Питання №2. Соціалізація особистості

Проблема інтеграції особистості у суспільство вирішується процесом соціалізації.

Соціалізація – процес впливу соціальних умов на життєдіяльність особистості з метою включення її як дієздатного суб’єкта у систему соціальних відносин. Соціалізація – це процес засвоєння індивідом цінностей, норм, взірців поведінки, що характерні даному суспільству чи групі.

Фактори соціалізації:

1) сукупність ролей та статусів, які пропонує суспільство людині;

2) сукупність соціальних інститутів, організацій та структур, у межах яких індивід реалізує певні соціальні ролі та соціального статуси;

3) сукупність цінностей, соціальних норм, знань, навичок та звичаїв;

4) технологія відтворення та передачі соціальних та культурних цінностей, норм, зв’язків.

Моделі соціалізації:

а) модель підкорення соціальній необхідності, яка регламентує певні якості та форми поведінки люди; б) модель інтересу – інтерес – вирішальний фактор, що вимагає творчості, самоконтролю, вибору.

З. Фрейд визначав такі психологічні механізми соціалізації, як імітація, ідентифікація, почуття сорому та вини.

Рівень соціальності людини залежить від інтенсивності та розвиненості її взаємозв’язків із суспільством, спільнотами, від її активності як суб’єкта суспільних відносин. Соціальність особистості можна встановити лише через вивчення системи її соціальних зв’язків.

Головні етапи соціальності: дотрудова, трудова, післятрудова. Виділяють первинну (на основі міжособистісних відносин) і вторинну (сфера соціальних відносин) соціалізацію.

Соціальна депривація – людина у стані невключеності у соціальні зв’язки.

Агенти соціалізації – ті, хто цілеспрямовано впливають на хід соціалізації, інститути соціалізації (відповідні заклади і установи).

Ресоціалізація – процес засвоєння дорослими нових норм, цінностей, ролей. Різні способи соціалізації приводять до формування різних типів особистостей.

У дослідженні Р. Рохнера було доведено, що батьки, які тепло ставляться до дітей, обіймають, голублять їх, підтримують – мають дітей-оптимістів, з позитивним поглядом на світ. Батьки холодні, байдужі виховують дітей-песимістів з негативним відношенням до світу. Такі діти частіше мають проблеми зі здоров’ям, зі створенням власної сім’ї. Важлива добровільна присутність і реальна участь батька в усіх справах, наявність “розгалуженої” сім’ї. 85% людей з відхиленнями у негативному значенні вихвувалися у неблагополучних сім’ях.

Американські соціологи виділили 5головних факторів, що визначають соціалізацію як неблагополучну: надсувора батьківська дисципліна (грубощі, нерозуміння); недостатній матеріальний нагляд (безтурботність, байдужість); недостатня батьківська прихильність; недостатня материнська прихильність (холодність, ворожість); відсутність згуртованості сім’ї.

Неррол писав: якщо дитина має 5 сімей, де вона може без спросу залізти в холодильник (рівень прийняття її в сім’ї), то шанси на її злочинне майбутнє = 0.

Проте бувають і негаразди в благополучних сім’ях – вплив середовища та особистих схильностей. Аномія суспільства приводить до відсутності в особистості почуття життєвої надійності при виборі лінії нормативної поведінки, особливо коли відсутні легальні шляхи вирішення проблем,недостатньо ефективно функціонують відповідні соціальні інститути і т. ін.

Дата добавления: 2014-01-11