Наукові центри та школи дослідження будівельних конструкцій та споруд в Україні

У перші роки Радянської влади головними науковими центрами були Всеукраїнська Академія Наук та кафедри вищих навчальних закладів.

Особливо велике значення для вирішення технічних завдань будівництва мали дослідження. Інституту будівельної механіки, організованого в 1919 р. і очолюваного у різні часи видатними вченими С. П. Тимошенком, А. Л. Граве, С В. Серенсеном, К- К. Симінським. Останній створив капітальний підручник “Курс статики споруд” (1913 р.), а також розробив нові методи розрахунку просторових стрижневих систем.

Згідно з вимогами будівельної практики у 1928 р. у Харкові створено Український комплексний науково-дослідний інститут споруд (У1С). У цьому інституті в довоєнні часи виникали українські наукові школи в галузі теорії бетону і залізобетону, великозбірного будівництва, технології будівельного виробництва та будівельних матеріалів.

Науковим керівником УІС був професор Я. В. Столяров, директором — професор А. І. Неровецький. Розвиток теорії довготривалих процесів відображений у працях професорів І. І. Улицького й І. Є. Прокоповича, а також Н. А. Буданова.

Я. В. Столяров (1878 –1945 рр.) один з перших (незалежно від відомих вчених А. Ф. Лолейта, 1. Я. Штаєрмана й А. А. Гвоздева) відмовився від класичної теорії розрахунку залізобетону за допустимими напруженнями. Він брав участь у створенні нової теорії розрахунку залізобетону за стадією руйнування. Під його керівництвом у 30-ті роки розпочали розроблення методики розрахунку тонкостінних просторових конструкції, попередньо напружених конструкцій, економічних методів проектування.

До наших днів зберегла наукову цінність книга Я. В. Столярова “Введение в теорию железобетона” (1941 р.), в якій обгрунтовано основні проблеми загальної теорії залізобетону. Я. В. Столяров увів поняття пружно-пластичного бетону, відзначивши зв'язок усіх питань міцності залізобетону з деформівними властивостями бетону.

Один з його учнів В. Г. Скрамтаєв розробив основи теорії міцності бетону і методи розрахунку його складу, запропонував нові види бетону та нові цементи.

Поряд з харківською школою істотним є внесок у теорію бетону і залізобетону вчених Києва, Львова. Професор О. Є. Жарський опублікував дві монографії з розрахунку залізобетонних рам. Розрахунком колон з урахуванням поздовжнього згину під дією руйнуючого навантаження займався професор В. Н. Ярин.

У Львові дослідження в галузі залізобетону виконував учень М. Тульє професор Політехнічного інституту А. С. Курилло.

У повоєнні роки в Україні наукове та кадрове забезпечення капітального будівництва здійснювала до 1963 р. Академія будівництва і архітектури України, а в наступні роки — науково-дослідні інститути Держбуду, вищі та середні спеціальні навчальні заклади.

2- Науково -дослідний інститут будівельних конструкцій Держбуду – головний багатопрофільний інститут з розроблення, дослідження та впровадження несучих звичайних та попередньо напружених залізобетонних конструкцій промислового та цивільного призначення (А. Й. Буракас, П. І. Кривошиїв).

Зональний науково-дослідний інститут експериментального проектування (Київ ЗНДІЕИ) є базовою організацією стандартизації конструкцій і виробів з важкого і легкого залізобетону, легких сталевих конструкцій і алюмінієвих сплавів для цивільного будівництва.

Одним з основних напрямків досліджень інституту є впровадження в проектування математичних методів розрахунку на ЕОМ, розроблення і застосування систем автоматизованого проектування.

Основними ВНЗ України, в яких готують кадри архітекторів і будівельників, є Київський, Харківський, Одеський, Дніпропетровський, Полтавський, Макіївський інженерно-будівельні інститути, Харківський інститут інженерів комунального будівництва, а також архітектурні й будівельні факультети політехнічних, сільськогосподарських, гідроме­ліоративних та інших інститутів.

Значному розвитку досліджень та впровадженню будівельних матеріалів і конструкцій сприяла діяльність таких інститутів, як ІЕЗ ім. Патона НАН України, ФМІ ім. Карпенка Г.В. НАН України, УкрНДІпроектстальконструкція, Дніпропроектстальконструкція, НД1ВК, КиївЗНДІЕП, а також кафедр металевих, залізобетонних та будівельних конструкцій провідних будівельних ВНЗ і факультетів.

У КІБІ виконані дослідження та розробка нових і конструктивних форм металевих конструкцій, зокрема з високоміцних сталей і тонкостінних оболонок (М. М. Жербін), а також легких сталевих конструкцій, теорія оптимізації ватових систем (В. В. Трофимович, В. О. Пермяков, В. О. Вла­димирський), наскрізних та висячих систем (В. М. Шимановський).

Підвищенню технологічності металоконструкції присвячені праці М. М. Сахновського (ДніпропетровськийІЗТ), економіці й оптимальному проектуванню — Я. М. Ліхтарникова, Д. В. Ладижинського (Мак ІБІ).

Проблему розрахунку тонкостінних сталевих конструкцій і оболонок розглянуто в працях С. П. Кана (Харківський ІУКБ). У різні роки в ХІБІ працювали відомі вчені — професори Г. А. Петров, О. II. Мчелов-Петросян, В. А. Трубін, С. Е. Фрайфельд, А. С. Уловайський, А. А. Тіп, II. С. Колобков й інші.

Виконують дослідження і розробку конструкцій із маловуглецевих термозміцнених сталей, запропоновано теорію надійності сталевих резервуарів (А.В. Сильвестров, ДІБІ), вивчають та вдосконалюють сталеві конструкції (Є. В. Горохов, Макі Б І) тощо.

Оригінальні наукові дослідження і розробки виконали видатні вчені України в галузі будівельних конструкцій В. Н. Ярин Н. А. Буданов, А.М. Бамбура, І. І. Улицький, Я. Д. Лівшиц, А. А. Фрайфельд, А. С. Курилло, Є. Ф. Лисенко, Л. М. Поляков, М. С. Торяник, І. Є. Прокопович, А. Я. Барашиков, А. В. Голишев, С. Н. Клепіков, О. Є. Лопатто, Й.Й. Лучко, Ф. Є. Клименко, Л. І. Стороженко, О. Л. Шагін, А. П. Кричевський, П. Ф. Вахненко, В. А. Пахомов, Л. М. Фомиця, М. А. Цейтлін, Б. Г. Гнідець, М. А. Янкелевич, А. Д. Ліберман,В. Д. Таіров, В. І. Скатинський та інші. Основоположником і організатором полтавської школи дослідження міцності косостиснутих і косозігнутих залізобетонних елементів є відомий вчений М. С. Торяник.

А. Я. Барашиков (КІБІ) виконав і продовжує дослідження залізобетонних конструкцій під дією тривалих та циклічних навантажень, змін температур та вологості.

Характерна особливість досліджень О.Є Лопатто — розроблення нових конструкцій і нової методики викладання проблеми будівельних конструкцій та створення на її основі посібників і підручників, зокрема українською мовою (ІБІ, Одеса).

Значні дослідження впливу довготривалих процесів на напруження і деформації залізобетонних конструкцій і споруд виконав І. Є. Проконович (ІБІ, Одеса).

Розробленню нового напрямку сталебетонних конструкцій із зовнішнім стрічковим армуванням та їх впровадженню в будівництво присвячено багаторічну працю Ф. Є. Клименка (Національний університет „Львівська політехніка").

Багатогранні дослідження трубобетонних конструкцій, виконані Л. І. Стороженком, одержали визнання та застосування у будівництві (ІБІ, Полтава).

Потрібно також відзначити провідну наукову школу з міцності металевих матеріалів та конструкцій України – Фізико–механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України, яку очолює видатний вчений, академік В.В.Панасюк та наукові розробки в галузі міцності та тріщиностійкості, зокрема будівельних матеріалів та конструкцій О.Є. Андрейківа, Г.М.Никифорчина, Я.Л.Іваницького та ін. Зокрема, Й.Й. Лучко на засадах механіки руйнування розробив низку оригінальних методичних розробок та підходів для розрахунку і оцінки тріщиностійкості будівельних матеріалів та залізобетонних конструкцій, зокрема в агресивних середовищах, визначення їх базових характеристик розрахунку міцності і довговічності конструкцій будівель, мостів та споруд.

Прогресивні напрямки розвитку металевих і залізобетонних конструкцій розробляють і досліджують на кафедрах будівельних конструкцій ВНЗ, зокрема Національного університету „Львівська політехніка", Львівського державного аграрного університету, Криворізького гірничорудного, Вінницького політехнічного, Комунарського гірничо-металургійного, Українського інституту інженерів водного господарства (м. Рівне).

Сучасний рівень будівельної науки і техніки в Україні – результат творчої праці вчених, інженерів, архітекторів у співдружності зі спеціалістами інших країн.

Завдяки зусиллям учених, проектантів і будівельників Україна перетворилась у державу з високим промисловим потенціалом. Це вугільні шахти Донбасу, гірничо-збагачувальні комбінати Криворіжжя, металургійні заводи-велетні Запоріжжя і Приазов'я, машинобудівельні заводи Харкова, Дніпропетровська, Львова, Донбасу, хімічні підприємства.

Побудовані теплові, атомні і гідроелектростанції, транспортні споруди, зокрема низка великих металевих і залізобетонних мостів через Дніпро, метрополітени в Києві та Харкові.

У галузі містобудування й архітектури споруджені великі будівлі – палаци культури, театри, готелі, музейно-меморіальні комплекси, споруди спортивного призначення, побудовані висотні будники адміністративного призначення. У житловому будівництві, окрім будників масової забудови, споруджували будинки зі збільшеною кількістю поверхів і покращеним плануванням.

Поліпшилась матеріально-технічна база індустріального домобудування, що сприяло розвитку масового житла та культурно-побутового будівництва.

Негативно вплинули на темпи й якість розвитку будівництва у країні грубі прорахунки у технічній політиці планування. Плани капітального будівництва складалися без достатнього наукового обгрунтування, без урахування матеріальних можливостей, що призводило до їх невиконання. Як правило, був відсутній баланс між планами капітального будівництва та їх матеріально-технічним забезпеченням.

Працівники керівного адміністративного апарату часто ігнорували думкою спеціалістів, приймали помилкові рішення з важливих питань розміщення великих промислових, гідротехнічних, енергетичних тощо підприємств на території країни. Так, будівництво Дніпровського каскаду ГЕС призвело до вилучення з сівообороту найродючиших земель, знищення річкової флори, фауни, зміни клімату. Непродумані плани розміщення атомних електростанцій спричинили Чорнобильську трагедію.

Невиправданим с також занадто широке застосування збірного залізобетону за рахунок монолітного скорочення будівництва з цегли. Надмірне впровадження панельного будівництва зумовило одноманітність житлових масивів і цілих забудов міст.

Незважаючи на недоліки та прорахунки у галузі будівництва, Україна за своїм економічним, трудовим і виробничим потенціалом, а також за науковими розробками займає одне з провідних місць.

Дата добавления: 2014-10-15