Історія розвитку управління якістю

Лекція 2.1 Основні етапи розвитку управління якістю

План.

1. Історія розвитку управління якістю

2. Сучасна філософія управління якістю

3. Національні премії з якості.

Історія якості почалася з виникненням виробництва товарів і послуг, і розви­валася нарівні з розвитком виробничих процесів. З часом змінювалося ставлення до якості продукції, але у всі часи якість була об'єктом підвищеної уваги.

В середні віки майстерні ремісників об'єднувалися в цехи, продукція виготов­лялася по певному зразку, з хорошої сировини. Процес виготовлення виробу зна­ходився у полі зору майстра, він і робочі були відповідальними за результати своєї праці. В той же час, якість продукції давала підставу ремісникам відчувати задоволення від своєї роботи.

У будь-якій країні за виготовлення неякісної продукції передбачалися різні міри покарання, вони зводилися до одного - застосування суворого покарання до винного за недоброякісну роботу.

Поступово управлінська діяльність удосконалювалася, але як самостійний нау­ковий напрям сформувався лише в XIX ст. Вважається, що початок управлінню як науці було покладено в 1886 р. американським інженером Ф. Тейлором, якого тепер називають " батьком наукового управління ". Розроблені їм на початку XX ст. принципи збереглися до цих пір. У своїх наукових працях Ф. Тейлор приділяв багато уваги цеховому менеджменту, вдосконаленню ручної праці. Він вважав кращим методом управління - це єдність наступних принципів:

Ø вироблення наукових основ виробництва;

Ø науковий підбір робочих;

Ø наукове навчання і тренування робочих;

Ø тісна і дружня співпраця між адміністрацією і робочими

На початковому етапі управління якістю являло собою окремі елементи, які були частиною виробничого менеджменту і розглядалося як інженерно-технічна проблема контролю продукції. У подальшому управління якістю виділилося в само­стійний напрям.

В історії розвитку управління якістю продукції в двадцятому сторіччі прийнято виділяти декілька етапів, з тривалістю кожного - двадцятиріччя, які отримали такі умовні назви:

Ø механічний контроль (до 1900 року);

Ø контроль майстра (1900 - 1920 рр.);

Ø інспекційний контроль (1920 - 1940 рр.);

Ø статистичний контроль (1940 - 1960 рр.);

Ø забезпечення якості (1960 - 1980 рр.);

Ø загальне управління якістю (1980 - 2000 рр.).

На першому етапі кожен працівник сам відповідав за продукцію власного виготовлення, виконану за допомогою ручної або машинної праці.

Другий етап умовно належить до періоду з 1900 по 1920 роки. Суть його полягала в тому, що основна відповідальність за якість лягала на майстра (де­сятника). У цей період уводяться верхня і нижня межі якості, поля допусків, різні вимірювальні інструменти (шаблони, настроєні на верхню й нижню межі допусків, прохідні й непрохідні калібри). Були розроблені і застосовувалися різні методи стимулювання виробництва якісної продукції, а також система штрафних санкцій за брак, обґрунтовувалася необхідність запровадження незалежної посади інспектора з якості.

Система навчання зводилася до професійного навчання й навчання роботі з вимірювальним і контрольним устаткуванням.

Взаємини з постачальниками й споживачами будувалися на основі вимог, ус­тановлених у технічних умовах (ТУ), виконання яких перевірялося при приймаль­ному контролі (вхідному й вихідному).

На цьому етапі якість продукції визначалася як відповідність стандартам. Третій етап еволюції управління якістю охоплював період з 1920 по 1940 ро­ки. В цей час почали з'являтися обґрунтовані Ф. Тейлором інспекції за якістю. Стала здійснюватися 100 % інспекція готової продукції.

Контроль якості переходить у руки спеціально навчених незалежних інспекторів з якості. Вперше стали застосовуватися методи статистичного контролю вироб­ничого процесу: контрольні карти, обґрунтовувалася необхідність вибіркових ме­тодів контролю якості продукції. Велику роль у впровадженні статистичних ме­тодів у виробничий менеджмент відіграли роботи В. Шухарта (1891 - 1967 рр.).

Він увів у практику облік статистичних даних у вигляді контрольних карт, заклав основи сучасної філософії якості.

До професійного навчання додалося навчання статистичним методам аналізу, регулювання й контролю.

На цьому етапі якість визначалася як відповідність стандартам і стабіль­ність процесів. Проводився контроль готової продукції.

Четвертий етап, з 1940 по 1960 роки, отримав умовну назву "Статистичний контроль якості", оскільки саме в цей час повсюдно розповсюджувалися стати­стичні методи контролю якості. Незважаючи на те, що статистичні методи були розроблені в США, там вони не отримали особливого визнання, а стали активно використовуватися на підприємствах Японії. Проблема якості в Японії стала за­гальнодержавною національною програмою, і при безпосередній участі К. Ісікави. статистичні методи почали вивчати з шкільної лави. На підприємствах їх вивчали в гуртках якості.

У 1947 році, відповідно до плану Маршалла, разом з групою фахівців до Японії був направлений Е. Демінг, відомий учений в області математичної статистики і менеджменту, названий журналом "Америка" "революціонером капіталізму". Він творчо розвинув ідеї В. Шухарта щодо статистичних методів контролю і управ­ління якістю. Система управління якістю (РDСА) заснована на так званих циклах Демінга (рис. 1.).

Дата добавления: 2014-01-11