Здібності

ТЕМА 8.

1. Поняття здібностей.

2. Обдарованість.

3. Талант. Геній.

Характер людини дає можливість уявити загальний зміст особистості. А здібності дозволяють нам судити, наскільки ефективно особистість може діяти у цьому світі.

Від здібностей залежить якість діяльності особистості, її успішність і рівень досягнень. Здібності – це підструктура особистості, яка утворюється індивідуально-психологічними особливостями людини, що виражають її готовність до оволодіння конкретними видами діяльності та до їх успішної реалізації. З цього визначення виходять три головних елементи:

• здібності – це індивідуально-психологічні особливості особистості, які належать певній людині. Але до них не належать здібності, якими наділені усі люди: володіння мовою, продовження роду;

• здібностями називають не всі індивідуально-психологічні особливості, а тільки ті, які забезпечують ефективний результат діяльності. Таким чином, якості темпераменту або характеру не належать до здібностей, хоча вони теж є індивідуально-психологічними особливостями;

• здібності не зводяться до тих знань, навичок та умінь, які вже сформовані у людині. Людина може бути добре підготовленою технічно, освіченою, але мало здібною до відповідної діяльності.

Здібність означає готовність до успішного оволодіння навичками, знаннями та уміннями, до їх ефективного використання. Таким чином, здібності забезпечують швидке використання і фіксацію навичок, знань та умінь.

Здібності – це вроджені індивідуально-психологічні особливості людини, які є спадковими. В їх основі – задатки. Задатки – морфологічні та функціональні особливості структури головного мозку людини. Науковці розрізняють загальні (відповідають цілому ряду діяльностей, у яких формуються) та спеціальні (конкретний вид діяльності) здібності. Але існує багато зовнішніх факторів, які впливають на розвиток здібностей людини.

С.Ковалевська, яка з 14 років вражала всіх логікою математичного мислення, всього за 9 років, протягом яких вона займалася наукою, написала

11 наукових праць. У її характері були закладені цілеспрямованість і наполегливість.

Обдарованість – високий рівень задатків особистості, сплав природженого і набутого індивідом. Дуже важливо вчасно розпізнати і підтримати юні обдарування. Вчені виділяють загальні ознаки обдарованості, серед яких:

• високий рівень активності дитини;

• інтерес до будь-якого виду творчої діяльності, несприйняття рутинної роботи;

• надмірна допитливість, жадоба до знань та спілкування;

• доволі раннє виявлення самостійності, рішучості, сильної волі;

• мають менш поступливий характер, відстоювання своєї думки;

• наявність глибоких специфічних інтересів;

• сильна вразливість, як наслідок усіх попередніх особливостей, факторів.

Талант – природний хист, високий рівень обдарованості до певного виду діяльності (наукової, творчої, політичної, виробничої). Обдарованість і талант – рідкісний дар. На думку Платона, талант у цілому є дар божого Ероса (в грецькій міфології – Бога любові). Аристотель вважав талант природним даром. Кант теж схилявся до думки, що геніальність, як талант вищого рівня, надана природою.

Геніальність – вищий ступінь обдарованості людини, вияв її творчих сил, найвищий ступінь розвитку таланту, що дає змогу відкривати цілу епоху, нову еру в тій чи іншій галузі. Геніальність – велика рідкість, бо генії народжуються раз у сто років.

У таланті, на відміну від геніальності, більше матеріального, йому допомагає власна функціональна будова мозку. Усі клітини мозку тісно пов’язані між собою, і чим швидше встановлюються зв’язки між клітинами, тим талановитіша особистість.

Література:

1. Основи психології /За ред. О.В.Киричука. – К.: Либідь, 1997.

2. Дубравська Д.М. Основи психології: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2001.

Дата добавления: 2014-01-11