Питання 2: Функції та компетенція Верховної Ради України

Функції Верховної Ради України можна виділити за двома осно­вними критеріями: за формами діяльності та за об'єктами держав­но-владного впливу. За формами діяльності зазвичай розрізняють законодавчу, контрольна і установчу функції парламенту, а за об'єк­тами — політичну, економічну та соціальну. Прерогативною функцією Верховної Ради України є законодав­ча. Визнання Верховної Ради єдиним законодавчим органом країни означає, що жодний закон України не може бути прийнятий, якщо він не розглянутий і не схвалений парламентом, а сам парламент має повну компетенцію у сфері законодавства. Жоден інший орган державної влади не має права приймати нормативно-правові акти вищої юридичної сили, виступаючи від імені українського народу.

Через законотворчу діяльність Верховної Ради реалізується принцип народного суверенітету. За обсягом законодавчих повнова­жень Верховна Рада України належить до легіслатур (від латин. Lеgіs (Lех) закон і Lаtus встановлений) з необмеженою сферою зако­нодавчих повноважень, тобто до парламентів, наділених правом пар­ламентського верховенства (суверенітету). За Конституцією Украї­ни парламент має право приймати закони з будь-яких питань. Вод­ночас, Основний Закон (ст. 92) передбачає перелік питань, які під­лягають виключно законодавчій регламентації: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; 3) права корінних народів і національних меншин; 4) порядок застосування мов; 5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки; 7) правовий режим власності; 8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; 9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; 10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів; 11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики; 13) територіальний устрій України; 14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури; 15) засади місцевого самоврядування; 16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст; 17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку; 18) правовий режим державного кордону; 19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації; 20) організація і порядок проведення виборів і референдумів; 21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України; 22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. 23) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи; 24) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України; 25) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів; 26) порядок використання і захисту державних символів; 27) державні нагороди; 28) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання; 29) державні свята; 30) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального. 31) Законом України оголошується амністія (слід наголосити на різниці амністії та помилування, яке здійснюється Президентом України!).

Будучи законодавчим органом, Верховна Рада України має й деякі контрольні повноваження щодо Президента України та органів вико­навчої влади. Стосовно Президента цей контроль здійснюється шля­хом аналізу й оцінки конституційності та законності його рішень і дій. У випадку скоєння Президентом державної зради чи іншого зло­чину парламент уповноважений притягнути його до конституційно-правової відповідальності у вигляді імпічменту (процедура притягнення до парламентського суду вищих посадових осіб держави), а за наявності сумнівів у конституційності правових ак­тів глави держави парламентарі мають право звернутись до Конститу­ційного Суду України з конституційним поданням.

Щодо Кабінету Міністрів, то у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України. Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України, а також вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України (за винятком кандидатур міністра закордонних справ та міністра оборони, чиї кандидатури вносяться на розгляд ВР Президентом України).

Контрольні повноваження парламенту щодо органів виконавчої влади здійснюється шляхом затвердження Державного бюджету України і внесення в нього змін, контролю за виконанням цього бюджету, прийняття рішень по звіту про його виконання (п. 4 ст. 85), контролю за діяль­ністю Кабінету Міністрів України (п. 13 ст. 85). Верховна Рада України за пропозицією не менше 1/3 народних депутатів України від її конституційного складу може розглянути питання про відпо­відальність Кабінету Міністрів України і прийняти резолюцію не­довіри Кабінету Міністрів більшістю від конституційного складу Верховної Ради України (ст. 87). Досить ефективними формами ко­нтролю за урядовою діяльністю с парламентські слухання та слу­хання у комітетах, «Дні Уряду» у парламенті. Відповідно до Закону «Про комітети Верховної Ради України», на про­позицію комітету керівники Кабінету Міністрів, міністерств, ко­мітетів, відомств, інших органів виконавчої влади зобов'язані при­бути на його засідання і дати роз'яснення щодо питань, які роз­глядаються цим комітетом в порядку виконання контрольних повноважень. Так, Міністерство фінансів щомісяця повинне надсилати Ко­мітету з питань бюджету необхідну інформацію про стан бюджету і його виконання.

Стаття 86 Конституції України закріпила право народного депу­тата на сесії Верховної Ради звернутися із запитом до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади, які, у свою чергу, зобов'язані повідомити народного депутата про результати розгляду його запиту. Водночас, Закон «Про статус на­родного депутата України» передбачає крім депутатського запиту (ст. 15), ще й депутатське звернення (ст. 16), яке відрізняється від попереднього сферою охоплюваних питань, процедурою та юридич­ними наслідками розгляду.

Як свідчить політико-правовий досвід країн з усталеними демок­ратичними традиціями, парламентський контроль є одним з най­більш ефективних засобів контролю за адміністрацією, який забез­печує проведення законодавче оформленого політичного курсу, ви­значення необхідних змін у програмах та діяльності уряду, запо­бігання проявам корупції та марнотратства. Водночас він є надійним каналом опосередкованого інформування громадськості про різні аспекти державного управління.

Установча функція парламенту насамперед пов'язана зі встанов­ленням політичної системи і системи органів публічної влади, що здійснюється через прийняття Конституції. Крім того, установча функція Верховної Ради України передбачає наявність широких номінаційних повноважень, тобто повноважень, пов'язаних з призна­ченням, обранням, наданням згоди на призначення або звільнення посадових осіб, а також із формуванням інших органів публічної влади. Зокрема, парламентом здійснюється при­значення за поданням Президента Прем'єр-міністра України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлен­ня, безстрокове призначення на посади суддів, призначення трети­ни складу Конституційного Суду України, половини складу Націо­нальної ради України з питань телебачення і радіомовлення та ін.

Усі зазначені функції Верховної Ради України пов'язані з вико­нанням представницької функції, оскільки згідно з Декларацією про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. тільки во­на може виступати від імені всього українського народу.

Компетенція Верховної Ради України є великою за обсягом, але водночас збалансованою порівняно з компетенцією інших органів державної влади. Конституція України заснувала «сильний» парла­мент, не даючи змоги главі держави та урядові домінувати на внут­рішньополітичній арені. Як і всі інші вищі органи державної влади, Верховна Рада України є органом загальної компетенції, тобто її по­вноваження стосуються практично усіх сфер суспільного життя.

У сфері державного будівництва до повноважень Верховної Ра­ди України належить законодавче визначення: 1) засад внутрішньої та зовнішньої політики України; 2) засад організації й діяльності органів виконавчої влади, основ державної служби; 3) організації державної статистики та інформатики; 4) територіального устрою України; 5) судоустрою і судочинства, статусу суддів; 6) організації й діяльності прокуратури, органів дізнання і слідства; нотаріату, органів і установ виконання покарань; 7) основ організації та діяль­ності адвокатури; 8) засад місцевого самоврядування; 9) статусу сто­лиці України, спеціального статусу інших міст; 10) організації і по­рядку проведення виборів і референдумів; 11) визначення організації і порядку діяльності Верховної Ради України, статусу народних депутатів; 12) порядку використання і захисту державних симво­лів; 13) державних свят; 14) державних нагород та ін. Крім того, ва­жливими повноваженнями парламенту у даній сфері є призначення виборів Президента України, призначення чергових та позачерго­вих виборів до органів місцевого самоврядування, а також призна­чення чи обрання на посади і звільнення з посад у випадках, перед­бачених Конституцією України.

У сфері забезпечення конституційної законності та правопо­рядку Верховна Рада України за певних умов здійснює усунення Президента України з поста в порядку імпічменту, а також достро­кове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Респуб­ліки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України. Не менш як 45 народних депутатів мають право на конституційне звер­нення до Конституційного Суду України.

У сфері забезпечення обороноздатності та національної безпе­ки України до компетенції Верховної Ради України належить: 1) за­конодавче визначення основ національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку; право­вого режиму державного кордону України; правового режиму воєн­ного і надзвичайного стану; 2) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру; 3) схвалення рішення Пре­зидента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; 4) за­твердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України; 5) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших, держав на територію України; 6) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президен­та України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в "країні або окремих її місцевостях; 7) затвердження протягом двох Днів з моменту звернення Президента України указів про загальну або часткову мобілізацію та ін.

У сфері забезпечення основних прав і свобод громадян Верховна Рада України затверджує засади державної політики в галузі прав людини, здійснює законодавче визначення прав і свобод людини і громадянина, гарантій цих прав і свобод; основних обов'язків гро­мадян; громадянства, правосуб'єктності громадян, статусу інозем­ців та осіб без громадянства; прав корінних народів і національних меншин; порядку застосування мов; засад регулювання праці й зай­нятості; засад утворення і діяльності об'єднань громадян, засобів масової інформації; оголошення амністії та ін.

У бюджетно-фінансовій сфері Верховна Рада України має право: 1) затверджувати Державний бюджет України та вносити зміни до нього; 2) здійснювати контроль за виконанням Державного бюдже­ту України; приймати рішення щодо звіту про виконання Держав­ного бюджету України; 3) законодавче визначати статус національ­ної валюти, а також статус іноземних валют на території України; 4) законодавче визначати систему оподаткування, податки і збори; 5) встановлювати порядок утворення і погашення державного внут­рішнього і зовнішнього боргу; 6) визначати порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи; 7) затверджувати рішення про надання Україною позик і економічної допомоги інозе­мним державам та міжнародним організаціям; 8) затверджувати рішення про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Дер­жавним бюджетом України, здійснювати контроль за їх викори­станням; 9) призначати на посаду та звільнювати з посади Голо­ву Національного банку України за поданням Президента України; 10) призначати та звільняти половину складу Ради Національного банку України та ін.

У сфері економіки до компетенції Верховної Ради України нале­жить: 1) затвердження загальнодержавних програм економічного розвитку; 2) законодавче визначення правового режиму власності; 3) законодавче визначення правових засад і гарантій підприємницт­ва, правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання; 4) правове регулювання засад зовнішньоекономічної діяльності; 5) законодавче визначення засад створення і функціонування фі­нансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; 6) ви­значення порядку створення і функціонування вільних та Інших спеціальних зон, що мають економічний режим, відмінний від загального; 7) законодавче визначення засад організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку та ін.

У соціальній сфері до відання українського парламенту належить затвердження концепції державної соціальної та сімейної політики, законодавче визначення основ соціального захисту населення, форм і видів пенсійного забезпечення; засад регулювання шлюбу та сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; засад регулювання демографічних та міграційних процесів, засад благодійницької діяльності та ін.

У сфері забезпечення екологічної безпеки України Верховна Рада України уповноважена здійснювати: 1) законодавче визначення за­сад використання природних ресурсів, виключної (морської) еконо­мічної зони, континентального шельфу; засад освоєння космічного простору; 2) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації; 3) затвердження програм охорони довкілля.

Дата добавления: 2014-01-11