Статичні та динамічні моделі розробки й прийняття рішень

Питання та навчальні завдання для самостійного вивчення

План

Тема 5. Моделювання процесу розробки та прийняття господарських рішень

1. Статичні та динамічні моделі розробки та прийняття рішень.

2. Розробка та прийняття рішень в умовах стабільного функціонування підприємства.

3. Особливості розробки та прийняття рішень в умовах нерівномірного виробництва і збуту.

1. Які моделі мають можливість прогнозувати майбутній економічний стан підприємства?

2. Наведіть основні переваги динамічних моделей у порівнянні зі статичними.

3. Охарактеризуйте основні можливості застосування динамічних моделей для прогнозування розвитку підприємства в умова нестійкого функціонування виробництва.

4. Поясніть, як може вплинути несподіване підвищення цін на енергоносії на обсяг випуску продукції.

Література

1. Василенко В. А. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навч. посіб. - К: ЦУЛ, 2002. - 420 с.

2. Колпаков В. М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000. — 256 с.

3. Клименко С.М., Дуброва О.С. Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2006. – 188 с.

4. Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті / За ред. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир:. ЖДТУ, 2004 -352 с.

5. Смирнов Э. А. Разработка управленческих решений: Учеб. для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 271 с.

6. Хомяков В. І. Менеджмент підприємства: Навч. посіб. – К.: Кондор, 2005.- 434 с.

7. Чорноморченко Н.В., Іванова І.С., Приймак Н.С. Обгрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків: Навч.-метод. посіб. – Л.: Магнолія 2006, 2010. – 257 с.

Процес управління характеризується динамічністю. Зміни зовнішнього та внутрішнього середовища породжують необхідність прийняття різноманітних господарських рішень.

Динамічність (інерційність) функціонування економічної системи полягає у тому, що при обґрунтуванні господарських рішень потрібно враховувати їхні кінцеві наслідки для всієї виробничої системи, розглядати (імітувати) результативність рішень протягом тривалого періоду.

Враховуючи інерційність динаміки господарських суб’єктів, варто створювати аналітичне забезпечення з високим рівнем маневреності господарських рішень у досягненні тактичних і стратегічних цілей.

В умовах нестабільного розвитку вітчизняних підприємств та зростання дії чинників ризику важливого значення набуває моделювання господарських рішень, яке дозволяє адекватно до цілей підприємства і його внутрішніх можливостей вибирати найкращі варіанти поведінки.

Аналіз проблем, що виникли на багатьох вітчизняних підприємствах показує, що досвід та інтуїція керівників не в змозі забезпечити прийняття вірного рішення в складних сучасних умовах. Тобто, виникаючи в практичній діяльності підприємств ситуації можуть бути змодельовані.

Оволодіння методами моделювання економічних і виробничих ситуацій, прийняття на їх основі господарських рішень є необхідною умовою забезпечення ефективного функціонування підприємств.

Моделювання – це відображення певних характеристик об’єкта з метою його дослідження.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин зростає популярність та необхідність використання моделювання. Позитивними характеристиками моделювання є:

· використання більш удосконаленої технології розрахунків у порівнянні з іншими методами;

· високий рівень обґрунтованості рішень;

· скорочення строків розробки рішень;

· можливість виконання оберненої операції (застосовуючи модель та вихідні дані, можна розрахувати результат, але можна відштовхуючи від запланованого результату отримати необхідні вихідні дані).

Проблема, що супроводжує будь-яку задачу моделювання, є пояснення результатів моделювання, оскільки воно не дає практичного рішення, а лише дозволяє отримати послідовність фактів у часі та виробити деякі пропозиції. Інтерпретація фактів і одержання висновків на її підставі лежить поза сферою завдань моделювання.

Модель – це відображення визначених характеристик об’єкта з метою його дослідження.

Моделі для забезпечення прийняття рішень по управлінню підприємством можна умовно поділити на:

· моделі, які забезпечують планування діяльності підприємства;

· моделі, які забезпечують прийняття рішень по управлінню функціонуванням підприємства.

Методи моделювання представляють собою широкий спектр економіко-математичних, економетричних та інших моделей, що мають спільну рису – спробу побудувати моделі об’єктів реальної дійсності, особливо їхньої динаміки, щоб на їх основі створити засади для розробки й прийняття оптимальних господарських рішень.

Більшість методів розробки й прийняття господарських рішень базуються на моделях. У відносно простих ситуаціях досвід, інтуїція підказують вірне рішення. Традиційно задача вибору найкращого рішення здійснюється за допомогою єдиної числової функції – критерію оптимальності. Кращим вважається рішення, що забезпечує максимум (мінімум) обраного критерію.

Оцінка і вибір варіантів господарських рішень, що відповідають поставленій меті, здійснюється за такими критеріями:

· мінімізація часу реалізації програми при заданих обмеженнях на ресурси і фіксованих кінцевих показниках;

· мінімізація витрат на реалізацію рішення при фіксованих кінцевих програмних показниках і часі реалізації;

· мінімізація відхилень кінцевих програмних показників від цільових нормативів при фіксованих витратах і часі реалізації.

Формалізована схема процесу моделювання наступна:

S_о = (T, R, S, Z, O, A), де

S_о – проблемна ситуація;

Т – час для прийняття рішення;

R – ресурси, що необхідні для прийняття рішення;

S – множина альтернативних ситуацій;

Z – множина цілей;

O – множина обмежень;

A – множина альтернативних варіантів рішень.

В першу чергу необхідно моделювати ситуації, що потребують прийняття рішень для вирішення наступних питань:

· визначення номенклатури продукції;

· розподіл коштів на придбання обладнання і збалансування його комплектації;

· розподіл матеріальних і фінансових ресурсів за видами діяльності підприємства;

· розрахунок ціни продукції, яка забезпечує оптимальний прибуток;

· визначення потреби в кредитних ресурсах тощо.

Якщо в моделях відсутній чинник часу, процес розглядається в конкретний момент чи на фіксованому відрізку часу, то такі моделі називають статичними.

Для управління підприємством в умовах його стійкого функціонування використовують статичні моделі, які базуються на припущені про жорсткий прямий вплив наявних виробничих ресурсів на процес виробництва і обсяг випуску продукції. Для нестабільних умов можливості їх використання суттєво знижуються.

В сучасних умовах господарювання методи і моделі прийняття рішень повинні бути динамічними. В умовах ринкових відносин при господарській самостійності підприємств однією з головних вимог до планування і управління функціонуванням підприємства є забезпечення його фінансової стійкості, платоспроможності, високого рівня самофінансування. Ці вимоги повинні бути відображені в економічних моделях підприємства, які відображатимуть фінансово-грошовий механізм підприємства, джерела його формування, обернений зв’язок між обсягом випуску і реалізації продукції (виходом) і ресурсами виробництва (входом). У зв’язку з тим, що реалізація продукції здійснюється із запізненням у часі, цей обернений зв’язок відображає вплив функціонування підприємства в попередні періоди часу на його функціонування в теперішній момент часу.

До динамічних моделей відносять моделі, в яких взаємозв’язок між економічними показниками описується в динаміці. При цьому окремі показники в даний момент часу залежать від інших показників в попередні моменти часу.

Модель називається динамічною, якщо як мінімум одна із її змінних відносяться до періоду часу, відмінному від часу, до якого відносять інші змінні. Реальний характер функціонування підприємства носить дискретний характер – різночасове здійснюються витрати і надходять доходи, нерівномірно залучаються кредити, тому більш реальним відображенням економічних процесів служить динамічна модель, яка враховує вплив раніше виготовленої і реалізованої продукції на виробничі ресурси даного періоду.

Таким чином, моделі функціонування підприємства в умовах ринку є динамічними моделями з оберненими зв’язками. Використання в моделі виробництва динаміки випуску продукції в різні періоди часу і динаміки її реалізації створює реальну картину поточного фінансового стану підприємства, так як враховує у функції часу потоки платежів (витрат) і потоки надходжень (виручки), що дозволяє прогнозувати необхідність залучення кредитів і завчасно знаходити джерела фінансування, або змінювати обсяг виробництва. Динамічні моделі дозволяють підприємству отримати картину зміни прибутку у функції часу і планувати заходи по розширенню чи відновленню виробництва.

Дата добавления: 2014-01-13