Любов як вища цінність

Питання для самостійної роботи

1. Вкажіть достоїнства і недоліки релігійних, натуралістичних, соціально-історичних концепцій походження моралі?

2. Чи можете ви навести приклади етичної творчості в повсякденному житті?

3. В чому відмінність етичної проповіді Нового Заповіту від розпоряджень Ветхого Заповіту?

4. В чому специфіка моральних відносин?

5. Чи може атеїст бути людиною високоморальною? Аргументуйте свою відповідь.

6. Чим пояснити існування різних точок зору на проблему співвідношення релігії та моралі?

7. В чому специфіка соціально-історичної етики?

8. Які ви можете виказати аргументи на користь існування натуралістичної концепції походження моралі?

1. Загадкова суть любові

2. Біля витоків любові

3. Етичний сенс любові

4. Любов як «відповідь на проблему людського існування»

5. «Різновиди» любові

Любові всі віки покірні... Про любов сказані мільйони слів і написані гори книг. Є формули любові, наукові визначення, філософські трактати... Та все ж для кожного нового покоління, що вступає в життя, філософія і етика любові — це таємниця за сім'ю друком, фортеця, яку треба підкорити самому, пройшовши нелегкий шлях отримання і втрат. А минулий досвід людства — це той орієнтир, який допомагає долати сумніви і пізнавати велике таїнство цього загадкового слова — Любов. Проблема любові завжди цікавила людей, але особливо значущою вона стала зараз, коли в суспільстві набули такого широкого поширення байдужість, заздрість, лінощі душі. У цих умовах гострого дефіциту любові як принципу відносин людини до людини дуже важливо не втратити саму здатність людини любити. Адже, як говорив А. Блок, «тільки закоханий має право на звання людини».

Любов — одне з найскладніших відносин, багатих індивідуально неповторними нюансами. Поняття «любов» багатогранне: воно включає і любов до людей (гуманізм), і любов до Батьківщини (патріотизм), і любов до мистецтва, природи, подорожей, і батьківську любов, і любов дітей до батьків. Любов — поняття надзвичайне і багатозначне. Люблять свою справу, своїх товаришів, друзів. Люблять близьких, сім'ю, дітей. Буває любов жива і дієва, буває і відвернута, ні до чого що не зобов'язує — до людства взагалі, до природи взагалі... Але розуми людей більше всього займає відчуття любові жінки і чоловіка. Поети і прозаїки, композитори і художники романтичної орієнтації прославили цю любов до рівня всемогутньої сили, правлячої ходом світової історії. Звичайно, з цим можна сперечатися, але любов дійсно може стати сенсом життя людини, відтіснивши на другий план всі інші справи і відчуття. Звідси нескороминущий інтерес до природи любовного відчуття, прагнення зрозуміти, що ж таке любов.

Театр, кіно, музика, живопис, скульптура дають нетривіальне розуміння любові, безпосередньо формують культуру любовного відчуття. Художня література, створюючи живе, багате, багатобічне його зображення, пропонує безліч мудрих роздумів, глибоких думок, влучних афоризмів, які, — зібрані воєдино — могли б скласти цілі томи. Але все це розрізнено, фрагментарно, скоріше емоційно, чим теоретичний.

Не можуть розібратися по суті любові і окремі науки. І тому є причини. Любов цілісна, унікальна у кожному конкретному випадку. Окремі науки, «схопивши» щось загальне, що повторюється в її проявах і суспільному функціонуванні, дроблять її на частини, вимушено нехтуючи індивідуальністю любовного відчуття, визнаючи його непізнаваним раціональними засобами. Уявити ж собі спеціальну науку про любов — принаймні поки — неможливо. Тому і робляться спроби розібратися по суті любові на «стику» філософії, психології, етики.

У широкому сенсі слова любов — це етично-естетичне відчуття, що виражається в безкорисливому і самозабутньому прагненні до свого об'єкту, в потребі і готовності до самовіддачі.

Найбільш специфічна любов, що зв'язує чоловіка і жінку, любов, яка є складним комплексом людських переживань, що виникають в результаті злиття біологічних потреб, трансформованих культурою, з етично-естетичними і психологічними устремліннями особи.

Ідея поляризації і одночасно тяжіння чоловічого і жіночого почав найсильніше виражена в міфі, переказаному Платоном в діалозі «Бенкет»: колись чоловік і жінка були єдиною істотою — андрогином. Потім вони були розділені на половинки, і тепер кожна з половинок приречена шукати іншу, щоб знов утворити з нею єдине ціле.

Але статева любов не зводиться до сексуально-еротичного ваблення. Людині в любові необхідна не просто істота іншої підлоги, а така істота, яка володіє для нього естетичною привабливістю, інтелектуальною і емоційно-психологічною цінністю, спільністю етичних уявлень. Якщо одного з цих компонентів немає, любов «не відбудеться» або виникне її ілюзія, яка неминуче руйнуватиметься, загине. Без гармонії Я і Не-Я, без духовної близькості, сумісності характерів справжня любов між людьми неможлива.

Зрозуміти любов складно, ще важче — пояснити її. Не випадкова дві тисячі років назад римський поет Тібулл називав любов «солодкою таємницею», а німецький поет Г.Гейне — Сфінксом, Тисячолітньою Загадкою. Вона приносить багато радості, робить життя людини приємним і красивим, народжує світлі мрії, окриляє і прославляє. Але в той же час любов — джерело багатьох страждань і навіть трагедій. З нею пов'язані хвилювання, ревнощі, тривога. У любові з'єднуються протилежні відчуття: страждання і насолода, радість і печаль, захоплення і розчарування. «Любов — обманна країна» і разом з тим — що саме вабить з відчуттів. Вона дарує не тільки найяскравішу насолоду, але і одночасно найсильніший біль, не тільки найгостріше щастя, але і найтяжче горе. Її полюси і контрасти зливаються в масу неповторних поєднань, і яке з цих поєднань випаде людині — передбачити неможливо.

І все-таки любов — найбільша цінність. Це властивість і право вільної людини. Це надбання два і надбання всього суспільства, показник рівня його розвитку. У чому ж суть любові як відчуття? У чому основа її магічної сили? Любов — це, мабуть, найповніший вираз тих сил, які розвинулися в людині за всю його багатовікову еволюцію. Це як би надбудова над глибинними потребами людини, запитами його душі і тіла. Людина, яка любить, стає чуйнішою до краси. Виникає особлива естетика любові, яка міняє сприйняття людини. Це сприйняття, мабуть, виражає тягу людей до довершеного життя — до життя, яке будується по законах краси, добра, свободи, справедливості. Причому ця тяга до гармонії і ідеалу зачіпає як розум, так і глибинні емоційні пласти людської душі. Звідки беруться такі відчуття? Можливо, любов — це «голод» людини по людині, відчуття неймовірної внутрішньої необхідності в нім. Можливо, це найсильніша зі всіх емоційних потреб, і чим сильніше її напруження, тим більше місця в душі займає улюблена людина.

Любов відвіку вважалася найскладнішою з людських відчуттів — і не тільки тому, що з нею безпосередньо пов'язана таємниця життя. Відчуття любові — як би згусток всіх ідеалів, всіх досягнень людства. Але разом із зльотами в любові завжди є падіння; вона як би розколена на зяючі суперечності, повні нескінченних таємниць і загадок. І одна з них — коли і як виникла любов? Чи виніс її чоловік з тваринного царства, з печерного життя, або вона з'явилася пізніше, і її слід вважати продуктом історії, «дивом цивілізації», як говорив Стендаль? Спробуємо розглянути феномен любові в історичному ракурсі.

Дата добавления: 2014-01-11