Конотативна своєрідність перекладних еквівалентів

Денотативні відмінності лексичних відповідностей

У різних культурах навіть одні й ті ж явища в чомусь своєрідні. Наприклад, міський автобус може викликати різне коло уявлень, в одній країні – це талон, компостер, контролер, квиток, проїзний квиток; у іншій – жетон, кондуктор; у третій – каса-автомат, розмінний автомат; десь ще – дорогі (дешеві) місця, пільговий, сезонний, дитячий (дорослий) квиток. У лінгвокраєзнавчому сенсі відмінності еквівалентних слів, обумовлені відмінностями в реаліях, називають лексичним фоном слова. Лексичний фон – явище, що межує між мовою і культурою. Розбіжності в лексичному фоні позначаються в різних тематичних і синтаксичних зв'язках слів і можуть викликати труднощі в спілкуванні або при навчанні мові.

Відмінності в лексичному фоні охоплюють велику частину словникового запасу мов. Збігаються за фоном зазвичай терміни, а в неспеціальному словнику повний збіг лексичних фонів – явище рідкісне. Проте природно, що чим ближчими є культура і побут двох народів, тим менше відмінностей в лексичному фоні відповідних мов. І навпаки, культурне відособлення приводить до лексичної дивергенції.

Уже в середині XVIII ст. у Лондоні з незадоволенням відмітили, що з Нового Світу приходять нові слова, що порушують мовний звичай і смаки. Американці ж ставилися до „своїх” слів з ентузіазмом і називали їх американізмами (було ще слівце yankeesm).

Відмінності в культурах можуть позначитися в тому, що в різних мовах слова, збігаючись за денотатами (з однаковою наочною віднесеністю), можуть розрізнятися конотативною семантикою (тобто своїми емоційними й оцінними відтінками).

Угорський мовознавець Ф. Папп писав про відмінність в асоціаціях, пов’язаних з образом болота в різних мовах. Якщо в угорському сприйнятті болото викликає уявлення про гнилість, тління тощо, то у фінській мові болото – щось цілком гарне. Відомий фінський учений порівнював фінську мову з болотом, у яке потрапили суччя дерев, адже в мові століттями зберігаються стародавні запозичення. Отже, для нього болото – це щось цілком гарне, з чим можна порівнювати рідну мову, тобто болото – не стільки місце тління, скільки місце збереження. У українській, російській мовах болото – образ рутини, відсталості, застою. Тому, наприклад, у Вознесенського болотам, „зрадницьким і рутинним ”, протиставив політ: „Якщо хочеш польоту – врахуй болота ”.

В українській мові болото – символ морального бруду, дрібних матеріальних інтересів на противагу високих поривів духовності (Сидить, як чорт на грошах у болоті). Народну приповідку „Не сміється вода з болота, тільки болото з води ” І. Франко пояснює так: звичайно так буває, що все морально брудні люди намагаються стягнути чесних людей у болото, а не навпаки, все дурні сміються з чесних та розумних, називаючи їх наївними та ідеалістами.

Про міжмовні відмінності в емоційному забарвленні слова цікаво говорив узбецький письменник Тімур Пулатов: „ Сонце по-російськи – це зовсім не те, що куеш по-узбецьки, і вже зовсім не те, що офтоб по-таджицьки, у які стосунки – доброзичливі або обтяжливі – людина вступила з небесним світилом, так їх і висловив у мові. Адже узбек, що живе велику частину року під пекучими променями сонця, ніколи не скаже ласкаво-зменшувально сонечко, так само як і в росіянина немає відчуття того, що сонце може бути не тільки плодонесучим і землеоновлюючим, але і ворожим. Зате до місяця, цього нічного світила, що несе прохолоду і заспокоєння, в узбека зовсім інше ставлення – все красиве й бажане він називає місячним, місяцеподібним, та з такою інтонацією, що для нашого слуху це може здатися щонайменше химерним”.

Таким чином, лексика міцно пов’язана з культурою народу: 6 – 7% слів безеквівалентні через фонові відмінності; ідіоматична (неперекладна) уся фразеологія; запозичене слово також зазвичай не цілком еквівалентне за значенням своєму прототипу в мові-джерелі; загальні запозичення в різних мовах завжди виявляються в тій чи іншій мірі „помилковими” відповідниками. А позначення явищ природи (як сонце або болото) можуть мати різну конотацію. От чому повне оволодіння мовою немислиме без засвоєння культури народу.

С. С. Аверінцев якось відмітив, що в будь-якій мові всі кращі слова неперекладні. Звичайно, таких „кращих” слів – більшість, тому що кожне слово приносить в сьогоднішнє вживання пам’ять про вчорашній: свої контексти і обставини, свою історію. Тільки чи завжди ми уміємо вслухатися в слово?

Дата добавления: 2014-01-11