Психологічний експеримент–це спосіб одержання інформації про кількісні та якісні характерстики шляхом створення необхідної ситуації впливу на досліджуваний об'єкт

Анкетування — спосіб отримання інформації за допомогою тиражованих документів, які містять певну сукупність запитань, сформованих і пов’язаних між собою за встановленими правилами.

Залежно від характеру необхідної інформації та способів її отримання використовуються різні типи анкетного опитування:

¾ суцільне (охоплюються великі групи населення);

¾ вибіркове (охоплюється конкретна група учасників);

¾ усне (за типом інтерв'ю);

¾ письмове (робота з бланковими анкетами);

¾ індивідуальне та групове;

¾ очне (за умовою безпосередньої взаємодії);

¾ заочне (поштою, телефоном, пресою тощо).

Процес складання анкети – переклад основних гіпотез на мову запитань. Ця процедура вимагає знань типів запитань, уміння формулювати їх у певній послідовності.

Види запитань:

1. Ті, що виявляють фактичну інформацію. Ставляться в кінці анкети;

2. Ті, що виявляють факти поведінки, вчинків респондента;

3. Ті, що виявляють ставлення респондента до об’єктів, предметів, а також його можливі дії та їх причини.

В окрему групу виділяють проективні запитання, коли респонденту пропонується набір ситуацій, які можуть з ним трапитися. Опитуваний називає свій варіант поведінки. Такі питання мають на меті проникнути у мотивацію респондента, виявити його наміри, думки.

Будова анкети:

1. Вступна частина – звернення до респондента, в якому вказується, хто проводив анкетування і як будуть використані результати. Наголошення на важливості відповідей, гарантується анонімність, вказуються правила.

2. Основна частина – запитання, що стосуються дослідження. Спочатку йдуть ті, які зацікавлять опитуваного; потім – найбільш складні, спрямовані на з’ясування думок, оцінок; в кінці – найбільш особисті, контрольні запитання (уточнення інформації).

3. Демографічна частина – запитання щодо об’єктивного статусу особи (стать, вік, освіта тощо).

Анкета має забезпечувати отримання таких відповідей, які є правдивими стосовно і опитуваного, і проблеми, що становить предмет дослідження. Анкета будується на основі теоретичних уявлень про сутність предмета дослідження, відповідно до цього обираються шкали оцінок, типи запитань, визначається кількість та порядок запитань, що мають ставитися. Також в кожному конкретному дослідженні вибирається найбільш адекватна процедура реалізації анкетування з урахуванням усіх умов ситуації пізнавального акту. Кожний окремий тип анкетування передбачає як ситуацію дослідження, так і структуру анкети, включаючи послідовність та емоційну насиченість запитань, засоби опрацювання та аналізу отриманих даних.

Бесіда – метод встановлення психічних особливостей в процесі безпосереднього спілкування. Допомагає виявити особливості характеру, мотиви поведінки, ставлення.

Широко використовується в різних сферах психології: соціальній, медичній, дитячій та ін. В окремих випадках бесіда виступає основним засобом отримання фактичних даних, застосовується також як спосіб введення піддослідного в ситуацію психологічного експериментування: від чіткої інструкції до вільного спілкування в психотерапевтичній ситуації.

Діагностика – одна із важливих проблем використання психологічних знань у різних областях з метою вивчення людини, найкращого використання її можливостей.

Психодіагностичні методи використовуються майже всюди. Без них неможливо стежити за розвиваючим ефектом навчання, отримувати обґрунтовані дані, говорити про ефективність інших методів.

Головним методом психодіагностики є метод тестів, введений у психологію Ф. Гальтоном.

Тест – це особливий вид експериментального дослідження, що являє собою спеціальне завдання або систему завдань. Піддослідний виконує завдання, час виконання якого зазвичай враховують. Тести застосовують не лише для отримання яких-небудь нових психологічних даних і закономірностей, але частіше для оцінки рівня розвитку якої-небудь психологічної якості у даної людини в порівнянні з середнім рівнем (встановленою нормою або стандартом). Тести застосовують при дослідженні здібностей, рівня розумового розвитку, навичок, рівня засвоєння знань, а також при вивченні індивідуальних особливостей протікання психічних процесів. Тестове дослідження відрізняється порівняною простотою процедури, воно короткотермінове, проводиться без складних технічних пристроїв, потребує найбільш простого обладнання (часто це просто бланк з текстами задач). Результат розв’язання тесту припускає кількісний вираз і тим самим відкриває можливість математичної обробки.

Тестування, як метод діагностики, почали широко використовувати у ХХ ст., найбільше вони використовувалися у сферах освіти, медицини, промислового виробництва. Це сприяло виникненню у психології окремої галузі – тестології, яка займається розробкою різних видів тестів.

Групи тестів:

1. Тести інтелекту – використовуються для дослідження рівня інтелектуального розвитку. Найпоширеніша група тестів. У країнах заходу їх використовують для відбору розумово-відсталих дітей та диференціації дітей за здібностями.

Найбільш поширені – Біле, Стентфорда, Векслера, Айзенка; в Україні – тести Векслера.

Насамперед вони вимірюють словесно-логічне мислення, а іноді – наочно-дійове та образне.окремі тести складаються із завдань, які не потребують вербальної відповіді.

2. Тести успішності – застосовуються для визначення рівня знань або умінь, здобутих у певних галузях професійної діяльності або навчання. Як правило є груповими.

3. Тести здібностей – прогнозують рівень знань та мінь, яких людина може досягнути за певних умов навчання або праці. Оцінюються за кількістю правильно виконаних завдань.

4. Тести особистості – спрямовані на оцінку емоційно-вольових компонентів психічної діяльності, взаємин, мотивів, інтересів, емоційної та вольової сфери, особливостей поведінки.

Як висновок можна сказати, що отримання наукових знань про таке складне явище яким є психіка, значною мірою залежить від підходу дослідника до об’єкта пізнання. Цей підхід визначається системою методологічних засад, або принципів. Психологія має в своєму розпорядженні широкий арсенал методів активного дослідження, пізнання та впливу на психіку людини, щоб допомогти їй у складних умовах нинішнього напруженого динамічного життя. В психологічних дослідження використовуються чотири групи методів, які відповідають певним етапам дослідження: організаційні; емпіричні; методи обробки даних; інтерпретаційні методи. Кожна група має своє призначення для організації та проведення пошукової діяльності, а використання їх в комплексі забезпечує виконання мети та завдань психологічного дослідження. В ході збору інформації найбільш широко застосовуються такі емпіричні методи як спостереження, бесіда, анкетування, тестування, психологічний експеримент. Як правило, з ними пов’язується розуміння методичних засад психології, однак дуже важливе значення має також методи обробки і інтерпретації результатів, які надають смислового та логічного змісту для зібраної інформації.

Загальна логіка експерименту полягає в тому, щоб за допомогою відбору певної експериментальної групи (або груп) та введенні її в надзвичайну експериментальну ситуацію (під впливом певного чинника) прослідити напрямок, величину, стійкість тих характеристик, які цікавлять дослідника.

За характером експериментальної ситуації експерименти поділяються на природні та лабораторні.

Лабораторний експеримент використовується для вивчення окремих станів. Його проводять в спеціально організованих і певною мірою штучних умовах, він потребує спеціального обладнання, а часом і застосування технічних приладів. Часто, хоча й не завжди, його проводять в спеціально обладнаних для цієї мети приміщеннях (лабораторіях) з застосуванням складної апаратури. Лабораторний експеримент дозволяє за допомогою реєструючих приладів точно вимірювати час протікання психічних процесів, наприклад, швидкість реакцій людини, швидкість формування навчальних, трудових навичок. Його застосовують в тих випадках, коли необхідно отримати точні і надійні показники протікання психічних явищ при суворо визначених умовах. Прикладом лабораторного експерименту може слугувати дослідження процесу впізнання за допомогою спеціальної установки, котра дозволяє на екрані (типу телевізійного) поступово пред’являти піддослідному різну кількість зорової інформації (від найменшої інформації до показу предмету в усіх його деталях), щоб з’ясувати, на якому етапі людина впізнає зображуваний предмет. Лабораторний експеримент сприяє глибокому і всебічному вивченню психічної діяльності людей. Успіхи сучасної наукової психології були б неможливі без застосування цього методу.

Недоліки лабораторного експерименту значною мірою усувається при організації природного експерименту. Тут зберігається природність умов спостереження і вводиться точність експерименту. Природний експеримент будується так, що піддослідні не підозрюють про те, що вони піддаються психологічному дослідженню – це забезпечує природність їхньої поведінки. При організації природного експерименту також можливо застосування технічних засобів (але за умови, що піддослідний не знає про це).

Дуже часто виникає необхідність у даних, які не можна отримати за допомогою спостереження та експерименту. Такі дані надають методи опитування.

Дата добавления: 2014-01-11