Особливості фізичної реабілітації при травмах ОРА у спортсменів

Тема: Особливості реабілітації спортсменів після травм ОРА та інвалідів – спортсменів

Лекція № 8

1. Особливості фізичної реабілітації при травмах ОРА у спортсменів.

2. Роль занять спортом у системі реабілітації інвалідів.

3. Особливості тренувань і відновлення фізичної працездатності інвалідів-спортсменів.

4. Особливості реабілітації інвалідів після ампутації кінцівок.

Головною особливістю фізичної реабілітації при травмах ОРА у спортсменів є максимально раннє застосування фізичних вправ та специфічних рухових навичок у комплексі традиційних методів лікування травм. Процес реабілітації спортсменів націлений не тільки на завершення відновлення функцій травмованої ділянки та організму в цілому у межах побутових і професійних навантажень, але й на відновлення спортивної працездатності. Ця особливість ставить перед ЛФК додаткові завдання:

1) створення впевненості у повному відновленні здоров'я і поверненні до занять спортом;

2) підтримання загальної тренованості і фізичних якостей;

3) відновлення специфічних для даного виду спорту рухових навичок і загального рівня фізичної підготовленості;

4) відновлення спортивної працездатності і повернення до нормального навчально-тренувального процесу і змагальної діяльності;

5) навчання методів самострахування з урахуванням перенесеної травми.

В усіх періодах і етапах реабілітації застосовують вправи для підтримання та відновлення сили і витривалості.

У період іммобілізації рекомендують ізометричні напруження м'язів, вправи для підтримання загальної працездатності. В комплекси ЛГ включають допустимі для даного стану хворого вправи того виду спорту, яким він займався. Залежно від характеру і локалізації травми в окремих випадках дозволяється виконувати елементи спортивного тренування за умови виключення ризику порушення процесу регенерації та виникнення додаткової травми. Широко застосовують самостійні заняття, які повторюють багато разів протягом дня.

Після зняття іммобілізації окрім відновлення амплітуди рухів, сили м'язів травмованої ділянки застосовують вправи на витривалість, координацію, відновлення швидкості реакції і специфічних рухових навичок. Використовують гімнастичні вправи на повітрі і у воді, елементи спортивних ігор, ходьбу, біг, плавання. Під час занять не слід надмірно форсувати навантаження, застосовувати вправи максимальної інтенсивності, особливо швидкісно-силові.

У післялікарняний період реабілітації у реабілітаційному центрі, ЛФД, поліклініці або санаторії на фоні притаманних для цього періоду форм і засобів ЛФК використовують вправи, що за своєю специфікою, обсягом і інтенсивністю поступово виходять за межі ЛФК, відповідають спортивній спеціалізації пацієнта, плавно підвищують загальну фізичну підготовленість і відновлюють спортивну працездатність, що надасть йому можливість у подальшому приступити до спортивних тренувань. Для зменшення ризику повторних пошкоджень рекомендується захисне бинтування травмованої ділянки з використанням еластичних бинтів, надколінників, гомілковостопників, функціональних фіксуючих пов'язок з лейкопластиря (тейпування).

Вправи протягом першого місяця реабілітації звичайно складаються з потягування, силових тренувань невеликої інтенсивності, малої амплітуди рухів, їзди на велосипеді з малим навантаженням (50 % ЧСС_мах) з метою розігріву. Витрати енергії на ці вправи мінімальні. Але в межах місяця більшість заходів реабілітації включають деякі форми аеробних вправ при 60—80 % ЧСС_мах упродовж 40—60 хв.

ЛФК під час відновного лікування поєднується з лікувальним масажем, фізіотерапією, працетерапією і, у разі необхідності, механотерапією. Методика застосування цих засобів суттєво не відрізняється у спортсменів і неспортсменів, що перенесли травми ОРА. Однак враховуючи значно вищий функціональний стан організму спортсменів та відсутність супутніх захворювань ССС, дихальної, нервової і ендокринної систем, лікар сміливіше призначає фізіотерапевтичні процедури загальної навантажувальної дії (парові ванни, російська лазня, загальні грязьові ванни та ін.) або інколи додатково додає деякі процедури протягом дня.

Термін повернення до тренувальних і змагальних навантажень спортсменів, що перенесли травми ОРА, дещо більший, ніж у звичайних хворих з аналогічними ушкодженями у зв'язку з тим, що першим необхідно відновити не тільки фізичну та професійну працездатність, але й спортивну. Тому ЛФК, її форми і засоби на етапах реабілітації спортсменів слід добирати більш ретельно, обов'язково з урахуванням виду спорту, віку і кваліфікації потерпілого.

Дата добавления: 2014-01-11