Творчість Адольфа Лооса

Радикальний раціоналізм

Початку ХХ ст.

Творче ріноманіття в західноєвропейській архітектурі

Із завершенням початкового розвитку модерну в архітектурний розвиток приходить нова й принципова риса, характерна саме для ХХ ст.: одночасне різноманіття творчих напрямів та концепцій, що становлять специфіку світової архітектури й нині. На зміну ретроспективній однорідності архітектурного розвитку ХІХ ст. надходить паралельний розвиток кількох альтернативних напрямів, кожний з яких, у власну чергу, розгортає ціле “віяло” нових або традиційних можливостей. (Див.: “ Еволюційне Древо Архітектури” у Додатку)

Разом з продовженням розвитку історизму, що стає у ХХ ст.. принциповим (декларативним) ретроспективізмом різного спрямування та відтінків; після модерну починається бурхливий розвиток раціоналізму й експресіонізму (футуризму), що набуває апогею в архітектурі й мистецтві Другого інтернаціонального стилю, а в розвиток і на доповнення традиційних напрямів постає принципово новий альтернативний напрямок – національний романтизм, або етнографізм.

Проте у першій половині ХХ ст.. домінуючими стають саме раціоналістичні напрями, пов’язані, так чи інакше, з індустріальним розвитком, - зі спробами естетичного освоєння технологічних новацій, - високих технологій та принципово нових наукових досягнень.

Екстремальні власним радикалізмом раціоналістичні тенденції втілта віденський архітектор Адольф Лоос (1870-1938). Пічас праці на будівельних майданчиках майстрів Чиказької школи й вивчення передових методів будівництва у США архітектор зробив висновки, що мистецтво й архітектура належать різним сферам людської діяльності, а мета архітектури – в економії праці будівничих. “Орнамент-злочин” – це реакційне (на мистецтво пізнього модерну) гасло виявилося водночас гаслом граничного раціоналізму від початку ХХ ст..

Уславлені скандальною граничною простотою будівлі, споруджені за проектом А. Лооса: банк і житловий будинок на Мікаелерплац у Відні (1910) - у контраст до розташованого поблизу пишного барокового палцу Хофбург - відзначається повною відсутністю прикрас у житловій частині й прикрашений лише у банківській частині найпростішим портиком тосканського ордеру; у внутрішній частині будинку Штайнера (1910) – на фоні стерильно-геометричного позначеного симетрією об’єму – розвивається асиметрична система “перетікаючих” просторів; будинок Шой у Відні (1912) є першим зразком сучасного терасовог житлового будинку у Центральній Європі.

Творчість А. Лооса знаменує подальше прямування до гранично-крайнього раціоналізму, що мав у близькій перспективі принципову відмову взагалі від будь-якої композиційної побудови творів “будівельного мистецтва”, а потім – і спроби відмови від архітектурної професії як такої й заміни архітектора на будівельному майданчику інженером-будівельником (що, на жаль, було майже втілено в СРСР середини 50-х років ХХ ст.).

Дата добавления: 2014-01-11