Опитувальники цінностей

Назва	Опис методики
Тест "Мета в житті" (Purpose in Life- PIL)[42]	Запропонований Дж.Крамбо та Л.Махоліком у 1964 році. Остання редакція опитувальника здійснена у 1991 році. У 1977 році Дж.Крамбо було розроблено доповнення до методики -"Шкала пошуку смисложиттєвих цілей" (20 пунктів, кожний з яких оцінюється за 7-бальною шкалою). Адаптація "Шкали пошуку смисложиттєвих цілей" була здійснена у 1981 році К.Муздибаєвим у вигляді "Тесту осмисленості життя". За допомогою факторного аналізу "Тесту осмисленості життя" було виокремлено низку факторів, що дозволило Д.О.Леонтьєву (1986 рік) створити на основі цієї методики "Тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО)" (20 пунктів, за допомогою яких виявляється осмисленість життя, зорієнтованість на цілі, процес, результат, локус контролю-Я, локус контролю-Життя) [134]. Методика ґрунтується на концепції "Прагнення до сенсу" В.Франкла та діагностує переживання індивідом онтологічного значення (цінності) життя, а саме ступінь екзистенційної фрустрації та наявність екзистенційного вакууму. Оригінальна методика є набором із 20 шкал, кожна з яких є твердженням з двома протилежними варіантами закінчення між полюсами оцінкової шкали є 7 градацій. Завдання досліджуваного полягає у виборі однієї градації. Факторна структура опитувальника складається з 5 субшкал: "Якість життя", "Сенс буття", "Перешкоди буття", "Відповіді на питання буття", "Майбутнє життя та відповідальність".
Методика ціннісних орієнтацій М.Рокича (Rokeach Value Survey -RVS)[89], [212]	Розроблена М.Рокичем у 1973 році. Адаптація методики була зроблена А. Г.Гоштаутасом, О.О.Семеновим та В.О.Ядовим. На основі теоретичних положень теорії цінностей М.Рокича у 1991 році І.Г.Сеніним був розроблений "Опитувальник термінальних цінностей (ОТеЦ)". Опитувальник містить 80 тверджень, кожне з яких оцінюється за 5-бальною шкалою. За результатами тестування з'ясовується ступінь загальної вираженості кожної з 8 термінальних цінностей (власний престиж, високе матеріальне положення, креативність, активні соціальні контакти, саморозвиток, досягнення, духовне задоволення, збереження власної індивідуальності). Спрямована на вимірювання структури термінальних цінностей, або цінностей-цілей, та інструментальних цінностей, або цінностей-засобів. Методика складається з двох переліків: 18 термінальних цінностей (перелік А: активне життя, здоров'я, краса природи та мистецтва, матеріально забезпечене життя, мир, пізнання, незалежність суджень і оцінок, щасливе сімейне життя, впевненість у собі, життєва мудрість, цікава робота, кохання, наявність вірних друзів, суспільне визнання, рівність у можливостях, свобода вчинків і дій, творчість, отримання насолоди) та 18 інструментальних цінностей (перелік В: охайність, життєрадісність, непримиримість з власними та чужими недоліками, відповідальність, самоконтроль, сміливість у відстоюванні власної думки, терплячість до думки інших, чесність, вихованість, старанність, раціоналізм, працелюбність, високі запити, незалежність, освіченість, тверда воля, широта поглядів, чуйність). Досліджуваний має розташувати ці цінності в порядку значущості.
Опитувальник Ш.ІПварца для вивчення цінностей особистості (Schwartz Values Inventory - SVI) [97]	Автор-розробник - Ш.Шварц (1992 рік). Методика призначена для вимірювання значущості 10 динамічно взаємопов'язаних типів цінностей (влада, досягнення. гедонізм, стимуляція, самостійність, універсалізм, доброта, традиція, конформність, безпечність. Опитувальник складається з 2-х частин. Перша частина("Огляд цінностей") передбачає оцінювання за 9-бальною шкалою ступеня важливості кожної з 57 цінностей як керівного принципу власного життя. У другій частині опитувальника наводиться перелік із 40 описів людини, які відповідають тому чи певному типу цінностей. Досліджуваний має за 5-бальною шкалою оцінити схожість описаної людини на себе.

Під настановою розуміють готовність, схильність суб'єкта, що виникає при передбаченні ним певного об'єкта (або ситуації) та забезпечує стійкий цілеспрямований характер перебігу діяльності по відношенню до даного об'єкта [114]. На основі цих положень О.Г.Асмоловим була розроблена діяльнісна теорія настанови [14], в якій залежно від того, на який об'єктивний фактор діяльності спрямована настанова (мотив, дія, мета, операції), виокремлюються три ієрархічні рівня регуляції діяльності: смислові, цільові та операціональні настанови, а також їхні психофізіологічні механізми, які втілюють смислові утворення особистості в одиниці динаміки діяльності. Основними властивостями цих настанов є похідність від системи діяльностей суб'єкта, інтенціональність, незалежність від усвідомлення, неможливість втілення у значення, нечутливість до вербальних впливів, формальний прояв у вигляді "немотивованих відхилень поведінки".

У соціальній психології настанова використовується для вивчення ставлень особистості як члена групи до тих чи тих соціальних об'єктів, дослідження механізмів регуляції соціальної активності, прогнозування можливих форм поведінки особистості у певних ситуаціях тощо. Для опису особливих станів особистості та її свідомості, які ґрунтуються на попередньому досвіді та передують реальній поведінці, У.Томасом та Ф.Знанецьким (1918р.) було введено поняття "атитюд" (соціальна настанова). Пізніше М.Смітом (1942 р.) була запропонована трикомпонентна структура атитюду, яка містила когнітивний (пізнавальний), афективний (емоційний) та конативний (поведінковий) компоненти [9].

У диспозиційній концепції соціальної поведінки особистості В.О.Ядова атитюди, які формуються на основі потреби людини в спілкуванні, в ситуаціях групової діяльності, розташовуються лише на другому місці ієрархії (після елементарних фіксованих настанов). Вищі рівні диспозицій, за В.О.Ядовим, представлені базовими соціальними настановами (спрямованість інтересів особистості) та ціннісно-орієнтаційними диспозиціями (ціннісні орієнтації) [293].

Для кількісного вимірювання відносного положення індивіда в одновимірному континуумі настанов були створені опитувальники настанов (див. нижче табл. 28), початок розробки яких пов'язаний з іменами Л.Терстоуна, Е.Чейва (1929) та Л.Лайкерта (1932) [42]. Створені ними вимірювальні шкали настанов використовуються в соціологічних та соціально-психологічних дослідженнях до теперішнього часу.

Короткий опис опитувальників настанов див. нижче у табл. 28.