Елементні. Тема: Собівартість та прибуток

План.

Тема: Собівартість та прибуток.

Кошторис витрат.

1. Собівартість. Поняття та структура витрат.

2. Вартість підготовки спортсмена.

3. Методика розрахунку витрат на утримання та експлуатацію спортивних споруд.

4. Методика розрахунку орендної та абономентної плати.

5. Прибуток та рентабельність.

1. Собівартість – грошовий вираз усіх витрат підприємства пов’язаних з виготовленням і реалізацією продукції(послуги).

Включає витрати на оплату праці, на відшкодування витрат, зношення знарядь праці, які використовуються у виробничому процесі, вартість матеріальних і сировинних ресурсів, витрат на обслуговування спортивних споруд, виробництва, одержані кредитні ресурси, оплату податків, витрати на реалізацію продукції і рекламу.

Собівартість продукції – сума грошових витрат підприємства на виробництво і збут продукції. Всі витрати поділяють на виробничі і невиробничі. До виробничих відносять витрати на сировину, матеріали, енергетичні ресурси, амортизаційні відрахування на соцстрах, оплату податків, процентів за кредит.

До позавиробничих витрат належать витрати пов’язані із збутом продукції, оплата маркетингових послуг, відрахування у бюджетні фонди, на підготовку і підвищення кваліфікації кадрів, на соціальний розвиток підприємства.

Собівартість узагальнений показник, що характеризує ефективність діяльності організації (підприємства). Від рівня собівартості залежить прибутковість. Тому є важливий постатейний аналіз показників які формують СП. Зниження СП є основним джерелом зниження ціни товару – запорукою збільшення попиту населення, завоювання ринку і збільшення прибутку підприємства.

Для планування та аналізу необхідна класифікація затрат по різних ознаках.

Класифікація витрат:

Ознаками класифікації затрат застосовують: 1. по однорідності економічного змісту; 2. спосіб віднесення на собівартість одиниці продукції; 3. ступені участі у процесі надання послуг; 4. в залежності від зміни обсягу виробництва.

По ознаці затрати поділяються на елементні і комплексні:

ü Осн.матеріали;

ü Паливо із сторони;

ü Енергію із сторони;

ü Заробітну плату;

ü Амортизацію осн.засобів;

ü Інші грошові витрати.

Комплексні

Напр.: Затрати на обслуговування виробництва.

По способу віднесення на СП: прямі і непрямі.

По участі у виробничому процесі: основні і накладні.

В залежності від зміни обсягу виробництва затрати діляться на: 1. змінні;

2. умовно – постійні.

Розрахунок затрат на підготовку учня, спортсмена виконується виходячи із звітних фактичних даних організації, а також нормативів для певного виду підготовки(виду спорту). Основними елементами затрат є кількість уроків (занять ф.процедур) з фізичної культури для учнів, для спортсменів нормативи часу треніровок; оплата праці спец.фіз.р. з фізичної культури в школі, тренерів для спортивних організацій, вартість експлуатації використаних спортивних споруд, витрати використання спортивного інвентаря та ін.

Згідно (1) річні затрати на підготовку спортсмена – розрядника для окремого виду сорту можуть бути визначені за формулою:

П_lc= ((Аф+Оф+Зф+Сф)/N)*M; (1)

Де П _lc –повна вартість підготовки спортсмена певного розряду в даному виді спорту протягом року, грн.;

Аф – річний фонд амортизації основних фондів,грн.;

Оф – витрати оборотніх засобів без зарплати,грн.;

Зф – фонд зарплати тренерів(викладачів),грн.;

Сф – затрати на змагання та учбово – тренувальні збори;

M – коефіцієнт майстерності спортсменів, які проходять підготовку;

N – число спортсменів які проходять спільно підготовку.

Коефіцієнт майстерності в формулі введений, щоб врахувати в скільки разів затрати на підготовку спортсмена даного розряду більші ніж витрати на заняття з новачком (при підготовці спортсмена 3-го розряду). Тобто вартість підготовки спортсмена-новачка приймають за одиницю. В контрольній роботі для спрощення розрахунків витрат спортсменів-новачків.

Розрахунок витрат на загальну фізичну підготовку учнів шкіл на уроках фізичної культури може бути виконаний аналогічним чином за виключенням елементів затрат, які не стосуються школи і не ставиться питання про рівень майстерності.

Тоді Пвч= А`ф +Оф + З`ф / nу, де

А`ф – річний фонд амортизації спортивних споруд школи, грн.;

З`ф – фонд зарплати вчителя фізичної культури школи,грн.;

nу- кількість учнів, які займаються фізкультурою.

Підготовка МС в деяких видах споту триває 6 років і обходиться в 50-60 раз дорожче ніж підготовка спортсмена – новачка до рівня 3 розряду.

При переході від нижчої до вижчої кваліфікації по кожному елементу витрат(вартість обладнання, інвентаря, оплата тренерів) ростуть в різних пропорціях.

При розрахунку витрат на підготовку спортсмена треба керуватися звітно – статистичною документацією, бухгалтерськими даними, діючими положеннями та інструкціями.

Показники затрат на підготовку спортсменів діляться на досвідно– статистичні або фактичні розрахункові (на основі нормативів) планові або прогнозні.

Оборотні фонди – включають витрати засобів, які повністю використовуються на підготовку спортсмена. Вони включають витрати на воду, опалення, освітлення, поточ.ремонт, спортивну форму та харчування, оплати обслуг.персоналу споруд.

Заг.госп.витрати слід розподіляти пропорційно часу їх занять.

Витрати на змагання, спец. одежу слід розподіляти диференційовано.

Витрати спортсменів вищої кваліфікації охоплюють витрати на збори чого немає у спортсменів нижчих розрядів.

Для зниження витрат треба раціонально комплектувати групи, поєднання видів спорту, щоб підвищувати завантаження споруд.

Дата добавления: 2014-01-11