Нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку

Правове регулювання бухгалтерського обліку здійснюється державою в інтересах всього суспільства шляхом встановлення правових норм, що окреслюють певні межі поведінки суб'єктів. В основу правового регулювання покладено принцип обов'язковості дотримання правових норм.

Державне регулювання бухгалтерського обліку в Україні здійснюється з метою його уніфікації та стандартизації, тобто створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів, а також з метою удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку можна представити за рівнями (рис. 1):

Рис. 1.1 - Рівні нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку в Україні

До основних нормативних актів ставляться:

1) Господарський кодекс України, затверджений Постановою Верховної Ради України від 16.01.2003 р. № 436;

2) Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХХIV, що визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності в Україні;

3) Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку - введені з 2000 р., розроблені на основі міжнародних бухгалтерських стандартів (МБС), які існують із 1973 р. У цей час Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку перейменовані в Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФО). Стандарти бухгалтерського обліку – сукупність прийомів і процедур, організації й методології бухгалтерського обліку й звітності.

4) План рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій. В Україні 3 плани рахунків:

- план рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій;

- для банків;

- для бюджетних установ.

Варто звернути увагу, що підприємство самостійно обирає форму обліку, виходячи з конкретних умов його роботи, ґрунтуючись на діючих загальних або галузевих формах і дотримуючись єдиних методологічних правил (норм) обліку.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе власник або вповноважений орган (керівник, що здійснює керівництво підприємством відповідно до установчих документів) (ст. 8 п. 2,3 Закони України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»).

Керівник зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами (службами), працівниками підприємства, що мають відношення до обліку, правомірних вимог головного бухгалтера в частині порядку оформлення й подання документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно визначає облікову політику (Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 8.5) та звітує про її виконання.

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності (Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст. 1).

Вона повинна бути закріплена у наказі власника або посадової особи, яка здійснює керівництво підприємством і які несуть відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах (Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ст. 8.3).

Наказ про облікову політику на підприємстві, як правило, повинен мати таку структуру:

Ø загальні положення

Ø організація роботи облікового апарату

Ø методика бухгалтерського обліку

Ø порядок ведення податкового обліку

Ø організаційно-технічні аспекти обліку.

В загальних положеннях відповідно до ст. 8 п. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” мова йде про відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксування фактів здійснення господарчих операцій в первинних документах, збереження обробленої інформації в облікових регістрах і формах звітності на протязі встановленого законодавством строку. Таку відповідальність несе, як правило, власник або вповноважена особа, що здійснює керівництво підприємством.

В другому розділі обговорюються питання про структуру бухгалтерії і облікового апарату, форму організації обліку, які посади займають робітники бухгалтерії під керівництвом головного бухгалтера. В цьому підрозділі також йде мова про посадові інструкції, обов’язки, права, відповідальність членів колективу облікового апарату; у якій формі приймаються первинні і зведені документи бухгалтерами, які використовуються графіки прийому документів в які строки систематизується інформація і складаються форми звітності, хто і як організує контроль якості інформації, зберігання майна, забезпечує перевірку обліку у філіях і т. ін.

В третьому підрозділі наказу йде мова про первинні документи, облікові регістри, форми бухгалтерського обліку, які використовуються на підприємстві, порядок проведення інвентаризації і облік її результатів. В цьому підрозділі говориться про робочий План бухгалтерських рахунків, принципи будування синтетичних і аналітичних рахунків. Встановлюється кількість порядків аналітичних субрахунків, розробляється і затверджується методика обліку доходів, витрат і фінансових результатів в умовах застосування різних організаційних форм, приймається метод визначення собівартості товарно-матеріальних цінностей, що призначені до реалізації і т. ін.

Порядок ведення обліку з метою оподаткування передбачає методику накопичення даних про доходи і витрати, непрямі податки, що необхідні для обчислювання оподаткованого прибутку, принципи визначення відстрочених податкових зобов’язань і активів, відповідальних осіб за виписку і обробку податкових накладних і інших документів і т. ін.

В підрозділі з організаційно-технічних аспектів обліку мова йде про автоматизацію праці за допомогою ПК, пакет прикладних програм, комплексну або локальну автоматизацію облікових робіт, алгоритмізацію бухгалтерських задач, технологію їх виконання за допомогою ПК, види вхідної і вихідної інформації, про комп’ютерний зв’язок між структурними відділами з бухгалтерією.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні ґрунтуються на таких основних принципах:

1) обачність – принцип, що передбачає застосування в бухгалтерському обліку таких методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

2) повне висвітлення – принцип, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

3) автономність – принцип, який означає, що кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

4) послідовність – принцип постійного (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики;

5) безперервність – принцип, який передбачає, що оцінку активів та зобов'язань підприємства здійснюють, виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

6) нарахування та відповідність доходів і витрат – принцип, який означає, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів;

7) превалювання змісту над формою – принцип, коли операції обліковують відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

8) історична (фактична) собівартість – принцип, відповідно до якого пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво і придбання;

9) єдиний грошовий вимірник – принцип вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці;

10) періодичність – принцип, що означає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Розглянуті десять принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності є важливою складовою методології бухгалтерського обліку і базою для створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, що є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів. На основі принципів побудовані національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Дата добавления: 2014-11-06