Економічна сутність власного капіталу підприємства

Обліку цільових джерел

Порядок утворення, використання й

Капіталу

Формування і використання власного

Документування та облік операцій

Капіталу підприємства

Економічна сутність власного

Поняття “капітал” природно асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками і являє собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, основна облікова формула:

А = З + К, (14.1)

де А – вартість майна підприємства;

З – боргові зобов'язання;

К – власний капітал, що набуває виду А = К, оскільки З = 0.

Саме так трактують початковий статутний капітал національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку - статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внеском власників (учасників) у капітал підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємства використовують залучені кошти, тобто утворюють борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредитів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями:

К = А – З (14.2)

Сучасні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності визначають власний капітал як "частину в акти­вах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань". Як бачимо, таке визначення стосується лише суто кількісних параметрів його величини. Це підтверджу­ється також і характеристикою елементів власного капіта­лу, яка міститься у П(С)БО 1. Згідно з цим стандартом власний капітал знаходить відображення у першому розділі пасиву бухгалтерського балансу і склада­ється з:

- зареєстрованого статутного або пайового капіталу;

- капіталу у дооцінках;

- додаткового капіталу;

- резервного капіталу;

- нерозподіленого прибутку;

- неоплаченого капіталу;

- вилученого капіталу.

Визначення й оцінка власного капіталу безпосередньо залежить від визначення і оцінки його складових – активів і зобов'язань.

Слід зазначити, що сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відбиває поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково збігатися із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Власний капітал неоднорідний. Його склад наданий на рис. 14.1.

Рис. 14.1 - Склад власних джерел

Статутний капітал являє собою вартісну оцінку внесків, спочатку інвестованих у підприємство його засновниками.Його можна визначити і як суму грошових внесків або вартість відповідних видів майна, які власник надає в повне господарське володіння, використання й розпорядження створюваному суб'єктові підприємницької діяльності.

Засновники в рахунок внесків у статутний капітал можуть вносити:

- грошові кошти;

- основні кошти, нематеріальні активи й інші види необоротних активів;

- запаси й інші види майна.

Оцінюється майно, внесене засновниками в статутний капітал, за домовленістю, але обов'язково з урахуванням вимог відповідних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. У більшості випадків для його оцінки використовується справедлива вартість. Сума заявленого на момент реєстрації статутного капіталу, але ще не внесеного засновниками, являє собою неоплачений капітал. При визначенні загальної суми власного капіталу підприємства неоплачений капітал віднімається від суми зареєстрованого статутного капіталу. При цьому варто мати на увазі, що законодавством встановлено строк внесення установчих внесків у статутний капітал один рік. Конкретний порядок формування статутного капіталу залежить від: форми власності;організаційно-правової форми створюваного підприємства.

У державних підприємствах статутний капітал формується в момент створення підприємства за рахунок державних коштів, виділених у його постійне користування й розпорядження. Це може відбуватися шляхом:

- виділення в розпорядження підприємства необхідних коштів з бюджету й інших державних фондів;

- безоплатного одержання активів від інших державних підприємств;

- об'єднання декількох раніше існуючих державних підприємств із метою створення нового суб'єкта господарювання.

В установчих документах вказується загальна сума сформованого статутного капіталу. На основі цих документів здійснюється реєстрація створеного підприємства в державному реєстрі господарюючих суб'єктів.

Надалі зміни зареєстрованого статутного капіталу можуть відбуватися тільки за рішенням відповідних державних органів. При цьому обов'язкова перереєстрація в державному реєстрі господарюючих суб'єктів. Збільшення статутного капіталу відбувається за рахунок капітальних інвестицій, дооцінки необоротних активів, безкоштовного одержання ТМЦ і т.п. Зменшується статутний капітал внаслідок безкоштовної передачі майна й деяких інших операцій. У недержавних підприємствах статутний капітал формується за рахунок внесків засновників (учасників). Ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Велике значення у формуванні статутного капіталу має форма господарювання.

У сучасних умовах часто використовується акціонерна форма власності. В акціонерних товариствах весь статутний капітал поділяється на певну кількість акцій, що і визначає їхню номінальну вартість. Отже, статутний капітал акціонерних товариств рівняється вартості їхніх акцій. Акція являє собою безстроковий цінний папір, що свідчить про внесення вкладу в майно акціонерного товариства. Вона надає право на участь у керуванні підприємством (крім привілейованих акцій) і одержання частини його доходу.

При створенні АТ (акціонерного товариства) установлюється строк, протягом якого акціонери повинні оплатити свої акції, тобто внести свою частину в статутний капітал. Не оплачені протягом цього строку (звичайно року) акції вважаються нерозміщеними, і на їхню вартість зменшується статутний капітал. Дивіденди на нерозміщені акції не нараховуються. Розпоряджається нерозміщеними акціями Рада директорів АТ. Якщо АТ створюється на базі приватизованого державного (муніципального) підприємства, то обов'язково проводиться повна інвентаризація й оцінка майна. За результатами інвентаризації й оцінки майна складається остаточний баланс підприємства, що підлягає акціонуванню й визначається його статутний капітал. У певних випадках може бути ухвалено рішення про викуп акцій в окремих акціонерів. Викуп акцій приводить до зменшення статутного капіталу АТ. Статутний капітал АТ може змінюватися як убік збільшення, так і убік зменшення, що обов'язково викликає його перереєстрацію в загальнодержавному реєстрі господарських суб'єктів.

Збільшуватися статутний капітал ВАТ може в результаті:

- збільшення номінальної вартості акцій;

- додаткової емісії акцій (що можливо тільки в тому випадку, якщо раніше випущені акції оплачені за вартістю не нижче номінальної);

- дооцінки вартості основних засобів і т.п.

Зменшення статутного капіталу відбувається, якщо:

- зменшується номінальна вартість акцій;

- зменшується кількість акцій шляхом їхнього викупу й анулювання;

- зменшується вартість основних засобів й т.п.

До моменту ліквідації або реорганізації АТ акціонери не можуть вимагати повернення внесеного капіталу, але мають право продати свої акції іншим особам. Тому що в АТ право власності на все майно мають не окремі акціонери, а товариство, зареєстроване як юридична особа, то зміна власника окремого внеску не вимагає перереєстрації й не викликає припинення діяльності.

У період становлення ринкових відносин значне поширення одержали товариства з обмеженою відповідальністю. У товариствах з обмеженою відповідальністю (ТОВ) статутний капітал також формується за рахунок внесків засновників. Вихід одного з учасників ТОВ може відбутися: за його заявою, завіренню нотаріусом; по одностайній ухвалі інших учасників про його виключення зі складу засновників.

При цьому йому повинні бути виплачені:

- сума його внеску в статутний капітал;

- вартість майна ТОВ пропорційно його внеску в статутний капітал;

- відповідна частина прибутку, отриманого у звітному році (за період з початку року до моменту його виходу).

Діяльність товариств із обмеженою відповідальністю може припинятися:

- після закінчення строку, на який воно було організовано;

- при реорганізації;

- за рішенням суду.

У кожному разі створюється за рішенням загальних зборів засновників спеціальна ліквідаційна комісія. Вона відповідає за здійснення операцій, пов'язаних з ліквідацією. При цьому необхідно в триденний строк опублікувати в газеті повідомлення про ліквідацію товариства й про строк прийняття претензій. Потім оцінюється й продається майно. Одержані кошти направляються на:

- розрахунки із працівниками за заробітною платою;

- розрахунки із кредиторами;

- виконання зобов'язань перед бюджетом;

- розподіл між засновниками.

До складу власного капіталу, крім статутного капіталу, входять пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал і нерозподілений прибуток. Пайовий капітал, як і статутний, є початковим капіталом для суб'єктів господарської діяльності в сфері кооперації. Інші види капіталу формуються в процесі діяльності. У значній мірі їхнє формування засноване на єдиних принципах, але є й розходження. Тому розглянемо кожний з них.

Пайовий капітал формується за рахунок пайових внесків членів споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, кредитних союзів і інших аналогічних підприємств. Він являє собою аналог статутного капіталу добровільних об'єднань, заснованих на кооперативних початках. Пайовий капітал - це сукупність внесків фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Спільно пайовики формують юридичну особу – споживче товариство, кооператив або союз. Джерелами формування пайового капіталу є обов'язкові й додаткові пайові внески. Розміри обов'язкових пайових внесків визначаються загальними зборами пайовиків, виходячи з потреб у власних коштах. На відміну від статутного капіталу пайовий формується в міру фактичного внесення пайовиками своїх паїв і не підлягає державній реєстрації. Обов'язкові паї повинні бути внесені пайовиками в пайовий капітал протягом року. Вони можуть вноситися коштами або будь-якими іншими видами майна, якщо це не суперечить вимогам статуту. Майно, внесене пайовиками, оцінюється відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку по відповідних видах активів. На добровільних основах з метою забезпечення розвитку господарської діяльності можуть вноситися додаткові пайові внески.

Пайовики відповідають за результати діяльності товариства, кооперативу в межах своїх пайових внесків. У колективних сільськогосподарських підприємствах у пайовий капітал включається як вартість майна, розподіленого між його членами, так і вартість нерозподіленого майна, що є загальною власністю. Кожний пайовик має право на: участь у загальних зборах; одержання частини прибутку, що залишилася в товаристві після сплати податку на прибуток; одержання частини майна у випадку ліквідації товариства.

Прибуток розподіляється пропорційно сумі обов'язкового й додаткового паю кожного члена товариства. Нараховані дивіденди можуть за рішенням пайовика приєднуватися до паю. Якщо товариство за результатами діяльності має збитки, то вони покриваються за рахунок пайового капіталу, тобто внесків пайовиків. Вищим органом керування товариства є збори пайовиків. Вони скликаються щорічно для обговорення результатів роботи за минулий рік. У перервах між зборами діяльністю товариства керує вибране на зборах пайовиків правління.

Капітал у дооцінках формується за рахунок дооцінки (уцінки) основних засобів, нематеріальних активів, фінансових інструментів.

Збільшення додаткового капіталу відбувається в результаті: внесення засновниками (учасниками) додаткових вкладень у розмірах, що перевищують їхню частку в оголошеному статутному капіталі. При цьому не здійснюється перереєстрація підприємства в державному реєстрі господарюючих суб'єктів: продажу спочатку розміщених акцій за цінами вище номінальних. Різниця між реальною вартістю реалізації й номінальної є емісійним доходом, що направляється на формування додаткового капіталу; утворення курсових різниць при одержанні внесків у статутний капітал від нерезидентів в іноземній валюті; безкоштовного одержання необоротних активів.

На збільшення додаткового капіталу відноситься залишкова вартість отриманих необоротних активів; надходження коштів на поповнення оборотного капіталу. Зменшення додаткового капіталу відбувається в результаті: анулювання акцій, викуплених в акціонерів за цінами вище номінальної вартості; приєднання частини додаткового капіталу до статутного, пайового, резервного капіталу й т.д.

Резервний капітал являє собою суму відрахувань від чистого прибутку і створюється відповідно до законодавства й установчих документів. Він створюється в АТ, ТОВ і командитних товариствах у розмірі, передбаченому установчими документами, але не менш 25% статутного капіталу. На його поповнення щорічно повинне направлятися не менш 5% прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і інших передбачених законодавством платежів. Для всіх інших підприємств створення резервного капіталу є добровільним. Метою створення резервного капіталу є забезпечення безперебійної роботи підприємств, особливо в умовах виникаючих складностей. Крім того, резервний капітал може використатися на покриття збитків, на покриття премій за випущеними облігаціями, на оплату боргів підприємства при його ліквідації.

До складу власного капіталу входить і нерозподілений прибуток. Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником, що характеризує ефективність діяльності господарюючих суб'єктів. Насамперед, за рахунок отриманого прибутку нараховуються зобов'язання бюджету з податку на прибуток. Крім того, він може використовуватись на покриття збитків минулого років, виплату дивідендів, формування резервного капіталу. Порядок використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства, визначають власники або уповноважені ними органи відповідно до статуту.

Дата добавления: 2014-11-06