Питання №1. Предмет і завдання соціології особистості. Головні концепції особистості

Тема 5. Соціологія особистості і сім’ї

Вступ. Важливою сферою соціологічних досліджень є життєдіяльність особистості, оскільки вона виступає суттєвим чинником соціального розвитку, та закономірності функціонування такого соціального інституту, як сім'я. При чому ці напрямки соціологічних досліджень взаємопов’язані, так як сім'я та особистість формуються у безпосередній взаємодії і визначають особливості одне одного.

Соціологія особистості – вид соціологічних досліджень, у яких предметом вивчення виступає особистість як об’єкт та суб’єкт соціальних відносин. Завдання – розкрити місце даного соціального типу особистості у суспільстві, його типові якості.

У Давній Греції поняття особистості означало маску, роль, яку виконували у театрі. Вже тоді поняття особистості підкреслювало соціальну сторону діяльності людини, ті якості, які людина реалізує у соціальних зв’язках. І. Шекспір писав: “ Весь світ – театр, у ньому жінки та чоловіки – всі актори. У них є виходи та входи, і кожен не одну виконує там роль”.

Таким чином, особистість – це людина, яка втілює і є носієм конкретно-історичних соціальних відносин, виконує певні функції у процесі соціальної взаємодії. Особистість – це міра соціального у людині. Визнаючи неповторність кожної особистості, соціологія робить акцент на дослідженні соціально-типового у її поведінці та діяльності.

Одна з найбільших проблем соціології – це вивчення факторів розвитку та життєдіяльності особистості. Найвідоміші теорії створені Ч. Кулі, Дж. Мідом, З Фрейдом, Ж. Піаже, Л. Колбергом.

Ч. Кулі вважав, що особистість формується на основі взаємодії з іншими людьми, у процесі якої створює своє “дзеркальне Я”. “Дзеркальне Я” складається із 3-х елементів: а) того, як, на нашу думку, нас сприймають інші; б) того, як, на нашу думку, вони реагують на те, що бачать; в) того, як ми відповідаємо на цю реакцію.

Дж. Мід виділив 3 стадії формування особистості: а) імітація (1-3 роки) – діти копіюють поведінку дорослих, н розуміючи сенсу; б) гра (3-4роки) – діти розуміють їх у грі, надаючи їм певного сенсу; в) колективні ігри (з 5 років) – вчаться усвідомлювати очікування не лише однієї людини, але і всієї групи; приймають ролі інших, виробляють почуття соціальної ідентичності.

З. Фрейд, на відміну від Дж. Міда, вважав, що особистість завжди знаходиться у стані конфлікту із суспільством. Згідно Фрейду, біологічні (особливо сексуальні) суперечать нормам культури, яка намагається їх приборкати. Фрейд виділяв 3 частини у психічній структурі особистості – Ід (“Воно”), Его (“Я”), та Суперего (“Над-я”). Ід – джерело енергії, що спрямоване на отримання задоволення, Его – контролюю поведінку людини та задоволення її потреб в залежності від умов оточуючого світу, Суперего – здійснює моральну та оціночну функцію, регулює поведінку згідно стандартів суспільства. Згідно теорії Фрейда процес формування особистості проходить стадії, які відповідають певному фізіологічному розвитку.

Підхід Ж. Піаже заснований на вивченні когнітивного розвитку особистості на кожній стадії. Перший період – від народження до 2 років – називається сенсомоторним, коли все існує, якщо сприймається безпосередньо. Другий – від 2 до 7 років – називається періодом раціональним, коли діти вчаться розрізняти символи і їх значення. Третій – від 7 до 11 років – називається періодом конкретних операцій, коли дії співвідносяться із конкретними речами чи завданнями. Четвертими – від 12 до 15 років – називається періодом формальних операцій, коли діти вчаться розв’язувати абстрактні математичні чи логічні задачі, аналізувати моральні проблеми, роздумувати про майбутнє. Подальший розвиток мислення розвиває навички, здобуті на 4 стадії.

Л. Колберг надавав великого значення моральному розвитку особистості, виділивши 6 стадій, але не пов’язував їх із певним віком. Перші дві стадії відносяться до дітей, які ще не зовсім засвоїли понять про хороше чи погане, головне – вони намагаються уникнути покарання (1 стадія) або заслужити схвалення (2 стадія). На 3 стадії люди чітко усвідомлюють думку інших і намагаються завоювати їх симпатії та підтримку, пристосовуючись до оточення. На 4 стадії люди усвідомлюють інтереси суспільства і правила поведінки у ньому, що виступає основою формування моральної свідомості. На 5 стадії люди осмислюють можливі протиріччя між моральними переконаннями, уявляють себе на місці інших. На 6 стадії формуються власні етичні відчуття, універсальні моральні принципи. Колберг вважав, що далеко не всі люди проходять усі стадії, але більшість досягають хоча б 3.

Сучасна теорія розглядає особистість як комплекс біогенних, психогенних та соціогенних компонентів. Біологічна структура визначає фізичні можливості людини; психологічна включає в себе емоції, переживання, вольові спрямування, здібності і т. ін.; соціальна складається із а) якостей, що визначають соціальну діяльність та соціальний статус (знання, навички праці, виробництва, організації та праці і т. ін.); б) об’єктивних соціальних потреб і мотивів; в) здатності до творчості; в) засвоєння культурних цінностей; г) моральних норм; д) переконань. Розвиток особистості на основі задоволення певних потреб досліджував А. Маслоу. Він висунув теорію ієрархії потреб. Ця ієрархія будується таким чином, що задоволення вищих ступіней можливо лише тоді, коли відбувається задоволення потреб більш низького рівня.

Фізіологічні потреби. Перші потреби, які варто задовольняти раніш інших, включають до себе: їжу, воду, дах, секс.

Безпека. Нам необхідно почувати себе в безпеці, відчувати можливість контролю над ситуацією.

Любов. Люди почувають себе недостатньо упевненими, поки вони не знаходять собі пари. Ми хочемо належати родині, друзям, коханим. Це визначений перехід від індивідуального атома до соціальної молекули.

Визнання. Нам необхідне визнання і замилування інших, через ці честолюбні бажання ми напружено трудимося, одержуємо дипломи, заробляємо медалі.

Самоактуалізація. Ця потреба замикає список, оскільки стосується саме довгострокових цілей, які розраховані на повне використання нашого потенціалу. А. Маслоу писав, що «індивід, що випробує в чомусь потребу, постійно жадає її задоволення».

Напрямок поведінки особистості визначається 3 умовами:

1) об’єктивно можливими у даній ситуації варіантами дій;

2) біологічними особливостями людини;

3) соціальними якостями людини (погляди, ідеали, цінності).

Дата добавления: 2014-01-11