Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Пам'ять




ТЕМА 14.

УВАГА

ТЕМА 13.

1. Поняття уваги.

2. Основні функції уваги.

3. Види уваги.

Увага – властивість психіки людини, яка виражає спрямованість і зосередженість її на визначених об’єктах при одночасному відволіканні від інших об’єктів протягом визначеного періоду часу.

Увага не є самостійним психічним процесом, тому що вона окремо від інших факторів не відтворює світ. Не можна бути уважним взагалі. Увага виявляється у визначених психічних процесах людини: придивлятися, принюхуватися, заучувати, обмірковувати, вибудовувати логічні ланцюги і т.і.

Увага відіграє важливу службову роль. Основні функції уваги:

• набір значущих впливів, які б відповідали потребам певної діяльності;

• ігнорування інших, несуттєвих впливів;

• регуляція діяльності та контроль: утримання, збереження і виконування дії доти, доки не буде отриманий результат.

Увага буває довільною, мимовільною та післядовільною.

При мимовільній увазі потік психічного життя спрямовується в тому або іншому напрямку ніби сам собою, без свідомих вольових зусиль особистості, без попереднього наміру, що називають ненавмисним або пасивним.

Довільна увага – це увага, пов’язана зі свідомо поставленою метою, з вольовими зусиллями. Довільна увага завжди навмисна, активна.

Іноді, поставивши перед собою мету, виявивши певні вольові зусилля, людина поринає в роботу і легко на ній зосереджується. При цьому вона отримує задоволення, знижується вольова напруга, з’являється посилений інтерес до діяльності, така увага називається післядовільною.

Разом з тим рівень розвитку уваги характеризують не тільки спрямованість інтересів людини, але і її особисті вольові якості: стійкість, уміння переключати увагу, розподіл уваги, незосередженість уваги.

Увага студентів – одна з основних умов ефективного навчально-виховного процесу. Адже, як вважає американський психолог С.Джонсон, «запам’ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним». Велику роль у навчальному процесі відіграє увага викладача.

Література:

1. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 1998.

2. Основи психології: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів / А.І.Веракіс, Ю.І.Завалевський, К.М.Левківський. – Х.-К., 2005.

1. Поняття про пам'ять.

2. Процеси пам'яті.

3. Види пам'яті.

Образи зовнішнього світу, які виникають у корі головного мозку під час сприйняття, не зникають безслідно. Вони зберігаються у пам'яті. За словами відомого психолога П.Блонського, «проблема пам'яті є ровесницею психології як науки». Пам'ять – когнітивний (пізнавальний) процес збереження інформації для подальшого використання. Однак користуватися пам’яттю може лише людина, бо тільки вона вміє міркувати. Отже, пам'ять – це образи у корі головного мозку. Термін «пам'ять» походить з грецької від імені богині Мнемозіни, матері дев'яти муз.

Пам'ять складається із окремих процесів:

• запам’ятовування;

• збереження;

• забування;

• відтворення.

Запам'ятовування – це процес прийому інформації, кодування її та реєстрація у пам'яті. Процес запам’ятовування може здійснюватися двома шляхами: смисловим і механічним.

Збереження – процес закріплення інформації у пам'яті.

Однак не все зберігає наша пам'ять. Забування – процес, протилежний запам’ятовуванню, полягає у втраті чіткості уявлення подій, фактів, зменшенні обсягу запам'ятованого.

Відтворення – процес відновлення інформації, повернення її зі «сховища» у свідомість. Здійснюється відтворення завдяки активізації раніше утворених тимчасових нервових зв’язків за бажанням особистості чи за необхідностю. Цей процес відбувається двома шляхами: впізнаванням та пригадуванням.

Процеси запам’ятовування, збереження та відтворення необхідні для успішного функціонування пам'яті. Ці процеси відбуваються за допомогою видів пам'яті.

Трактування видів пам'яті сьогодні дуже різноманітне. У науковій літературі існує поділ за такими ознаками:

• за змістом того, що ми запам’ятовуємо (сенсорна, емоційна, словесно-логічна);

• за участю волі (довільна і мимовільна);

• за тривалістю збереження (короткочасна, довготривала, оперативна).

 

Література:

1. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 1998.

2. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – Санкт-Петербург, 2000.

3. Основи психології: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів / А.І.Веракіс, Ю.І.Завалевський, К.М.Левківський. – Х.-К., 2005.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 454; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.