Особливості сучасного міжнародного технологічного обміну

Сутність та форми міжнародного технологічного обміну

Міжнародна передача технологій

Міжнародний технологічний обмін – сукупність економічних відносин різних країн з приводу передавання науково-технічних досягнень.

Шляхи здійснення передачі технологій на міжнародному ринку технологій:

Некомерційні форми технологічного обміну:

· технічні, наукові і професійні журнали, патентні видання, періодика й інша спеціальна література;

· бази і банки даних;

· міжнародні виставки, ярмарки, симпозіуми, конференції;ар

· обмін делегаціями;

· міграція вчених і фахівців;

· стажування вчених і фахівців у фірмах, університетах, організаціях;

· навчання студентів і аспірантів;

· діяльність міжнародних організацій у сфері науки і техніки.

Комерційні форми технологічного обміну:

І. Матеріальні види технологій:

· підприємства «під ключ»;

· технологічнілінії;

· агрегати, устаткування, інструменти та ін.

ІІ. Нематеріальні види технологій:

· патент – свідоцтво, яке видається відповідною державною установою винахідникові, і засвідчує його монопольне право на використання цього винаходу;

· ліцензія – дозвіл, який видається власником технології (ліцензіаром), захищеної чи незахищеної патентом, зацікавленій стороні (ліценціатові) на використання цієї технології упродовж визначеного часу і за визначену плату;

· копірайт – ексклюзивне право автора літературного, аудіо- чи відео продукту на показ і відтворення своєї роботи;

· товарний знак – символ (малюнок, графічне зображення, поєднання букв тощо) певної організації, що використовується для індустріалізації виробника товару і який не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника;

· ноу-хау – надання технічних знань, практичного досвіду технічного, комерційного, управлінського, фінансового й іншого характеру, що є комерційною цінністю, застосовуються у виробництві і професійній практиці і не забезпечені патентним захистом

ІІІ. Послуги:

· науково-технічні;

· інжинірингові;

· консультаційні;

· навчання персоналу та ін.

1. Розвиток ринку наукоємних технологій.

2. Монополія найбільших фірм на ринках технологій.

3. Технологічна політика ТНК.

4. Взаємини ТНК із країнами, що розвиваються.

5. Участь у міжнародному технологічному обміні «венчурних» фірм (дрібних і середніх фірм із числом зайнятих до 1 тис.чол.)

6. Розвиток міжнародної технічної допомоги.

Міжнародна ліцензійна торгівля – основний механізм міжнародного технологічного обміну

Об’єкти ліцензій:

· запатентований винахід чи технологічний процес;

· технологічні знання і досвід, ноу-хау;

· промислові зразки (нове художньо-конструкторське рішення, що визначає його зовнішній вигляд);

· товарний знак.

Форми ліцензій:

Залежно від правової основи використання винаходу:

· патентна – підтверджує передачу права використання патенту без відповідного ноу-хау;

· безпатентна – підтверджує право використання ноу-хау без патентів на винахід.

Залежно від права ліцензіара на подальше використання винаходу:

· проста, при продажу якої за ліцензіаром залишається право самостійно використовувати об’єкт ліцензії, а також надавати ліцензії на дану технологію й іншим ліцензіатам на даній території;

· виняткова, що передбачає монопольне право ліцензіата використовувати технологію і відмовлення ліцензіара від самостійного використання запатентованих винаходів чи ноу-хау і їх продажу на домовленій території;

· повна, що надає ліцензіатові виключне право на використання патенту або ноу-хау упродовж терміну дії угоди і відмовлення ліцензіара від самостійного використання предмета ліцензії упродовж цього терміну.

За способом передачі:

· відкрита – патентом має право скористатися будь-яка зацікавлена особа; оформляється у відповідному патентному відомстві; при цьому патентне мито стягується у половинному розмірі;

· примусова – компетентні органи примушують патентовласника передати іншим особам право на використання патенту.

Ліцензійна угода – це договір, згідно з яким ліцензіар (продавець) надає ліцензіатові (покупцеві) дозвіл на використання у визначених межах своїх прав на патенти, «ноу-хау», товарні марки і за визначену винагороду.

Ліцензійні платежі – це визначена винагорода ліцензіарові, виплачувана ліцензіатом як відшкодування за надання прав на використання предмета угоди.

Форми ліцензійних винагород:

Перша група – винагороди, розмір яких підраховують на базі фактичного економічного результату використання ліцензії. Форми: періодичні відсоткові відрахування, участь у прибутку ліцензіата.

Друга група – винагороди, розміри яких безпосередньо не пов’язані з фактичним використанням ліцензії, а заздалегідь встановлюються і вказуються в договорі, виходячи з оцінок можливого економічного ефекту й очікуваних прибутків ліцензіата на основі використання ліцензії. Форми: первісний платіж готівкою, паушальний платіж (фіксована загальна сума за використання ліцензії, сплачується відразу, встановлюється на основі експертних оцінок очікуваного економічного ефекту, прибутку ліцензіата), передача цінних паперів ліцензіата, передача зустрічної технічної документації.

Дата добавления: 2014-01-11