Майстерність спілкування в процесі лекційного викладу матеріалу. Монолог як прихований діалог

Особливе місце в педагогічній техніці посідає мова педагога, яка має бути докладною, ясною, образною і водночас – конкретною і змістовною. Володіння мовою – це велике мистецтво. Техніку мови педагога можна підсилювати за допомогою правильного дихання, поставлення голосу, дикції та ритміки. Класичним прикладом цього є досвід А. Макаренка. Усім відомі його слова: «Я став справжнім майстром тільки тоді, коли навчився говорити «Іди сюди» з 15-20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів на обличчі, у постаті й у голосі. І тоді я не боявся, що хтось до мене не підійде або не почує того, що треба». Він уважав, що педагог повинен так спілкуватися, щоб вихованці відчули в його словах волю, культуру, особистість.

В. Сухомлинський розробив своєрідний кодекс мовлення педагога. На його думку, слово педагога не може бути брутальним і нещирим: «Я вірю в могутню, безмежну силу слова вихователя. Слово − найтонший і найгостріший інструмент, яким ми, вчителі, повинні вміло торкатися сердець наших вихованців...

Виховання словом − найскладніше, найважче, що є в педагогіці... Слово вчителя я вважаю найнеобхіднішим і найтоншим дотиком людини, яка переконана у правоті й красі своїх поглядів, переконань, світогляду, до серця людини, яка прагне бути хорошою». Тому на викладача покладено обов’язки не тільки учасника діалогу, а й організатора, творця його.

Вислів «мовлення викладача» здебільшого вживають, коли говорять про усне мовлення (на відміну від письмового в педагогічній діяльності). Під усним мовленням розуміють як сам процес говоріння, так і результат цього процесу – усні вирази.

Мовлення викладача пристосоване для розв’язання специфічних завдань, що виникають у педагогічній діяльності, спілкуванні. Можна говорити про професійні особливості мовленнєвої діяльності педагога, а саме:

а) викладач спеціально організовує цю діяльність, керує нею залежно від умов педагогічного спілкування;

б) кінцевим результатом такої діяльності є досягнення гуманістично спрямованої мети, пов’язаної із вихованням тих, хто навчається;

в) добір мовних і мовленнєвих засобів здійснюється залежно від потреб, завдань взаємодії викладача зі студентами; їх ефективність прогнозується;

г) мовленнєва діяльність педагога в реальній ситуації спілкування будується на відтворенні (рефлексії) стану, поведінки, реакції студентів, вона регулюється змістом зворотної інформації, яку отримує викладач;

ґ) мовлення викладача є предметом його педагогічного аналізу й самоаналізу, постійного самовдосконалення.

Мовлення викладача реалізується у двох різновидах − у монолозі (монологічне мовлення) і в діалозі (діалогічне мовлення). Форми цього мовлення різноманітні. Найпоширенішими є наукова лекція, коментар, пояснення (правил, законів, термінів тощо), розгорнуті оцінні судження (мотивація оцінки знань, поведінки, позааудиторної діяльності студентів). Діалогічне мовлення викладача широко представлене в різного роду видах спілкування зі студентами (заліки, іспити, практичні заняття, консультації тощо), що будуються у вигляді запитань і відповідей.

Особливе значення у процесі педагогічного спілкування набуває майстерність спілкування в процесі лекційного викладу матеріалу.Основне завдання лектора полягає не лише в передачі інформації, а й у залученні до аналізу об’єктивних протиріч розвитку наукових знань і способів їх вирішення. Зміст проблемних лекцій відображає новітні досягнення науки і передові технології. Навчальні проблеми за своєю складністю для студентів доступні й ураховують їхні пізнавальні можливості. За сучасних умов зміна орієнтацій у вихованні принципово пов’язана з опануванням педагогом майстерності ведення діалогу. Діалог педагогічний − це дія у педагогічному процесі, яка дає кожному партнерові можливість самовираження у спілкуванні.

Діалогічне педагогічне спілкування – це тип професійного спілкування, що відповідає критеріям діалогу, забезпечуючи суб’єкт – суб’єктний принцип взаємодії педагога та тих, хто навчається.

Залежно від методичного задуму будуються лекції діалогового типу. Діалогове спілкування відбувається між лектором і студентами, що є необхідною умовою розвитку творчого мислення й активізації пізнавальної діяльності студентів. Діалогове спілкування можна здійснити за таких умов:

- викладач вступає в контакт зі студентами не як «законодавець», а як співрозмовник, що хоче поділитися з ними своїми знаннями, досвідом;

- викладач не лише визнає право студента на власні судження, а й зацікавлений у них;

- матеріал лекцій будується за принципом обговорення шляхів вирішення навчальних проблем із різних точок зору;

- викладач демонструє способи вирішення об’єктивних протиріч у науці;

- контакт зі студентами будується таким чином, щоб підвести їх до самостійних висновків, зробити учасниками процесу підготовки, пошуку і знаходження шляхів вирішення протиріч, створених самим викладачем;

- викладач ставить запитання і стимулює самостійний пошук відповіді на них.

Наступний елемент педагогічної техніки − це вміння педагога управляти як своїм психічним станом, емоціями та настроєм, так і вихованців. Педагог повинен створити таку духовну, інтелектуальну та емоційну обстановку під час спілкування, де панувала б атмосфера довіри, добра, людяності. Бути природним, щирим, водночас дотримуватися позиції «поза перебування» у спілкуванні (М.Бахтін) – ознака майстерності в педагогічній взаємодії.

Дата добавления: 2014-11-06