і доповнень;

- розробляти проект колективного договору;

- укладати колективний договір.

Сторони колективного договору зобов’язані:

- надавати всю необхідну інформацію щодо змісту колективного договору;

- знаходити компромісні рішення при укладенні колективного договору;

- дотримуватися та виконувати умови колективного договору.

Кіровоградський кооперативний коледж

економіки і права ім. М.П. Сая

Циклова комісія правознавчих дисциплін

Дата добавления: 2014-01-20