Допоміжна

Базова

План

Тема. Характеристика фізичних вправ.

1. Фізіологічна класифікація фізичних вправ.

2. Фізіологічна характеристика статичних зусиль.

3. Фізіологічна характеристика циклічних вправ.

4. Робота максимальної інтенсивності.

5. Робота субмаксимальної інтенсивності.

6. Робота великої інтенсивності.

7. Робота помірної інтенсивності.

8. Фізіологічна характеристика стандартних ациклічних вправ.

9. Фізіологічна характеристика нестандартних (ситуаційних) вправ.

1. Фізіологічна класифікація фізичних вправ. Фізичні вправи дуже різноманітні, тому їх прийнято класифікувати по порядку принципів, а саме: залежно від характеру режиму діяльності м'язів, структурних ознак, потужності і тривалості виконання вправ та рухових якостей. За характером режиму діяльності м'язів роботу прийнято ділити на динамічну і статичну.

Статична робота характеризується тим, що м'язи скорочуються без наступного розслаблення. Динамічна робота супроводжується поперемінними скороченнями і розслабленнями м'язів, в результаті чого відбувається переміщення окремих частин тіла або всього тіла в просторі. М'язові зусилля можуть бути переборюючими або поступальними.

Фізичні вправи динамічного характеру залежно від характеру реагування на зовнішні умови прийнято ділити на дві великі групи: стереотипні (стандартні) і ситуаційні (нестандартні). Стереотипні вправи здебільшого виконуються шаблонне, в постійних умовах; формуються вони за принципом динамічного стереотипу.

Для ситуаційних вправ не властива стандартність. Виконуються вони без певної послідовності елементів, у непостійних умовах, без стереотипності у виконуваних рухах.

Стереотипні вправи залежно від їхніх структурних ознак поділяються на циклічні і ациклічні. Циклічні вправи складаються з однакових за структурою рухів, тоді як ациклічні включають у себе не схожі один на одного рухові елементи. Циклічні вправи можуть виконуватись з максимальною, субмаксимальною, великою і помірною потужністю.

2. Фізіологічна характеристика статичних зусиль. М'язова діяльність поділяється на два типи: позиційну і фазну. Позиційна діяльність м'язів спрямована на підтримання певного положення тіла або його окремих частин. Основним завданням позиційне діяльності м'язів є утримання в певному положенні суглобів, на які діють моменти сили тяжіння тіла або фіксація тих суглобів, які не беруть участі в рухах. У позиційній діяльності здебільшого беруть участь тонічні м'язові волокна, але виконують її і повільні фазні м'язові волокна. Переважна більшість поз людини являє собою протидію м'язів земному тяжінню. Ці пози називають антигравітаційними.

Позами людського тіла можуть бути: лежання, сидіння, стояння, виси, упори, стойка на кистях та ін.

Статична робота, при якій має місце тонічне напруження м'язів, може підтримуватись тривалий час. Пояснюється це тим, що від пропріорецепторів тонічних м'язів і повільних фазних волокон в їхні рухові центри поступає невеликий потік нервових імпульсів, в результаті чого в них не виникає позамежного гальмування.

Що стосується статичних зусиль, які супроводжуються тетанічним скороченням м'язів, то вони не можуть продовжуватись довго. Під час такого тетанічного ско­рочення від пропріорецепторів м'язів рук в рухові центри поступає дуже багато нервових імпульсів, які викликають в них охоронне (песимальне) гальмування.

3. Фізіологічна характеристика циклічних вправ. До циклічних вправ відносяться ходіння, біг, плавання, ходіння на лижах, їзда на велосипеді та ін. Характерною особливістю циклічних вправ є те, що вони складаються із однакових циклів рухів.

Другою особливістю циклічних вправ є високий ступінь автоматизації їх. У механізмах автоматизації беруть участь як підкіркові центри, так і кора великого мозку, останній належить основна роль в координації рухів.

Третьою особливістю цих вправ є те, що при виконанні їх діють інерційні сили, які сприяють зміні фаз у кожному циклі, а також повторюваності самих циклів.

Залежно від інтенсивності виділяють роботу максимальної (до 20с.), субмаксимальної (до 3-5 с), великої (від 3-5 до 20-30хв.) і помірної інтенсивності (більше 30 хв.).

Робота максимальної інтенсивності здійснюється при проходженні коротких (спринтерських) дистанцій, робота субмаксимальної інтенсивності – при проходженні середньої дистанції, довгих дистанцій і робота помірної інтенсивності—при проходженні наддовгих дистанцій.

4. Робота максимальної інтенсивності. Робота максимальної інтенсивності відбувається в короткий проміжок часу (до 20 с). За цей час ні дихальна, ні серцево-судинна системи ще не встигають активізуватись і повністю забезпечити організм киснем і поживними речовинами. В результаті цього робота м'язів протікає в анаеробних умовах. Кисневий запит задовольняється лише на 5... 10%, і в організмі накопичується кисневий борг. Хоч його абсолютна величина і не велика (7... 8 л), але відносна (відносно кисневого запиту) досягає граничних величин — до 90...94%. Ліквідація кисневого боргу проходить по закінченні роботи.

На фініші спринтерських дистанцій частота серцевих скорочень нерідко досягає 200 уд/хв, тоді як систолічний об'єм крові, порівнюючи з станом спокою, збільшується не набагато. Хвилинний об'єм кровообігу, частота і глибина дихання при пробіганні коротких дистанцій зростають теж не набагато. За всю дистанцію бігуни роблять 2... З поверхневі дихальні рухи, а деякі з них і того менше, майже всю дистанцію пробігають при затримці дихання.

В крові спринтерів не виявляється значних морфологічних змін.

Що стосується центральної нервової системи, то вона зазнає дещо більших змін. Під час інтенсивної роботи від пропріорецепторів м'язів у нервові центри поступає дуже велика кількість аферентних імпульсів, під впливом яких вони перенапружуються.

5. Робота субмаксимальної інтенсивності. Робота субмаксимальної інтенсивності, як і робота максимальної інтенсивності, проходить в анаеробних умовах, але триває вона вже кілька хвилин (до 3... 5 хв). При роботі такої інтенсивності в кров поступає значна кількість недоокислених продуктів, розпаду. В результаті гліколізу, за рахунок енергії якого в основному і відбувається ця робота, в кров надходить багато молочної кислоти, в результаті чого наступає зрушення рН крові в кислу сторону. Кисневий борг при цій роботі досягає граничних величин (20-22 л).

Робота субмаксимальної інтенсивності проходить дещо повільніше, ніж робота максимальної інтенсивності. В результаті цього, крім анаеробних процесів, включаються і аеробні, а це призводить до посилення функцій дихання і кровообігу та значного підвищення постачання організму киснем. Дуже великий темп руху діє гнітюче на діяльність нервових центрів. В організмі спортсменів підвищується осмотичний тиск в результаті великого потовиділення, яке різко наростає на фініші.

В зв'язку з усіма цими максимальними функціональними зру­шеннями в організмі робота субмаксимальної інтенсивності є самою тяжкою для спортсменів, вона викликає значну і тривалу втому. Ліквідація кисневого боргу триває 1... 2 год, а відновлення функцій — кілька годин.

6. Робота великої інтенсивності. Робота великої інтенсивності триває від 3... 5 хв до 20... ЗО хв. Характерною особливістю її є те, що відбувається вона в аеробних. умовах. За тривалий час виконання цієї роботи встигають повністю активізуватись всі функціональні системи організму. Дихання і кровообіг посилюються до своїх максимальних величин, спостерігається найбільше споживання кисню, яке у добре тренованих спортсменів може перевищувати 6 л за хвилину. Легенева вентиляція може підвищуватись до 140... 150 л, а хвилинний об'єм крові — до 35...37 л (В. В. Васильєва). І все ж таки кисневий запит при цій роботі ще дещо вищий, ніж споживання кисню, в результаті чого накопичується кисневий борг. В кінці роботи він становить 12...15 л або 10...15% від сумарного кисневого запиту. Вміст молочної кислоти в крові при такому кисневому боргу дорівнює 150...200 мг %. Таким чином, організм людини при роботі великої інтенсивності тривалий час працює в гіпоксемічних умовах і це не може не відбитися на функціональній витривалості нервових клітин центральної нер­вової системи і в першу чергу на нервових клітинах кори великого мозку. Тривала активність всіх клітин організму супроводжується ^високим напруженням всієї нейроендокринної системи регуляції -функцій, що підтримує гомеостаз організму.. Перенапруження цієї системи, звичайно, відіграє неабияку роль в розвитку втоми.

7. Робота помірної інтенсивності. Робота помірної інтенсивності продовжується більше ЗО хв. Як­що взяти легкоатлетичний біг на наддовгі дистанції, то середня швидкість його дорівнює від 5,6 до 5,1 м/с. В зв'язку з цим хвилин-Вий кисневий запит невеликий (3,5... 2 л), але сумарна величина його досягає значних величин. На марафонській дистанції вона перевищує 500 л, а при проходженні дистанції 100 км на лижах сумарний кисневий запит становить 1500 л.

Функції дихання і кровообігу при роботі даної інтенсивності хоч і напружені, але не максимально, як це спостерігається при роботі великої інтенсивності. Споживання кисню може бути близько 80-85 % від максимального, хвилинний об’єм дихання становить 40... 60 л, а хвилинний об'єм крові — 18...20 л. Оскільки робота на марафонських дистанціях в різних видах спорту протікає в аеробних умовах при справжньому стійкому стані, то рівень молочної кислоти в крові і рН майже не змінюються по відношенню до стану спокою.

Характерно, що при роботі помірної інтенсивності може спостерігатися значне використання вуглеводів і жирових запасів у зв'язку з великою витратою їх в м'язах.

Робота помірної інтенсивності супроводжується дуже великими втратами води шляхом випаровування її через шкіру.

8. Фізіологічна характеристика стандартних ациклічних вправ. Ациклічні вправи являють собою комбінацію елементів, і, як в циклічній діяльності, кожний елемент за механізмом ланцюгових рефлексів запускається в хід попереднім і визначає появу наступного. Але на відміну від циклічних вправ тут кожний елемент комбінації має самостійне значення. З одних і тих же елементів за бажанням можна скласти найрізноманітніші комбінації ациклічної вправи. Таким чином, в ациклічних вправах структура рухів неоднакова і міняється під час виконання їх.

За характером роботи м'язів ациклічні вправи бувають швидкісно-силові і власне силові. До швидкісно-силових вправ відносяться штовхання ядра, метання диска, молота, списа, гранати, удари по; м'ячу при грі у волейбол, футбол та ін. До власне силових вправ відносяться: піднімання штанги (ривок і штовхання), піднімання силою на перекладині, кільцях, деякі прийоми боротьби.

Ациклічні вправи являють собою роботу із змінною інтенсивністю — від максимальної до перемінної. В зв'язку з тим що робота виконується за короткий час (в межах хвилин), діяльність серцево-судинної та інших систем (дихальної) посилюється не дуже — збільшення серцевих скорочень і дихальних рухів в основному відбувається по закінченні вправи.

Витрати енергії при виконанні однієї ациклічної вправи значно менші, ніж при виконанні циклічної, але сумарні витрати енергії за кожне тренувальне заняття можуть становити понад 3360 кДж. Наприклад, важкоатлет у процесі тренувального заняття при багаторазових підніманнях штанги витрачає до 9100 кДж енергії за 1 год.

9. Фізіологічна характеристика нестандартних (ситуаційних) фізичних вправ. До видів спорту, що характеризуються нестандартними рухами відносяться спортивні ігри і єдиноборства, а також кроси і в тому числі гонки на лижах. Кожний із цих видів спорту має свої особливості і по-різному впливає на організм. Однією із особливостей всіх цих нестандартних вправ є змінність структури і інтенсивності рухів протягом роботи. Ця змінність у першу чергу зумовлена зміною ігрової обстановки (ситуації) на спортивному майданчику чи полі або рельєфом місцевості, по якій проходить траса.

Другою особливістю нестандартних вправ є те, що вони виконуються здебільшого в складних ситуаціях, які характеризуються ступенем невизначеності вибору необхідного руху.

Третьою особливістю нестандартних вправ є швидкість реакції, з якою спортсмен повинен весь час реагувати на ситуацію при дефіциті часу.

Четвертою характерною особливістю нестандартних вправ є велика інтенсивність їх. Нестандартні фізичні вправи виконуються з перемінною інтенсивністю, яка під час гри може бути то малою, то помірною, то максимальною. В спортивних іграх і в єдиноборстві переважають ациклічні вправи, в кросі і лижних гонках — циклічні.

П'ятою особливістю нестандартних вправ є те, що вони супроводжуються великим емоційним збудженням і підйомом. Великі фізичні і психологічні напружування, які мають місце при проведенні ситуаційних вправ, особливо під час спортивних змагань, утворюють так званий емоційний стрес.

Питання для самоконтролю:

1. По яким ознакам класифікують фізичні вправи?

2. Чим характеризується реакція кардіореспіраторної системи організму на статичні зусилля?

3. Назвіть особливості циклічних вправ.

4. Які енергетичні системи організму забезпечують роботу максимальної та субмаксимальної інтенсивності?

5. Які фактори лімітують тривалість роботи великої інтенсивності?

6. Охарактеризуйте роботу помірної інтенсивності.

7. Чим відрізняються стандартні ациклічні вправи від нестандартних.

Література для самостійного опрацювання:

1. Солодков А.С., Физиология человека. Общая. Спортивная. Возрастная: Уч. / А.С. Солодков., Е.Б. Сологуб – М.: Терра-Спорт, Олимпия-Пресс, 2001.– 520 с.

2. Дубровский В.И. Спортивная физиология: учебник для сред. и высш. учеб. заведений по физ. культуре. / В.И. Дубровский – М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2005. – 462с.

3. Волков Н.И. Биохимия мышечной деятельности: Учебник. / Н.И Волков, Э.Н. Нессен., А.А. Осиненко, С.Н. Корсун − Киев.: Олимпийская литература, 2000.− 503 с.

4. Уилмор Дж.Х. Физиология спорта (перевод с английского): Учебник. / Дж.Х. Уилмор, Д.Л. Костилл – Киев: Олимпийская литература, 2001. − 503 с.

Дата добавления: 2014-01-11