Умови розвитку українського народу на Буковині та в Бессарабії

З середини листопада 1918 р. Румунія окупувала Буковину, ще раніше — Басарабію (проти окупації якої відбулися протирумунські виступи: Хотинське повстання 1919 р. й Татарбунарське повстання 1924 р.) і частину Мармарощини — Сигітщину. У складі Румунії перебувало близько 1 мільйона 300 тисяч українців. Національно-культурну діяльність укра­їнці проводили тільки на Буковині.

Найбільшого національного переслідування зазнали буковинці. Для залякування населення румуни тримали на Буковині до 1928 р. стан облоги, під час якої панував поліційний режим. Для румунізації шкільництва запроваджено закон від 26 липня 1924р., на підстава якого українців трактовано за румунів, що „забули свою рідну мову”. Цілковита румунізація всіх ви­дів шкільництва була завершена в 1927 р. Від самого початку в Чернівецькому Університеті закрито всі катедри з українською мовою. Румуни ліквідували більшість довоєнних українських організацій. Спершу вся українська преса була заборонена. Румунізаційну політику проводили також на відтинку Православної Церкви.

Деяке послаблення гніту настало в 1027 р. Українці присту­пили до заснування Української Національної Партії (УНП) під проводом Володимира Залозецького, що була до 1940 р. єдиною легальною українською партією в Румунії. Однак діяла вона тільки на Буковині. УНП боронила з мінімальними можливостями українців у румунському парламенті та перед Лігою Націй, зберігаючи свою лояльність до Румунії. Серед діячів УНП: Юрій Сербинюк, Антін Лукашевич, Василь Дутчак.

Культурно-громадську діяльність проводили студентські товариства „Чорноморе”, „Запороже”, товариство „Кобзар”, „Жіноча Громада”, спортивне товариства „Довбуш” та інші. Протягом цього дещо ліберальнішого часу появилися тижне­вики „Рідний Край”, „Рада” — офіційний орган УНП за редакцією Юрія Сербинюка: єдиний український щоденник „Час” (1928—1940 рр.) за редакцією Льва Когута.

У 1930-х рр. на Буковині постає націоналістичний рух, який охоплює молодь і студентство (спортивне товариство „Мазе­па”, студентське товариство „Залізняк”) та знаходить відгук також серед селянства. Націоналісти видають журнал „Самос­тійна Думка” (1931—1937) і тижневик „Самостійність” (1934—1937). Серед діячів цього руху: Іван Григорович, Орест Зибачинський, Денис Квітковський. У 1937 р. на Буковині від­булися два політичні процеси над українськими націоналіста­ми, яких військовий суд звинувачував у революційній діяль­ності та в заперечуванні румунської влади над українськими землями. Після цих процесів всякі прояви українського політичного життя переслідують, а з 1938 р. Румунія перетворюється на авторитарну державу, в якій запанувала диктатура короля Кароля II.

Дата добавления: 2014-01-11