Філософія Мілетської школи

Основні етапи розвитку античної філософії

Філософія Елейської школи

Філософія піфагорійської школи

Лекція 2. Докласична антична давньогрецька філософія.

1. Основні етапи розвитку античної філософії

2. Філософія Мілетської школи

Давньогрецька філософія(вчення, школи), вироблена грецькими філософами, що проживали на території сучасної Греції, а також у грецьких полісах (торгово-ремісничих містах-державах) Малої Азії, Середземномор'я, Причорномор'я і Криму, в елліністичних державах Азії й Африки, у Римській імперії. (В історії філософії філософія Давнього Риму або безпосередньо ототожнюється з давньогрецькою, або поєднується з нею під загальною назвою "антична філософія".)

Давньогрецька (антична) філософіяу своєму розвитку пройшла чотири основних етапи:

· досократичний – IV ст. до н. е.

· класичний (сократичний) - середина V - кінець IV ст. до н.е.;

· елліністичний - кінець IV - IIст. до н.е.;

· римський - Iв. до н.е. - V ст. н.е.

До досократичного періоду відноситься діяльність так званих філософів-“досократиків”:

· Мілетської школи – “фізиків” (Фалеса, Анаксімандра, Анаксімена)

· Геракліта Ефеського

· Піфагорійської школи

· Елейської школи та філософів-атомістів

Перші філософські школи Древньої Греції виникли в VI - V ст. до н.е. у ранніх давньогрецьких полісах, що знаходилися в процесі становлення.

Мілетська школа існувала в Древній Греції в VI в. до н.е. і одержала своє найменування від назви міста, де вона була заснована: Мілета – великого торгово-ремісничого поліса у Малій Азії. Основними представниками були Фалес (625-547 pp. до н.е.), Анаксімандр (610-546 рp. до н.е.), Анаксімен (588-525 pp. до н.е.).

Філософи Мілетської школизаймалися не тільки філософією, але й іншими науками – точними і природними, намагалися пояснити закони природи (за що одержали свою другу назву - школа "фізиків"), шукали першооснову - субстанцію, з якої виник навколишній світ. Вчення мілетців про природний початок світу протиставляється міфологічним уявленням про створення світу богами з хаосу. Міфологічне тлумачення світу у мілетців замінюється визначенням поняття “Логос” (у значенні “слово”, “смисл”, “задум”, “закон”, “знання”). Логос дає початок космосу (де під “космосом” розуміється “порядок”, “гармонія”, “краса”, “спокій”, “лад”), з Логосу постає космічний порядок.

Першопочаток породжує багатоманітність речей, все існуюче, оформлює його в упорядкований Космос, керує рухом та розвитком Космосу. Визначальна тенденція цієї школи — намагання знайти невидиму простим оком єдність у видимій багатоманітності речей. Ця єдність може бути опанована тільки розумом.

Фалес – засновник Мілетськой школи, один з найперших видатних грецьких вчених і філософів:

· першоосновою всього сущого вважав воду (“архе”);

· вважав, що нежива природа та усі речі мають душу (тобто був гілозоїстом — одушевляв усе суще);

· допускав наявність безлічі богів;

· вважав центром всесвіту Землю;

· точно визначив тривалість року — 365 днів;

· зробив ряд математичних відкриттів (теорема Фалеса й ін.).

Анаксімандр, учень Фалеса:

· першоосновою всього сущого вважав "апейрон" - вічну, невимірну, нескінченну субстанцію, з якої усе виникло, усе складається й у яку все перетвориться;

· вивів закон збереження матерії (фактично відкрив атомарну будівлю речовини): усе живе, усі речі складаються з мікроскопічних елементів; після загибелі живих організмів елементи ("атоми") залишаються й у результаті нових комбінацій утворюють нові речі і живі організми;

· першим висунув ідею про походження людини в результаті еволюції від інших тварин (передбачив вчення Ч. Дарвіна).

Анаксімен, учень Анаксимандра:

· першопричиною всього сущого вважав повітря;

· висунув ідею про те, що всі речовини на Землі - результат різної концентрації повітря (повітря, стискуючись, перетворюється спочатку у воду, потім в іл, потім - у ґрунт, камінь і т.д.);

· проводив паралелі між душею людини ("психе") і повітрям ("пневмою") - "душею космосу";

· ототожнював божества із силами природи і небесних світил.

Геракліт з Ефеса (2-я половина VI - 1-я половина V вв. до н.е.):

· першоосновою всього сущого вважав вогонь;

· вважав, що увесь світ знаходиться в постійному русі і зміні (“у ту саму ріку не можна ввійти двічі”);

· був прихильником круговороту речовин у природі і циклічності історії;

· визнавав відносність навколишнього світу (“морська вода брудна для людини, але чиста для риб”, у різних ситуаціях той самий вчинок людини може бути і гарним, і поганим);

· всеосяжним, всепроникаючим божеством вважав Логос – Світовий Розум

Дата добавления: 2014-01-11