Геологічна будова. Південноамериканська платформа

Південноамериканська платформа

Корисні копалини.

Історія геологічного розвитку.

Формування фундаменту всієї платформи закінчилось тільки у пізньому кембрії. Одночасно проходило формування западин-синекліз (Уілістонська, Мічиганська, Іллінойська), між якими утворились підняття-антеклізи і склепіння (Озарк, Цинцинати). Розчленування фундаменту на підняття і западини призвело до утворення рифів в оточенні западин і періодичного накопичення солей (силур - Мічиганського, девон - Уілістонського, перм - Техаського басейнів).

В середньому-пізньому карбоні (пенсільванії) Мідконтинент перетворився в прибережну рівнину, яка періодично заливалася морем, і став областю накопичення циклічно побудованих вугленосних товщ, які збереглися в Передапалацькому прогині, Мічиганському, Іллінойському, Західному Внутрішньому басейнах.

В пермі більша частина Мідконтинента, крім крайнього заходу, піддалася осушенню.

В мезозої опускання і накопичення прибережно-морських і континентальних осадів продовжувались тільки в меридіональній смузі Великих рівнин, які відділяють Канадський щит від Скалистих гір, і на її південному продовженні в сторону Мексіканської затоки.

На початку кайнозою морські осади тут були остаточно витіснені континентальними, а потім настало повне осушення платформи.

Найбільш крупними басейнами нафти і газу на Північноамериканській платформі є Пермський, Західний Внутрішній, Уілістонський, Іллінойський, Мічиганський нафтогазоносні басейни. Родовища кам’яного вугілля зосереджені у Західноканадському прогині, Іллінойській синеклізі; кам’яна та калійна сіль – в Уілістонській і Мічиганській синеклізах. Боксити відомі в Арканзаському склепінні. В блоках порід архейської епохи Канадського щита відомі гідротермальні золоторудні родовища. З формаціями протерозойської епохи канадського щита пов’язані родовища руд чорних, кольорових, благородних, рідкісних і радіоактивних металів.

Велика частина континенту Південної Америки зайнята Південноамериканською древньою платформою. На сході платформа занурюється під води Атлантичного океану, на півдні межує з Патагонською платформою байкальського віку, на заході та північному заході – з альпідами Анд.

Фундамент платформи представлений ранньодокембрійськими породами – архейською залізорудною і грануліто-гнейсовою формацією та ранньопротерозойськими зеленокам’яними поясами і гранітогнейсами, які з різким неузгодженням перекриваються майже горизонтально залягаючими континентальними уламковими відкладами і траповою формацією, а також кислими вулканітами верхнього протерозою.

Платформовий чохол Південної Америки відрізняється перевагою континентальних відкладів, у тому числі льодовикових (перм-карбон). Серед морських осадів найбільше поширені теригенні. У ранній крейді відзначається активний прояв базальтового вулканізму.

Велика частина платформи виконана товщею палеозойських відкладів теригенного складу загальною товщиною 3000 м. Широко розповсюджені відклади девону, представлені континентальними пісковиками, алевритами, глинами (у тому числі бітумінозними) загальною товщиною 400—1000 м. Кам'яновугільна система представлена піщано-глинистими і карбонатними породами, а також евапоритами загальною товщиною до 1750 м. Вище залягають крейдові і кайнозойські шари. Весь осадовий чохол прорваний дайками юрських діабазів і базальтів.

Фундамент платформи виходить на поверхню в межах Гвіанського, Східнобразильського і Західнобразильського щитів. Гвіанський і Західнобразильський щити розділені великою Амазонською синеклізою, що утворилася наприкінці кембрію на основі великого широтного авлакогену. Від Східнобразильського щита, що простягається широкою смугою уздовж берега Атлантичного океану, Західнобразильський щит відділений на півночі синеклізою Мараньяо-Сан-Франциску і синеклізою Парани на півдні (рис. 3.10).

Амазонська синекліза займає значну площу Бразилії. Вона підрозділяється на три западини: Верхньоамазонську, Средньоамазонську і Нижньоамазонську. Западини розділені склепіннями, що відповідають горстовим підняттям фундаменту. Чохол розбитий порушеннями, що утворюють місцями горстові структури і флексури. На схилах склепінь зустрічаються брахіантикліналі і куполи, теж, очевидно, пов'язані з порушеннями.

+ + + 1 2

Рисунок 3.10 – Схема тектонічної будови Південноамериканської платформи

1 – вихід на денну поверхню кристалічного фундаменту, 2 – осадовий чохол платформи

Дата добавления: 2014-11-06