Прибуток від реалізації продукції

Остаточний фінансовий результат діяльності підприємства за П(С) БО розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збит­ку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзви­чайного збитку і податків з надзвичайного прибутку.

Для підвищення ефективності роботи підприємств першо­чергове значення має виявлення резервів збільшення обсягів ви­робництва і реалізації, зниження собівартості продукції, зростан­ня прибутку.

Для визначення основних напрямів пошуку резервів збільшен­ня прибутку фактори, які впливають на його отримання, класифі­кують за різними ознаками. Фактори, що впливають на величину прибутку поділяються на внутрішні та зовнішні.

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне ре­гулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та ін. Ці фактори не залежать від діяльності під­приємств, але можуть значно вплинути на величину прибутку.

Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і використання за­собів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і в свою чер­гу поділяються на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку че­рез "якісні" зміни: підвищення продуктивності обладнання і його якості, застосування прогресивних видів матеріалів і удосконален­ня технології їх обробки, прискорення обертання оборотних за­собів, підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу, зниження матеріалоємності продукції, удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо.

До позавиробничих факторів належать, наприклад, постачаль­ницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту тощо.

При здійсненні фінансово-господарської діяльності всі ці фак­тори знаходяться в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності.

"Прямий" вплив на величину собівартості продукції, а отже і при­бутку, пов'язаний з тим, наскільки раціонально й економно ви­трачаються матеріальні ресурси, адже частка матеріальних витрат у складі собівартості зазвичай коливається від 60 до 90 %.

На відміну від виручки, надходження якої на розрахунковий рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (місяць, квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку. Реально формуван­ня прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації про­дукції.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені у гро­шовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (ви­конання).

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собі­вартість; витрати на виробництво та реалізацію — повну собівартість.

Підприємство може суттєво впливати на формування собівар­тості. Однак при цьому слід взяти до уваги те, що склад (перелік) витрат, які можна віднести на собівартість, регламентується дер­жавою, а саме "Методичними рекомендаціями з формування со­бівартості продукції (робіт та послуг)" від 2 лютого 2001 р. Витра­ти сфер виробництва й обігу, що включаються в собівартість про­дукції, групуються за такими елементами:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- заагальновиробничі витрати.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включа­ються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на:

• адміністративні витрати;

• витрати на збут;

• інші операційні витрати.

Вплив підприємств на перелічені елементи витрат обмежений.

Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витра­ти на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основ­них виробничих фондів, структура та джерела їх формування.

Скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції, тоб­то зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення при­бутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використан­ня численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Необхідно зазначити, що в сучасних умовах методика розрахун­ку собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) не пов'язана з методикою розрахунку валових витрат. Це пояснюється наявністю в Україні податкового та управлінського обліків, які не пов'язані між собою. Перший призначений для розрахунку оподаткованого прибутку, а другий — для розрахунку фінансово-економічних по­казників для потреб управління.

Методи розрахунку прибутку від реалізації:

Визначення суми прибутку від реалізації продукції має деякі особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарюван­ня: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції.

1. Метод прямого рахунку. Прибуток розраховується за окре­мими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для роз­рахунку необхідні такі вихідні дані:

1) перелік і кількість продукції відповідної номенклатури, що планується до виробництва і реалізації;

2)повна собівартість одиниці продукції;

3)оптова ціна одиниці продукції.

2. Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції. Може застосовуватись по підприємству в цілому шля­хом розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції.
Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:

1)виробничі витрати;

2) реалізація продукції за попередній період;

3)очікувана зміна реалізації, що прогнозується в наступному періоді.

3. Економічний (аналітичний метод). Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а також і вплив на неї зміни окремих чинників. Розрахунок прибутку за цим мето­дом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продук­цією в плановому періоді. Порівнянна продукція — це продукція, що вироблялася у попередньому періоді. Непорівнянна — не ви­роблялася у попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюєть­ся в такій послідовності:

1) визначаються очікуваний базовий прибуток і базова рента­бельність продукції;

2) порівнянна продукція планового періоду визначається за со­бівартістю періоду, що передував плановому;

3) виходячи з рівня базової рентабельності продукції розрахо­вується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

4)розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні дані. Якщо їх немає, прибуток розраховується для всієї непорів­нянної продукції з використанням показника середньої рентабель­ності продукції по підприємству.

Якщо розрахунок прибутку здійснено розглянутими вище ме­тодами, виходячи із загального випуску продукції, окремо розра­ховується прибуток від реалізації продукції Ппр:

Ппр = Пз.п.п. + Пв.п. – Пз.к.п., де

Пз.п.п. - прибуток у залишках нереалізованої продукції на поча­ток планового періоду;

Пв.п. - прибуток від випуску продукції;

Пз.к.п. - прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду.

Дата добавления: 2014-11-06