Класифікація фізичних засобів відновлення

Тема: Фізичні засоби відновлення працездатності СПОРТСМЕНІВ

3. АПАРАТНІ ЗАСОБИ.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ КОМПЮТЕРНИХ МЕРЕЖ.

1. ВИЗНАЧЕННЯ І ПРИЗНАЧЕННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ.

Согласно модели OSI повторители и концентраторы связывают две сети (два сегмента сети) на физическом уровне OSI, мосты - на канальном уровне, маршрутизаторы - на сетевом, а шлюзы - на более высоких уровнях.

Маршрутизаторы не преобразуют протоколы нижнего уровня, поэтому их применяют только для связи однородных сетей.

Шлюзы - устройства для соединения совершенно разных сетей, использующих разные и абсолютно несовместимые протоколы обмена. В этом случае необходимо полностью преобразовывать весь поток информации, включая коды, форматы, методы управления и т.д., что и выполняют шлюзы. Часто их стоимость превышает стоимость всей сети в целом.

Мультиплексор - устройство, позволяющее использовать один физический канал связи для нескольких одновременных и независимых передач данных. Канал должен иметь значительную пропускную способность, чтобы можно было использовать его в режиме разделения. Применение мультиплексоров может существенно уменьшить потребность в используемых каналах связи. Мультиплексоры "голос-данные" предназначены для совмещения в рамках одной сети компьютерного и голосового трафиков. Поэтому эти мультиплексоры кроме входных интерфейсов локальных сетей имеют и интерфейсы для подключения телефонов и офисных АТС. Использование мультиплексоров "голос-данные" предполагает на другом конце территориальной сети наличие аналогичного мультиплексора, который выполняет разделение голосового и компьютерного трафика на отдельные потоки.

Модем - устройство, преобразующее цифровые сигналы в аналоговые для последующей передачи по каналу и выполняющее обратное преобразование. Слово модем - это сокращение от слов модуляция-демодуляция. Модем видоизменяет сигнал несущей (амплитуду, частоту или фазу) для того, чтобы он мог нести модулирующий (который модулирует несущую) сигнал. Различают модемы с частотной, амплитудной и фазовой модуляцией.

У наш час найважливішим застосуванням комп’ютерів стає створення мереж, що забезпечують єдиний інформаційний простір для багатьох користувачів. Особливо наочно цей процес простежується на прикладі всесвітньої комп’ютерної мережі Internet.

Комп’ютерна мережа – сукупність взаємозв’язаних(через канали передачі даних)комп’ютерів, які забезпечують користувачів засобами обміну інформацією і колективного використання ресурсів мережі: апаратних, програмних та інформаційних.

Абонентні мережі – об’єкти, що генерують або споживають інформацію в мережі. Абонентами мережі можуть бути окремі комп’ютери, комп’ютерні комплекси, термінали та ін. Будь-який абонент підключається до станції.

Станція – це апаратура, яка виконує функції, пов’язані з передаванням і прийманням інформації.

Сукупність абонента та станції називають абонентською системою. Враховуючи особливості реалізації абонентських систем на основі ПК, останні також часто називають станціями.

Якщо подати мережу у вигляді графа, то станції будуть знаходитися у вузлах мережі.

Для організації взаємодії абонентів потрібне фізичне передавальне середовище – лінії зв’язку або простір, в якому поширюються електричні сигнали, й апаратура передачі даних. На основі фізичного передавального середовища будується комунікаційна мережа, що забезпечує передачу інформації між абонентськими системами.

Такий підхід дає можливість розглядати будь-яку комп’ютерну мережу як сукупність абонентських систем і комунікаційної мережі.

Об’єднання комп’ютерів у мережу дає змогу спільно використати диски великої ємності, принтери, основну пам’ять, мати спільні програмні засоби і дані. Глобальні мережі надають можливість використати апаратні ресурси віддалених комп’ютерів. Ці мережі, охоплюючи мільйони людей, повністю змінили процес поширення і сприйняття інформації, зробили обмін нею через електронну пошту найпоширенішою послугою мережі, а основним ресурсом – інформацію.

Основним призначенням комп’ютерної мережі є забезпечення простого, зручного і надійного доступу користувача до спільних розподілених ресурсів мережі та організація їх колективного використання з надійним захистом від несанкціонованого доступу, а також забезпечення зручними і надійними засобами передачі даних між користувачами мережі. За допомогою комп’ютерних мереж ці проблеми вирішуються незалежно від територіального розташування користувачів. У епоху загальної інформатизації великі обсяги інформації зберігаються, обробляються і передаються в локальних та глобальних комп’ютерних мережах. У локальних мережах створюються спільні бази даних для роботи користувачів. У глобальних мережах здійснюється формування єдиного наукового, економічного, соціального і культурного інформаційного простору.

Існує безліч проблем, для вирішення яких потрібні централізовані дані, доступ до баз даних, передача даних на відстань та їх централізоване оброблення. З цим стикаються банківські та інші фінансові структури, системи соціального забезпечення, податкові служби, дистанційне комп’ютерне навчання, системи резервування авіаквитків, дистанційна медична діагностика, виборчі системи та ін. У всіх цих випадках необхідно, щоб у комп’ютерній мережі здійснювалися збирання, збереження і доступ до даних, гарантувався захист від спотворення та несанкціонованого доступу.

Комп’ютерні мережі можна класифікувати за рядом ознак, у тому числі за територіальним розподілом. При цьому розрізняють глобальні, регіональні та локальні мережі.

Глобальні мережі об’єднують користувачів, розташованих по всьому світу. В них часто використовуються супутникові канали зв’язку, що дають змогу сполучати вузли мережі зв’язку та ЕОМ, які знаходяться на відстані 10-15 тис.км один від одного.

Регіональні мережі об’єднують користувачів міста, області, невеликих країн. Як канали зв’язку в них найчастіше застосовуються телефонні лінії. Відстані між вузлами мережі становлять 10-1000 км.

Локальні мережі сполучають абонентів однієї або кількох сусідніх будівель одного підприємства, установи. Локальні мережі набули дуже великого поширення, оскільки 80-90% інформації циркулює поблизу місць її появи і тільки 20-10% пов’язано із зовнішніми взаємодіями. Локальні мережі можуть мати будь-яку структуру, але найчастіше комп’ютери в локальній мережі сполучаються єдиним високошвидкісним каналом передачі даних, що є головною відмітною особливістю локальних мереж. Як канал передачі даних при цьому використовуються: вита пара; коаксіальний кабель; оптичний кабель та ін. В оптичному каналі світловод зроблено із кварцового скла завтовшки з людську волосину. Це найбільш швидкісний, надійний, але і дорогий кабель. Відстані між ЕОМ в локальній мережі невеликі – до 10 км, а при використанні радіоканалів зв’язку – до 20 км. Канали в локальних мережах є власністю організацій і це спрощує їх експлуатацію.

Щоб забезпечити передачу інформації від комп’ютера в комунікаційне середовище, необхідно узгодити сигнали внутрішнього інтерфейсу комп’ютера з параметрами сигналів, що передаються по каналах зв’язку. При цьому має бути виконано як фізичне узгодження (форма, амплітуда і тривалість сигналу), так і кодове.

Технічні пристрої, які виконують функції сполучення комп’ютера з каналами зв’язку, називаються адаптерами, або мережними адаптерами. На практиці цей термін застосовується для спеціальних електронних плат – мережних. Крім них, функцію мережного адаптера часто виконують модеми.

Серед характеристик комунікаційної мережі найважливішими є:

· швидкість передачі даних по каналах зв’язку;

· пропускна здатність каналу зв’язку;

· вірогідність передачі інформації;

· надійність каналу зв’язку і передавальної апаратури.

Швидкість передачі даних по каналу зв’язку залежить від його типу та якості, типу апаратури передачі даних, способу синхронізації та ін. Швидкість передачі виражається в бітах за секунду. В техніці використовують іншу одиницю – бод (кількість змін стану середовища передачі за секунду). Взагалі швидкість у бітах за секунду та бодах не збігається. В сучасних широкосмугових мережах швидкість передачі даних може перевищувати 100 Мбіт/сек.

Користувача часто цікавлять не абстрактні біти, а пропускна здатність, що виражається в знаках (символах), які передаються за секунду.

Вірогідність інформації, яка передається, визначається кількістю помилок на один знак, який передається. Цей показник має бути не більшим за 10^-6-10^-7 помилок/знак.

Надійність комунікаційної системи визначається середнім часом безвідмовної роботи і виражається в годинах.

Література:

1. Посібник Інформатика „Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології”. – К.: 2001.

2. Руденко В.Д., Макарчук О.М., Патланжоглу М. О. Практичний курс інформатики. – К.: 1997.

3. Енгель П.С., Макарова М.В. та ін. „Інформатика та комп’ютерна техніка”. – К.: 2000.

1. Класифікація фізичних засобів відновлення.

2. Види і характеристика гідро процедур.

3. Особливості застосування різних видів душу.

4. Особливості застосування ванн. Мінеральні ванни

5. Оздоровче і спортивне саунування.

Фізичні чинники посідають важливе місце у відновленні спортивної працездатності завдяки притаманним їм можливостям поліпшувати кровообіг та стимулювати об­мін речовин у стомлених м’язах. Реалізуючи свою дію через рецептори шкіри і органів дихання, фі­зичні чинники зумовлюють в організмі значну кількість стимулюючих реакцій, поліпшують захисні сили, крово- і лімфообіг, нервову і гумо­ральну регуляцію функцій, сприяють в иведенню з тканин зайвих, шкід­ливих продуктів розпаду. Застосування фізичних процедур стимулює про­цес функціонального і структурного відновлення, прискорює загоєння піс­ля ушкоджень, сприяє реабілітації і відновлення фізичної працездатності.

Для ефективного застосування фізичних факторів необхідно знати механізм їх впливу на організм і тканини пацієнта, характер травм і захворювань, їх перебіг, вік і стать спортсмена та його функціональний стан.

Фізичні засоби – поділяють на:

1) природні (сонце, повітря, вода);

Дата добавления: 2014-01-11