Способи захисту корпоративних прав

Характеристика способів захисту прав акціонерів може здійснюватись шляхом їх деталізації залежно від цілей, на які вони спрямовані, особливостей порушень прав, суб'єктів право­порушення, видів прав, які порушені, тощо. Це надає можли­вість звести ці способи у певну систему способів захисту прав учасників товариств, яка являє собою сукупність можливих та допустимих заходів щодо поновлення порушеного права, припи­нення та попередження його порушення. Таким чином, учасник (засновник) господарського товариства має можливість викорис­товувати в цілях захисту способи, які опосередковують захист його прав на акції (частки, паї), а також способи захисту майно­вих і немайнових прав, засвідчених акціями (частками, паями).

Особливості окремих корпоративних правомочностей учас­ників товариств опосередковують існування способів, які спря­мовані на захист їх майнових прав, а саме: вимога про виплату дивідендів, отримання частини майна при ліквідації товариства; способів захисту немайнових прав учасників товариств: ви­знання недійсними рішень загальних зборів в акціонерному то­варистві, видачі у примусовому порядку документів та інфор­мації про діяльність товариства тощо.

У науковій літературі зазначається, що способи захисту - це законодавчо закріплені заходи, за допомогою яких створю­ється можливість для поновлення порушеного права, припинен­ня та попередження його порушення. Такий захист являє собою співвідношення конкретних способів, засобів та форм з ціле­спрямованими діями суб'єкта корпоративних правовідносин, права якого порушено.

Загальна система способів захисту цивільних прав та інтере­сів, у тому числі прав учасників корпоративних правовідносин, визначена у ст. 16 ЦК. Ці способи захисту є основними та уні­версальними для багатьох інститутів цивільного права і, крім того, найбільш застосовуваними в судовій практиці. Зокрема, ст. 16 ЦК зазначає такі способи захисту прав та інтересів, у разі порушення яких учасник корпоративних правовідносин може звернутися до суду з позовом про: а) визнання права; б) визнан­ня правочину недійсним; в) припинення дії, яка порушує право; г) відновлення становища, яке існувало до порушення; д) при­мусове виконання обов'язку в натурі; є) зміну правовідношення; є) припинення правовідношення; ж) відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди; з) визнання незаконними рі­шення, дій чи бездіяльності органу державної влади тощо.

Корпоративні права учасників (засновників) господарських товариств можуть бути захищені судом й іншими способами, що встановлені договором або законом. Зокрема, Законами Украї­ни «Про господарські товариства» та «Про акціонерні товари­ства» передбачені й особливі способи захисту прав учасників товариств: визнання недійсними рішень загальних зборів акціо­нерів; оскарження дій органів управління товариства; визнання права на акцію; вимога про надання товариством інформації про його діяльність; вимога про виплату дивідендів, про отримання частини майна при ліквідації товариства тощо. Вони виплива­ють із основних способів захисту прав, конкретизуючи їх у сфе­рі корпоративних відносин. Спеціальні способи захисту перед­бачаються не тільки законодавчими актами, а й внутрішніми документами товариства.

Особливості універсальних та спеціальних способів захисту прав учасників корпоративних правовідносин дозволяють виді­лити самостійну систему таких заходів захисту їх прав. Зокре­ма, пропонується виокремити три групи способів захисту кор­поративних прав акціонерів:

1. Способи захисту, застосування яких дозволяє підтверди­ти або задовольнити право, яке захищається, змінити (припи­нити) зобов'язання: а) визнання права на акцію; б) присудження до виконання акціонерним товариством зобов'язань засновників у зв'язку із заснуванням акціонерного товариства; в) прису­дження до виконання акціонерним товариством зобов'язань з виплати дивідендів; г) отримання частини майна при ліквідації товариства; д) заборона застосування акта органу управління, який суперечить закону; є) припинення або зміна акціонерних правовідносин шляхом витребування викупу акцій, які належать акціонеру; є) анулювання запису в реєстрі акціонерів.

2. Способи захисту, застосування яких дозволяє попередити або припинити порушення корпоративних прав: а) припинення дій, які порушують право акціонера або які загрожують його по­рушенню; б) визнання недійсним відмови реєстроутримувача внести запис до реєстру акціонерів; в) вимога надати акціонер­ним товариством інформацію про діяльність товариства та внутрішньокорпоративні документи про включення акціонера у спи­сок акціонерів; г) визнання недійсним рішення загальних зборів товариства; д) визнання недійсним рішення органу управління товариства у відмові скликати загальні збори або вимога скли­кання зборів акціонерів.

3. Способи захисту, застосування яких має на меті поновлен­ня порушеного права акціонера та надання йому компенсації за понесені у зв'язку із цим збитки: а) відновлення становища, яке існувало до порушення права (внесення запису до реєстру акціонерів); б) переведення на акціонера приватного акціонер­ного товариства прав та обов'язків покупця; в) визнання випус­ку акцій недійсними; д) визнання правочину на відчуження або придбання акцій недійсним; є) визнання правочину, який має елемент заінтересованості з боку посадових осіб товариства, не­дійсним та застосування наслідків його недійсності; є) застосу­вання наслідків недійсності значного правочину, укладеного з порушенням законодавства; ж) відшкодування збитків членами органу управління товариства, які були спричинені їх неправо­мірними діями товариству; відшкодування моральної шкоди.

Вибір учасниками товариства способу захисту їх корпора­тивних прав повинен здійснюватися з урахуванням можливості досягнення цілі реального та оперативного поновлення поруше­ного права та позбавлення наслідків його порушення, що надає такому захисту суттєвого ефекту.

В юридичній літературі пропонується також поділ способів захисту прав учасників (засновників) господарських товариств на: а) речово-правові; б) зобов'язально-правові та в) спеціальні способи захисту.

О. В. Регурецька речово-правовими способами захисту прав акціонерів вважає: а) визнання права власності; б) витребуван­ня акції з чужого незаконного володіння; в) захист права влас­ності акціонера від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння. До зобов'язально-правових способів захисту зазна­чений автор відносить: а) примусове виконання обов'язку в на­турі; б) відшкодування збитків та інші способи відшкодуван­ня майнової шкоди; в) зміна або припинення правовідношення шляхом зміни або розірвання договору. Визнання правочину з акціями недійсним; визнання недійсною емісії акцій; визнан­ня недійсними рішень органів управління акціонерного товари­ства (загальних зборів акціонерів, наглядової ради, виконавчого органу товариства); визнання незаконними рішення, дій чи без­діяльності органу державної влади; відновлення прав на акцію та відновлення акції кваліфікуються як спеціальні способи за­хисту.

Одним із способів захисту корпоративних прав є визнання права. Зміст визнання права загалом полягає в підтвердженні існування певного права. Цей спосіб захисту є належним інстру­ментом у тих випадках, коли необхідно усунути сумніви в при­належності права даній особі або визнати відсутність такого в іншої особи (наприклад, про визнання права на акцію).

Формулювання «визнання права» допускає можливість пред'явлення позовів не тільки суто про визнання права, а й про визнання обов'язків другої сторони, визнання відповідача та­ким, що втратив право, визнання припинення обов'язків, ви­знання наявності правовідносин, визнання їх відсутності тощо.

Позов про визнання права може пред'являтися лише у тому разі, коли право ще не порушене. Можливість бути пред'явлени­ми до захисту не порушених, а оспорюваних суб'єктивних прав, є характерною рисою визнання права, що відрізняє його від ін­ших способів захисту права. Необхідність висунення вимоги про визнання права може виникнути у зв'язку із порушенням, оспо­рюванням права та невизнанням права іншими особами. Визнан­ня права може бути передумовою застосування інших способів захисту та разом з ними буде захищати право шляхом його ви­знання і усунення його порушення.

Відновлення становища, яке існувало до порушення пра­ва, як засіб захисту застосовується у тих випадках, коли пору­шене право суб'єкта в результаті правопорушення не припиняє свого існування і тому має можливість реально поновитися шля­хом усунення наслідків правопорушення.

Відновлення становища, яке існувало до порушення, має міс­це у випадку, коли припинення порушення суб'єктивного пра­ва та притягнення винного до відповідальності недостатньо, а необхідно поновити порушене право у повному обсязі (напри­клад, застосувати реституцію). Зокрема, цей спосіб застосову­ється при визнанні недійсним правочину, вчиненого заінтересо­ваною особою в акціонерному товаристві.

Так, згідно із ч. 1 ст. 71 Закону України «Про акціонерні това­риства» особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним това­риством правочину, вважається посадова особа органів товари­ства та її афілійована особа (особи), акціонер, який одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотка­ми простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи — ра­зом або окремо) відповідає принаймні одній з ознак: 1) є сторо­ною такого правочину; 2) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами); 3) отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину; 4) внаслідок такого правочину придбає майно чи заінтересована в інших результатах виконання право­чину; 5) є афілійованою особою юридичної особи, яка є сторо­ною правочину або бере участь у правочині як представник чи посередник, або отримує винагороду від товариства чи буде ко­ристуватися іншими результатами виконання правочину.

При недотриманні зазначених вимог особа, заінтересована у визнанні акціонерним товариством правочину, несе відпові­дальність перед ним у розмірі завданих товариству збитків. Та­кий правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо осо­ба, яка його вчинила, знала про недотримання зазначених вимог (ч. 1 ст. 72 Закону «Про акціонерні товариства»). Правові наслідки недійсності такого правочину визначені у ст. 216 ЦК (зокре­ма, реституція).

Отже, відновлення становища, яке існувало до порушення права, здійснюється на основі визнання недійсним правочину, який має елемент заінтересованості з боку посадових чи інших осіб акціонерного товариства.

Спосіб захисту прав, який спрямований на припинення пра­вовідносин, застосовується у разі, коли дії учасника (засновни­ка) господарського товариства або самого товариства спрямо­вані на усунення загрози порушення права на майбутнє. Цей спосіб має місце у випадку невиконання чи неналежного вико­нання боржником своїх обов'язків або зловживання правом, що може стати наслідком, наприклад, виключення зі складу учас­ників господарського товариства.

Нерідко зазначений спосіб застосовується з метою усунення перешкоди для здійснення права, яке створюється самим поруш­ником.

Так, чинний ЦК України передбачає особливості купівлі ак­ціонерним товариством частини випущених акцій з метою змен­шення їх загальної кількості (ст. 157 ЦК). Загальні збори акціо­нерного товариства мають право зменшити статутний капітал або шляхом зменшення номінальної вартості акцій, або шляхом купівлі товариством частини випущених акцій з метою змен­шення їх загальної кількості. Купівля та погашення частини ак­цій допускається лише у тих випадках, якщо така можливість передбачена в статуті товариства. При цьому не повинні бути порушені інтереси власників акцій певних категорій.

Зменшення статутного капіталу товариства може вплинути на права та інтереси його кредиторів. Тому таке зменшення това­риством допускається після повідомлення про це всіх його кре­диторів у порядку, встановленому ст. 16 Закону України «Про акціонерні товариства», а саме — після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства вико­навчий орган протягом ЗО днів має письмово повідомити кож­ного кредитора, вимоги якого до акціонерного товариства не за­безпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення. Кредитор, вимоги якого до акціонерного товариства не забез­печені договорами застави чи поруки, протягом ЗО днів після надходження йому зазначеного повідомлення може звернутися до товариства з письмовою вимогою про здійснення протягом 45 днів одного з таких заходів на вибір товариства: забезпечен­ня виконання зобов'язань шляхом укладання договору застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'я­зань перед кредитором, якщо інше не передбачено договором між товариством та кредитором.

Припинення дії, яка порушує право, як спосіб захисту мож­ливий щодо цивільного правопорушення, яке триває. Він може застосовуватися разом з іншими способами, зокрема, таким як стягнення збитків, або існувати як самостійний. Такий спосіб, як припинення дії, яка порушує право, є типовим способом за­хисту немайнових прав. При цьому слід мати на увазі, що на вибір конкретного способу захисту, безперечно, суттєво впли­ває характер правопорушення. Якщо в результаті правопору­шення правове становище суб'єкта корпоративних правовідно­син, яке існувало до його порушення, відновити неможливо, виникає необхідність у застосуванні способу захисту, який спря­мований на відшкодування збитків або інших способів (напри­клад, накладення штрафних санкцій).

Так, у статті 28 Закону України «Про акціонерні товари­ства» наголошується на захисті прав акціонерів - працівників товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства та інші особи, які перебувають з товариством у трудових відноси­нах, не мають права вимагати від акціонера - працівника това­риства надання відомостей про те, як він голосував чи як має намір голосувати на загальних зборах, або про відчуження ним своїх акцій чи намір їх відчуження, або вимагати передачі дові­реності на участь у загальних зборах. У разі порушення вимог цієї статті посадова особа товариства притягується до адмініст­ративної та майнової відповідальності, звільняється із займаної посади, трудовий або цивільно-правовий договір з нею розрива­ється відповідно до закону.

Примусове виконання обов'язку в натурі в корпоратив­них відносинах можливе, зокрема, на основі положень ст. 149 ЦК, які стосуються випадку стягнення частки у статутному капі­талі за особистими боргами учасника ТОВ. Кредитори учасника-боржника мають право у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення заявлених вимог звернути стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, про­порційну частці учасника товариства у статутному капіталі. Кре­дитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповід­ної частини майна для звернення на нього стягнення. Товари­ство вирішує, яким чином погасити заборгованість - за раху­нок майна чи коштів.

Окремою групою способів захисту корпоративних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування май­нової шкоди. Згідно зі ст. 63 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів АТ повинні діяти в інтере­сах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи орга­нів акціонерного товариства несуть відповідальність перед то­вариством за збитки, завдані товариству своїми діями (без­діяльністю), згідно із законом, а в разі, якщо відповідальність несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є со­лідарною.

Можливість застосування відшкодування збитків як засобу захисту порушених прав виникає в учасників (засновників) та самого товариства із самого факту невиконання обов'язку, пору­шення корпоративних прав, тобто незалежно від того, чи є вказів­ка в тій чи іншій нормі ЦК про таке право. Тобто відшкодуван­ня збитків має місце в будь-якому випадку за наявності скоєння правопорушення, що потягло виникнення майнової шкоди. Та­ким чином, відшкодування збитків є універсальним засобом за­хисту порушених цивільних прав.

Перелік способів захисту цивільних прав, передбачений ст. 16 ЦК, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або зако­ном. Зокрема, учасник товариства може звернутися до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів, як­що ним порушені його корпоративні права.

Разом із тим, як роз'яснив Пленум Верховного Суду Украї­ни в Постанові від 24 жовтня 2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» (п. 10), не підлягають задоволен­ню позови про визнання рішень загальних зборів правомочними як такі, що не відповідають можливим способам захисту прав та інтересів. Рішення загальних зборів та інших органів управлін­ня господарського товариства за своєю правовою природою є актами, і вони вважаються дійсними, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше. Не підлягають задоволенню також вимоги про визнання: загальних зборів учасників (акціонерів) такими, що відбулися; реорганізації такою, що відбулася; рішень загальних зборів дійсними; рішень загальних зборів такими, що відбулися.

Дата добавления: 2014-01-11