Поняття соціокультурної норми

У витоків поняття «соціокультурна норма» стояли класики соціології к.19-поч.20 ст. Е.Дюркгейм та М.Вебер. Дюркегйм вважав, що сусіпсльство, яке керується такими нормами, є здоровим, інші ж – патологічні, які знаходяться у стані дезорганізації. Відтак, одні форми поведінки вважаються «нормальними», загальноприйнятими, очікуваними, а інші - «ненормальними», такі, що відхиляються від загальноприйнятих стандартів. Поведінку першого роду називають нормативною, а другого – девіантною.

Регулятиви нормативної поведінки називаються соціокультурними (культурними, соціальними) нормами

Соціокультурні норми - регулятиви нормативної, загальноприйнятої поведінки.

Норми – це те, що визнано і погоджено суспільством. Це вимоги -«треба», заборони - «не можна», дозволи та рекомендації – «можна». Це соціокультурні механізми управління поведінкою людини, що складалися віками і в удосконаленому вигляді втілені в ідеології, етичних та релігійних вченнях.

Культурна норма - правило, зразок для якоїсь дії чи створення якихось речей чи явищ.

Соціальні норми – стандарти діяльності та правила поведінки, виконання яких очікується від члена суспільства і підтримується за допомогою санкцій. Соціальні норми впорядковують та регулюють соціальні взаємодії

Варто відзначити, що узаконеність соціокультурних норм не спирається на якісь «офіційні» вказівки, розпорядження чи інструкції. Вони узаконені і визнані передусім у тому сенсі, що підтримуються силою традицією, звичаїв, суспільної думки. В багатьох випадках, вони є «неписаними». Але їх цілком можливо «прописати», фіксуючи документально у правових нормах – законах, фіксуючи їх офіційно задля регулювання громадянських, майнових стосунків у суспільстві. Щоправда, право не завжди добре узгоджуються з культурними нормами, що склалися історично. До того ж, вони не можу вичерпані всього розмаїття діючих у суспільстві культурних норм.

Культурні норми оточують нас зусібіч і ми часто їх наслідуємо, навіть несвідомо. Виконання соціокультурних норм спирається на інтуїтивні чи усвідомлені уявлення людини про те, що можна робити і чого не можна. Більшість норм перетворилися на звичку, стали певною культурною традицією

Суспільство здійснює соціальний контроль над поведінкою людей, стимулюючи нормативну і упереджуючи девіантну поведінку. Головні механізми: суспільна думка (неформальний, неофіційний контроль) та адміністративне управління (формальний, офіційний контроль).

В суспільній думці основними засобами контролюючого впливу є процедури переконання, морально-психологічної винагороди за культурно узгоджену поведінку (привітна усмішка, хороший відгук, хвала, визнання, слава) і морально-психологічного покарання за неодобряемое (незадоволений погляд, критика, загрози, сварка)

Адміністративна система, спираючись у підсумку на закон і владні структури держави, передбачає використання матеріальних та «силових» засобів впливу: насильницький примус, винагорода, кар’єрний ріст, звільнення, ув’язнення чи навіть смерть.

Контроль за дотриманням норм і захист від їх порушення є неодмінною умовою існування культури. Суспільство зацікавлене в цьому, оскільки дотримання соціокультурних норм забезпечує взаємодію людей, тоді як відступ від них можуть мати непередбачувані наслідки. У страху перед девіантною поведінкою, люди з підозрою ставляться один до одного (коли пропонують – можна сісти на стільчик, знаючи, що він цілий.) Якщо впевненості немає, доводиться вживати заходів перестороги. Від порушення норм більше страждає не сам порушник, а інші люди. Через брехунів, які видурюють в держави пільги, до усіх ставляться підозріло, вимагаючи численні довідки. Девіантна поведінка, зазвичай, вносить у життя суспільства незручності

Регулятиви знаходяться у тісній взаємодії зі знаннями та цінностями.

Правило – регулятив, втілений у вербальній формі. Проте знання про регулятив і дія в його рамках – не одне і те саме. Людина може діяти відповідно до певних норм, навіть не знаючи їх, наприклад, їздити на велосипеді, не знаючи принципів їзди. Знання про регулятиви теж не забезпечує дії (можна знати як робити операцію, проте не робити її). Врешті, можна знати регулятиви бути не в стані діяти згідно з ними (тренер пояснює як, але сам цього зробити не може)

Регулятиви пов’язані зі знанням: чи більше людство пізнає світ, тим ефективнісими стають регулятиви.

Регулятиви часто постають засобом досягення цілей (мета виправдовує засоби). Але й самі регулятиви можуть оставати цінностями – правила, принципи, способи поведінки (для медиків – клятва Гіппократа не лише регулятив, а й цінність профдіяльності, аристократи та офіцери завжди мали офіцерську честь, і ці принципи ставали ідеалами поведінки). Але в процесі історичного розвитку регулятиви можуть поставати антицінностями (канібалізм, інквізиція, дідівщина в армії,хабарництво).

Дата добавления: 2014-01-11