Форми міжнародного руху капіталу. Ринок міжнародних інвестицій

МІЖНАРОДНІ ІНВЕСТИЦІЇ

Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами

Інжиніринг – це комплексінженерно-консультаційних послуг щодо використання технологічних та інших науково-технічних розробок.

Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами – надання однією стороною іншій на основі договорів комерційних інженерно-розрахункових, консультаційних, інженерно-будівельних послуг щодо:

· підготовки виробництва (перед проектні послуги; проектні послуги; післяпроектні послуги);

· забезпечення процесу виробництва (послуги з організації процесу виробництва, керування підприємством, навчання персоналу);

· забезпечення реалізації продукції;

· обслуговування будівництва й експлуатації промислових, інфраструктурних, сільськогосподарських та інших об’єктів.

Основні чинники, що впливають на розвиток ринку інжинірингових послуг:

· прискорення науково-технічного прогресу;

· зростання обсягу державних і приватних інвестицій;

· наявність вільного капіталу, розміщуваного на ринку інжинірингових послуг;

· високий попит на інжинірингові послуги з боку країн, що розвиваються (не мають відповідного досвіду і кадрів);

· прагнення великих ТНК до розширення сфер впливу;

· збільшення числа великих інженерних фірм з великими оборотами і широкою сферою діяльності, створення національних і міжнародних асоціацій інженерних фірм, що сприяють розвитку інжинірингу.

Особливості ринку інжинірингових послуг:

· результати торгівлі інжиніринговими послугами втілені не в речовинній формі продукту, а в деякому корисному ефекті, тобто інжиніринг є непрямою формою передачі технологій;

· інжинірингові послуги пов’язані з підготовкою і забезпеченням процесу виробництва і реалізації, розрахованих на проміжне споживання матеріальних благ і послуг;

· об’єктом купівлі-продажу є послуги, які пристосовані до використання в конкурентних умовах і передач у середньому доступних науково-технічних, виробничих, комерційних та інших знань та досвіду.

1. Форми міжнародного руху капіталу. Ринок міжнародних інвестицій.

2. Теорії міжнародного інвестування.

3. Методи залучення капіталу. Інвестиційний клімат в Україні.

Однією з основних форм міжнародних економічних відносин (МЕВ) є міжнародний рух капіталу (МРК).

За джерелами походження міжнародні потоки капіталу поділяють на державні (офіційні) та недержавні (приватні).

Державний капітал – засоби з держбюджету, які спрямовуються закордон або приймаються з закордону за рішенням уряду чи міжурядових організацій.

До них належать: державні позики, гранти чи різні види дарунків (допомоги), які надаються однією країною іншій за міжнародними угодами.

Недержавний капітал – засоби приватних фірм чи організацій, які спрямовуються за кордон чи отримуються з закордону за рішенням їх керівних органів.

До них належать: інвестиції, надання торгових кредитів, міжбанківське кредитування тощо.

За характером використання капітал поділяють на підприємницький та позиковий.

Підприємницький – засоби, які вкладаються у виробництво для отримання доходу. Вивезення підприємницького капіталу означає створення власниками капіталу підприємств на території інших країн, залежно від ступеня реально здійснюваного контролю.

Позиковий капітал – вивозиться за межі країн у вигляді надання короткострокових та довгострокових позик для отримання відсотків. Кредиторами можуть бути приватні фірми або Банки, державні органи, міжнародні фінансові органи, а одержувачами – приватні особи, підприємства, уряди країн.

За діяльністю створених підприємств розрізняють прямі та портфельні інвестиції.

Інвестиції – це всі види активів, вкладених в господарську діяльність для отримання прибутку.

Інвестиції (економічне трактування) – це видатки на створення, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння основного капіталу та пов’язані з цим зміни оборотного капіталу.

Іноземні інвестиції – капітали, експортовані з однієї країни і вкладені в справу на території іншої.

Прямі інвестиції – це підприємницький капітал з закордону, що забезпечує контроль на підприємствами в які він вкладений.

За міжнародною статистикою частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірм, що дає змогу досягти такого контролю, прийнята в розмірі 25% (за Американською – 10%, за австралійсько-канадською – 50%).

Дочірня компанія – реєструється закордоном як самостійна компанія і має статус фірми із власним капіталом, але контролює її батьківська компанія, бо вона володіє основною частиною або всім її капіталом.

Асоційована компанія відрізняється від дочірньої меншим впливом батьківської компанії.

Прямі іноземні інвестиції мають 3 основні компоненти:

1. акційний капітал – це купівля інвестором акцій підприємства в іншій країні;

2. реінвестовані доходи – пряма частка доходів інвестора пропорційна до прямої акційної участі, що не розподілені як дивіденди філіями, чи доходи, що не переказані до батьківської фірми.

3. боргові трансакції – короткотермінові позики, що надаються один одному інвесторами.

Міжнародний ринок капіталів формують інституції, які опосередковують прямі зв’язки між інвесторами, що шукають можливості вкладення капіталу, і підприємцями, що потребують його чи проводять трансформації грошових заощаджень в інвестиційний капітал.

До таких установ посередників належать:

· кредитні інститут, що приймають вклади і задовольняють потреби в інвестиційних кредитах;

· кредитні інститут, що ведуть справи клієнтів на біржах;

· інвестиційні фонди і компанії, що вкладають отримані кошти у цінні папери, диверсифікуючи та вклади з метою зменшення ризику;

· великі підприємства, що виступають на міжнародному ринку, як самостійні об’єкти діяності;

· страхові компанії;

· інвестиційні банки, які для зменшення ризику вводять програми торгівлі цінними паперами.

Дата добавления: 2014-01-11