Тема 8. Міжнародні валютно-кредитні відносини і рух міжнародного капіталу

Блок 1. Міжнародний кредит, його роль у світовій економіці, функції у сфері зовнішньоекономічних зв‘язків. Сутність міжнародних кредитних відносин. Основні види кредитних угод. Умови надання кредитів. Кредитні міжбанківські ставки. Класифікація кредитів

Міжнародний кредит – це кредит, де кредиторами і позичальниками виступають різні держави, тобто рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин.

Функції міжнародного кредиту:

- забезпечує перерозподіл між країнами фінансових і матеріальних ресурсів, що сприяє їх ефективному використанню;

- посилює нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах;

- прискорює реалізацію товарів.

Рух капіталу між країнами викликається відносним рівнем відсоткових ставок, котрі є виплатою грошового доходу приватного бізнесу постачальникам грошового капіталу. Відсоткові стави на світовому ринку формуються на базі відсоткових ставок країн - провідних кредиторів (США, Японія, Німеччина та інші). Діапазон відсоткових ставок досить широкий (7-18 %). Різниця відсоткових ставок визначається ступенем ризику на позику; строком, на який видається позика; розміром позики; величиною оподаткування; умовами конкуренції на ринку позичкового капіталу. Розмір відсоткової ставки залежить від державної грошово-кредитної політики: “дешеві” або “дорогі” гроші.

На сучасному ринку поширюється тенденція до відсоткового арбітражу: одержання кредиту у одній валюті і наступне надання кредиту вже в іншій валюті.

За джерелами розрізняють зовнішнє і внутрішнє кредитування.

За формою надання кредити можуть бути товарні і валютні ( готівкові, акцептні, депозиті сертифікати, облігаційні позики).

За строками надання: надстрокові (до трьох місяців), короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 5 років), довгострокові (понад 5 років).

За валютою позики: у валюті країни позичальника, у валюті країни-кредитора, у валюті третьої країни, у міжнародній грошовій одиниці.

За забезпеченістю: забезпечені, бланкові.

Міжнародні фінансові організації

Міжнародний валютний фонд – 1944 р., спеціалізований заклад ООН. Україна 167 член (вересень 1992 року). МВФ – організація акціонерного типу. Кожна країна робить внесок, який залежить від рівня її розвитку: 1997 рік – Україна – 0,7 %, Росія – 3 %, США – 19,62 %.

Відносини підтримуються з офіційними фінансовими організаціями країн. Кредити надаються у формі купівлі національної валюти, а погашаються – через її продаж. Види кредитів: звичайний, компенсаційний, стабілізаційний, розширене фінансування.

МБРР – 1944р., егіда ООН. Країни-члени МБРР мають в його керівному органі по 1 представнику, на рівні урядового міністра. Рада керуючих делегує частину своїх повноважень Раді виконавчих директорів. (штаб-квартира у Вашингтоні, персонал – 7,5 тис. чоловік із 100 країн). Позики надаються на підтримку соціально значущих галузей та програм.

Міжнародна асоціація розвитку (філія МБРР) – 1960 р. – надає позики найбіднішим країнам (ВВП на душу населення менше 1 305 доларів.

Міжнародна фінансова корпорація (філія МБРР) – 1956 р. – інвестування приватного сектора без урядових гарантій.

БАГІ (філія МБРР) – 1988 р. – гарантування приватних інвестицій в країнах, що розвиваються.

Європейський інвестиційний банк – 1958 р. – вирівнювання рівня розвитку країн-членів ЄС.

Європейський фонд валютного співробітництва – 1973 р. – надає кредити членам ЄС для покриття дефіциту платіжного балансу.

Європейський банк реконструкції та розвитку – 1991 р. – для сприяння ринковим реформам у колишніх соціалістичних країнах. В Україні фінансується конверсія, сільське господарство, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона довкілля, банківський сектор. Мінімальна вартість проекту 15-18 млн. дол. США, відсоткова ставка 16 –18 %.

Банк міжнародних розрахунків, 1930 р. - розробка рекомендацій щодо побудови і функціонування банківської системи.

Паризький клуб – неформальна організація урядів головних держав-кредиторів світу (біля 20 членів), плюс МВФ та СБ.

Лондонський клуб – консультаційний комітет крупних приватних банків-кредиторів (600 банків).

Блок 2. Міжнародний рух капіталу. Різновиди формування і розвиток світового рику позичкових капіталів (СРПК), його функції. Різновиди операцій на СРПК. Світовий грошовий ринок і ринок цінних паперів. Операції сек‘ютеризації. Сутність та особливості розвитку євроринку. Євровалюта. Міжнародні фінансові центри, податкові гавані, офшорні зони. Система СВІФТ. Регіональні зміни у сфері зовнішніх позичань. Проблема заборгованості і значення іноземних кредитів для економічного розвитку України

Форми міжнародного кредиту

1. Зв’язані кредити

2. Фінансові кредити

Зв’язані кредити мають цільовий характер, закріплений в кредитних угодах. Різновиди таких кредитів:

- комерційний кредити – для закупівлі певних видів товарів чи оплати послуг;

- інвестиційні кредити – для будівництва конкретних об’єктів, на прямі капіталовкладення, погашення зовнішньої заборгованості, придбання цінних паперів;

- проміжкові для обслуговування змішаних форм вивезення капіталів, товарів та послуг, наприклад у вигляді виконання підрядних робіт.

Фінансові кредити не мають цільового призначення. До них належать: євро-кредити, облігації, євроноти, єврокомерційні папери та інші фінансові інструменти.

Джерелом єврокредитів є ресурси Євровалютного ринку. Такі кредити, як правило, надають великі банки на строк 5-10 років на умовах “рол овер” (роловерний кредит). Весь договірний строк ділиться на періоди по 3-6 місяців, а тверда відсоткова ставка встановлюється лише для першого періоду. На наступні періоди вона корегується з урахуванням валютних курсів. Відсоткова ставка складається з дво частин: базової ставки та маржі. За базові ставки приймаються відсоткові ставки за 3-6 місячними міжбанківськими депозитами на відповідному ринку (LIBOR у Лондоні). Маржа коливається у межах 0,25-2 %.

Облігації, які фігурують на ринку позичкових капіталів: з фіксованою та плаваючою відсотковою ставкою, з варантом, конвертовані облігації. Конвертовані облігації можна обміняти на акції компанії боржника за попередньо встановленим курсом. Варант, документ, який надає право його власнику на купівлю акцій компанії-боржника протягом зазначеного строку за фіксованим курсом.

Євроноти – короткострокові та середньострокові зобов’язання з плаваючою відсотковою ставкою.

Єврокомерційні папер и – зобов’язання приватних корпорацій, які випускаються з невеликою маржею до відповідної базової ставки міжнародного кредитного ринку строком на 3-6 місяців.

Форми кредитування експорту:

а) форма купівельних авансів;

б) форма банківського кредитування: під товари в країні-експортера, під товари в дорозі, під товари в країні-імпортера, бланкові кредити;

Форми кредитування імпорту:

А) комерційні кредити:

- кредит за відкритим рахунком (експортер записує імпортера як дебітора);

- вексельний кредит (трата – переказний вексель, акцепт – згода погасити вексель).

Б) банківські кредити:

- акцептний кредит (імпортер згоден погасити трату експортера);

- акцептно-рамбурсний кредит (банк імпортера виставляє на банк експортера безвідкличні акредитиви в межах кредитної лінії, останній зобов’язується акцептувати трату з настанням строку, експортер скориговує платіжні документи до свого банку, той погашає вартість за рахунок трати, проданої на кредитному ринку. Коли настає термін сплати, останній власник трати пред’являє її в банк експортера, який погашає її за рахунок коштів, отриманих з банку імпортера).

Сучасні методи кредитування зовнішньо торговельних операцій:

- роловерні кредити на Євровалютному ринку;

- факторинг (придбання банком або спеціалізованою факторинговою компанією права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов’язаннями здебільшого у формі дебіторських рахунків;

- форфейтиг – купівля банком-форфейтором в експортера векселів, акцептованих імпортером;

- лізинг – довготермінова оренда основних засобів;

- компенсаційні угоди – взаємні поставки товарів на однакову суму _ одна країна поставляє обладнання в кредит на 15-20 років, а інша – виплачує кредит готовою продукцією, виробленою на цьому обладнанні.

Рекомендована література

Основна

1. Закон України “ Про зовнішньоекономічну діяльність” // Голос України. – 1991. - 12 червня.

2. Митний кодекс України. // Голос України. – 1992. - 25 березня.

3. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебное пособие. – М.: ИВЦ «Маркетинг», 1999. – 264с.

4. Воронова Є. М. Опорний конспект лекцій з курсу «Міжнародні економічні відносини». – К.: КДТЕУ, 1999. – 208с.

5. Герчикова И. Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности: Учебное пособие. - М., 2000.

6. Киреев А. Международная экономика. Часть 1, 2. - М., Международные отношения, 1999.

7. Козик В. В., Панкова Л. А., Григор‘єв Ю. В., Босак А. О. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. – К.: Вікар, 2003. – 368 с.

8. Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник – К.: Знання-Прес, 2002. – 406с.

9. Липец Ю. Г. и др. География мирового хозяйства. Учебное пособие.- 1999, часть 2-я, с. 90-98.

10. Международные валютно-финансовые и кредитные отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. - М., 2000.

11. Международные экономические отношения: Учебник / Под общ. ред. В.Е. Рыбалкина. – М., 1999.

12. Мировая экономика: Учебник / Под ред. А. С. Булатова. - М.: Юрист, 1999.

13. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран / Под ред. В. П. Колесова и М. Н. Осьмовой. - М.: Изд-во Флинта, 2000.

14. Мировая экономика. Учебник / Под. ред. А. С. Булатова.- М., 1999.

15. Світова економіка: Підручник / А. С. Філіпченко та ін. – К., 2000.

16. Социально-экономическая география зарубежного мира / Под ред. В. В. Вольского. – М.: Дрофа, 2001. – 560 с.

17. Статистичні щорічники України та Дніпропетровської області.

18. Федосеева Г.А. Мировая экономика и международные экономические отношения: Практикум. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 352 с.

19. Фомишин С.В. Международные экономические отношения на рубеже тысячелетий: Учебное пособие. – Херсон, 2002. – 248 с.

Додаткова

20. Амбросов В. Я., Онєгіна В. М. Формування кредитного ринку в системі агро бізнесу США // Економіка АПК. – 2001. - №5. – С. 115.

21. Балаян А. В. Земельні реформи у постсоціалістичних країнах Східної Європи // Економіка АПК. – 2001. - №11. – С. 115.

22. Вовкодав В. В. Роль західноєвропейських прямих іноземних інвестицій у прискоренні ринкових змін та інтеграції України до Європейського Союзу // Економіка АПК. – 2001 - № 7. – С. 11.

23. Гайдуцький Л. І. Організаційні форми та економічний механізм залучення іноземних інвестицій в Китаї // Економіка АПК. – 2003. - № 9. – С. 117.

24. Горьовий В. П. Становлення зовнішньоекономічних зв‘язків у період глобалізації економіки // Економка АПК. – 2002. - № 5. – С. 41.

25. Губенко В. І. Механізм СОТ в країнах з розвинутою економікою та можливості його застосування в Україні // Економіка АПК. - № 6. – С. 123.

26. Долинський В. П., Дяченко Б. І., Долинський С. В. Спеціальна економічна зона “Закарпаття” у класифікаційній системі різновидів “вільних” (спеціальних) економічних зон // Економіка АПК. – 2000. - № 7. – С. 19.

27. Дем‘яненко М. Я., Іванини Ф. В. Проблеми аграрної економіки із вступом України до СОТ // Економіка АПК. - № 11. – С. 57.

28. Зіновчук В. В. Місце і роль кооперативів в агро бізнесі країн європейського Союзу // економіка АПК. – 2000. - № 2. – С. 80.

29. Касянюк В. І. Доцільність створення СП в сільському господарстві // Економіка АПК. – 2002. - № 1. – С. 55.

30. Колеснікова Н. І. Зовнішньоторговельні взаємовідносини між Україною та державами Європейського Союзу // Економіка АПК. – 2004. - № 2. – С. 149.

31. Лузан Ю. Я. Україна та СОТ // Економіка АПК. – 2002. - № 4. – С. 3.

32. Лукінова І. І. Продовольча безпека та її гострота у світовому вимірі // Економіка АПК. – 2001. - № 4. – С. 33.

33. Мацибора Т. В. Проблеми поліпшення інвестиційного клімату в Україні // Економіка АПК. – 2003. - № 10. – С. 83.

34. Нестерчук Ю. О. Пріоритетний характер інвестування у спільні підприємства аграрної сфери економіки // Економіка АПК. – 2000. - № 5. - С. 53.

35. Очінський А. М. Управління світовим аграрним виробництвом // Економіка АПК. – 2001. - № 1. - С. 105.

36. Поліщук С. П. СП як форма залучення іноземних інвестицій // Економіка АПК. – 2001. - № 9. - С. 62.

37. Радченко В. В., Лютий Ю. М. Федеральна фінансова система США і її вплив на аграрний сектор // Економіка АПК. – 2001. - № 5. – С. 122.

38. Саблук С. П. Основні мотиви щодо вступу України до СОТ // Економіка АПК. – 2002. - № 10. – С. 8.

39. Шевчук О. В. Інтеграція України у СОТ // Економіка АПК. – 2003. - № 10. – С. 129.

Дата добавления: 2014-01-11