Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Взаємозв’язок традиційної системи зоотехнічного аналізу кормів (система Вінде) та системи Ван Соєста




Сучасні методи оцінки поживності кормів. Система Ван Соєста.

Біохімічний склад кормів, кормових добавок, преміксів, бар і стимуляторів продуктивності с.-г. тварин.

Основні напрямки удосконалення кормової бази та годівлі тварин

Споживання кормів та фактори, що його визначають

Біохімічний склад кормів, кормових добавок, преміксів, бар і стимуляторів продуктивності с.-г. тварин.

1.1.1. Сучасні методи оцінки поживності кормів. Система Ван Соєста

1.1.2. Вплив факторів навколишнього середовища на поживність кормів

1.1.3. Фактори, що впливають на втрату поживних речовин в процесі заготівлі та зберігання кормів

1.1.4. Основні критерії оцінки якості сіна та способи його заготівлі

1.1.5. Основні критерії оцінки якості силосу та способи його заготівлі

1.1.6. Стимулятори продуктивності тварин, ферментні препарати та премікси у тваринництві.

1.3.1. Застосування прогресивних технологій заготівлі, приготування та роздавання кормів

1.3.2. Вирішення проблеми білку

1.3.3. Продовження пасовищного сезону за рахунок організації пасовищного конвеєра

1.3.4. Можливості використання кормової бази природних угідь

1.3.5. Виробництво високоякісних комбікормів

1.3.6. Удосконалення системи годівлі тварин

Поживна цінність кормів впродовж останніх 100 років оцінюється за традиційною системою зоотехнічного аналізу, яку вперше застосували в Німеччині на науково-дослідній станції Вінде. При цьому в кормах визначали СЖ, ПП, БЕР, та ін. Вона має свої переваги, але й має ряд недоліків. В різні роки вона вдосконалювалась різними вченими та методиками.

У 1970 році Ван Соєст запропонував розглядати рослину з точки зору наявності в ній різних компонентів клітинної оболонки та вмістимого клітини. Компоненти клітинної оболонки в рослині виконують структурну та захисну функції і асоціюються з погіршенням перетравлення корму твариною та погіршення його споживання, а вміст клітин в рослині пов’язується з запасами поживних речовин рослин (протеїни, жири, мінеральні речовини, цукри, крохмаль), які добре перетравлюються в шлунково-кишковому тракті і корисні для тварин (Рис. 1.1.).

 

 

 

Подальші дослідження у живленні тварин показали, що система Ван Соєста є більш дієвою ніж традиційний зоотехнічний аналіз. Зокрема встановлено, що вміст кислото-детергентної клітковини пов’язаний із вдаваною перетравністю СР в раціоні, це пояснюється тим, що основним компонентом кислото-детергентної клітковини є лігнін, який взагалі не перетравлюється травними ферментами мікроорганізмів або гальмує травні процеси (Рис. 1.2.).

Також встановлено, що вміст в кормі нейтрально-детергентної клітковини або клітинна оболонка обернено пропорційно пов’язана із споживанням корму жуйними тваринами.

Обмеження споживання корму при зростанні вмісту клітинної оболонки в кормі, саме жуйними тваринами пояснюється в першу чергу наявністю в шлунково-кишковому тракті фільтраційних механізмів (сітка), яка обмежує пересування корму з рубця до тих пір, поки він повністю не перетравиться, як за рахунок додаткового пережовування та ілюмінації, так і за рахунок інтенсивної діяльності мікрофлори.

Таким чином, якщо корм достатньо не перетравлюється до необхідної величини розміру кормових частинок – він не вийде з рубця і тварина може бути із заповненим рубцем, але голодна.

 

 

 

Рис. 1.2. Залежність між перетравністю сухої речовини та вмістом кислото-детергентної клітковини в зеленій масі кукурудзі (Van Soest P. J., 1994).

 

 

Другою складовою обмеження споживання корму з високим вмістом клітинної оболонки є те, що вони займають великий об’єм в розрахунку на 1 кг маси корму тим самим вони якби не можуть вміститися в обмеженому просторі рубця.

Слід зазначити, що споживання корму і його перетравність є взаємозалежними поняттями і дуже важливі у живленні тварин, вони між собою пов’язані наступною формулою:

СП=Вд/1-Пр, де:

СП - споживання корму;

Вд - виділення сухої речовини корму з калом;

Пр - вдавана перетравність корму.

Вище наведені рівняння свідчать про те, що при підвищеній перетравності кормів, зростає споживання корму і навпаки. В цьому зв’язку в годівлі розробляються способи по поліпшенню перетравлення кормів та їх споживання, зокрема гранулювання кормів, подрібнення грубих кормів, стимуляція мікробного перетравлення за рахунок введення концентратів та цукрів, використання в раціонах рослин в оптимальних фазах дозрівання, коли кількість клітинних оболонок в рослині та лігніну – мінімальна.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 1400; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.