Види судового контролю

Традиційно в літературі розглядаються два види нормо-контролю: абстрактний та конкретний. Абстрактний нормо-контроль полягає в перевірці законності правових актів які безпосередньо є предметом судового розгляду, тобто позов або протест прокурора стосується саме визнання акту управлін­ня недійсним. Абстрактний судовий контроль в галузі пуб­лічного управління здійснюється судами при розгляді ци­вільних або господарських справ.

Здійснення судом конкретного нормо-контролю полягає у тому, що суд, встановивши невідповідність нормативного акту закону і факт порушення у результаті застосування такого акту суб'єктивних прав і інтересів конкретної особи, приймає рішення про визнання цього акту недійсним. Конкретний судовий контроль застосовується при розгляді судами цивіль­них, кримінальних чи адміністративних справ. У цьому ви­падку вирішення питання про законність тих чи інших адмі­ністративних дій і правових актів управління є другорядним завданням (що не принижує його значення) по відношенню до головного завдання - судового вирішення конкретної спра­ви. Факт порушення законності при прийнятті актів управ­ління може бути виражений у окремій ухвалі суду, у судово­му рішенні або у постанові про направлення справи на додат­ковий розгляд. Суб'єкт, відносно діяльності якого була винесена окрема ухвала суду, має розглянути її у місячний термін та сповістити суд про прийняте рішення. Такий вид судового контролю за діяльністю органів державної влади на­зивають опосередкованим контролем, тобто при вирішенні конкретної справи суд приймає рішення про законність нор­мативно-правових актів органів державної влади.

З практичної точки зору дуже важливим є то, щоб після визнання судом нормативного акту недійсним він був дійсно скасований або змінений.

Головною вимогою, яка висувається до судового контролю, є повно масштабність судово-правового захисту прав та свобод громадян, тобто контролю мають підлягати всі рішення та дії публічної влади та їх представників.

Необхідність посилення судового контролю за законністю адміністративної діяльності органів публічної влади та їх посадових осіб обумовлена тим, що посадові особи є суб'єкта­ми реалізації заходів державного примусу. Останнім часом кількість суб'єктів, що застосовують норми права, мають право накладати стягнення на фізичних та юридичних осіб значно збільшилась. До них, наприклад, належать посадові особи органів санітарно-епідеміологічного нагляду, комітету по земельним ресурсам, органів Міністерства екології, по­жежних інспекцій, Антимонопольного комітету. Національна рада з питань телебачення та радіомовлення та інші. Тому, з одного боку, всі суб'єкти правозастосування мають знати свої повноваження та межі адміністративного впливу, а з іншого - уповноважені суб'єкти мають застосовувати заходи державного примусу відповідно з положеннями чинного за­конодавства України, без порушення законних прав та сво­бод громадян.

Дата добавления: 2014-01-11