Зв'язок станцій метрополітенів з поверхнею землі

Входи та виходи станцій метрополітенів можуть бути оформлені двома різними способами. При одному способі споруджується наземний вестибюль із вхідними та вихідними дверима, при іншому - сходові марші, що ведуть у підземний вестибюль і обгороджені поруччям: іноді над ними влаштовуються легкі навіси. Всі входи й виходи з'єднуються за допомогою підхідних коридорів з одним або двома підземними вестибюлями, зв'язаними зі станцією метрополітену сходами або ескалаторами.

Ескалатор являє собою щаблі, що рухаються, і поручні, розміщені в спеціальному похилому тунелі. Щаблі зв'язані між собою в замкнуту стрічку тяговими ланцюгами, перекритими вгорі через приводні, а внизу через натяжні зірочки.

Приводні (тягові) зірочки насаджені на головний вал, з'єднаний з електродвигуном через циліндричні одноступінчасті та двоступінчасті редуктори. Обертання головного вала забезпечує рух щаблів і поручнів ескалатора в обох напрямках, руху щаблів і поручнів ескалатора в обидва напрямки.

На метрополітенах застосовуються ескалатори, що показані на рис. 3.21.

Рис. 3.21 Ескалатор полегшеного типу (ЛП-6)

Такі ескалатори заміняють сходи висотою до 6м і створюють значні зручності для пасажирів.

Сходи та підхідні коридори. Сходи можуть бути розташовані в будь-яких пунктах міського кварталу, що знаходяться не дальше ніж на 100м від станції метрополітенів. Ширина сходів залежить від ширини тротуарів і від планування будівель, у яких вони можуть бути розташовані, і звичайно приймається рівною 34м. Сходи працюють на двобічний рух, тобто на спуск і підйом; пропускна здатність 1м ширини сходів 3000чол/год. Щаблі сходів при масових пасажиропотоках приймаються розміром 32x14см.

Сходи, мінімальна висота яких дорівнює ~4м, складається із двох маршів, розділених площадками шириною 1,52м.

Підхідні підземні коридори зв'язують сходи з підземними вестибюлями; протяжність їх доходить в окремих випадках до 100м. Ширина коридорів на існуючих метрополітенах світу коливається від 2 до 6м. Висота в обробці не менше 2,5м. Мінімальна глибина закладення приймається рівною 4м з таким розрахунком щоб над перекриттям залишався шар засипання товщиною не менш 1м.

Найбільш сучасна конструкція підхідних коридорів складається із залізобетонних елементів, які наведені на рис. 3.22.

Рис. 3.22 Конструкція підхідного коридору.

Гідроізоляція підхідних коридорів - зовнішня обклеєна або з бітумної мастики, армованої склосіткою.

Призначення підземних вестибюлів полягає в тому, щоб об'єднати всі входи та виходи, розташовані в різних пунктах міського кварталу, і з'єднати їх із платформою станції метрополітену за допомогою сходів або ескалаторів.

Підземні вестибюлі розташовуються безпосередньо під поверхнею землі. Їхня конструкція, об’єм і планування у великому ступені залежить від глибини закладення станції метрополітену. При мілкому закладенні станції підземний вестибюль розташовується в торці або середині станції і конструктивно з'єднується з нею (рис. 3.23).

Більш складне планування мають підземні вестибюлі глибокого закладення. До вестибюля примикають ескалатори із приводними пристроями, що займають нижній поверх ескалаторного залу (машинне приміщення). В ескалаторному залі із широкими прорізами для вхідних і вихідних пасажирів організується правобічний рух до ескалаторів і від них.

Підземні вестибюлі прості по конструкції і можуть споруджуватися з монолітного бетону або збірного залізобетону.

Рис. 3.23 Підземний вестибюль мілко закладеної станції

Наземні вестибюлі можуть бути зв'язані безпосередньо із платформою станції (тип І) і з під'їзним вестибюлем (тип II). Вестибюлі І-го типу призначені тільки для глибокого закладення станцій, зв'язок з ними здійснюється за допомогою ескалаторів. Вестибюлі ІI-го типу застосовуються для станцій, розташованих на будь-якій глибині; залежно від глибини змінюється тільки тип і розташування підземного вестибюля, про що було сказано вище. Зв'язок наземних вестибюлів ІI-го типу з підземними звичайно здійснюється за допомогою сходів.

Наведене на рис. 3.24 планування наземного вестибюля ІI - го типу зручна тим, що при будь-якому розташуванні ескалаторного тунелю стосовно червоних ліній міської забудови конструктивні рішення вестибюля не змінюється.

Рис. 3.24 Окремо стоячий наземний вестибюль (II типу): 1 - гідро- і теплоізоляція перекриття; 2 - штукатурка по сітці; 3 - ринва; 4 - захисна стінка; 5 - мембрана; 6 - підготовка; 7 - осадковий шов; 8 - компенсатор

Проміжні вестибулі. Проміжними прийнято називати вестибюлі, розташовані між двома маршами ескалаторів. Конструктивне рішення проміжних вестибюлів залежить від способу їхнього спорудження. При спорудженні їх гірничим способом конструкція оброблення складається зі склепіння, що опирається на опори або стіни (рис. 3.25).

Рис. 3.25 Конструкція проміжного вестибюля, що споруджується

гірничим способом

Дата добавления: 2014-01-11